Тема 2. Державні фінанси сша

1. Основні етапи історії державних фінансів.

2. Органи управління державними фінансами.

3. Устрій фінансової системи.

4. Особливості бюджетного процесу в США.

5. Структурні та нормативні особливості видатків і доходів федерального бюджету.

6. Окремі програми державних видатків у США.

7. Податкова система у США.

8. Сучасна фінансова політика США.

1. Виникнення США як незалежної держави є прикладом грандіозного бюджетно-політичного конфлікту. Перемога Англії в "Семирічній війні" 1756­1763 рр. призвела до утвердження її позицій на Американському континенті, укріпила колоніальні інтереси. Одночасно потрібно було компенсувати значні військові витрати. На Британських островах вирішили поправити справи за рахунок колоній, шляхом введення нових податків.

У 1764 р. було прийнято закони (відомі під назвою Акти Гренвіля), по яких встановлювались високі непрямі податки на товари, що вводились у Північноамериканські колонії. В 1767 р. підвищено митні збори на імпортовані фарбу, папір, свинець, скло, чай тощо. Досі колоністи, які вважались британськими підданими платили лише непрямі податки. Повідомлення про плани запровадження прямого оподаткування - гербового збору (збір з різних ділових паперів, судових документів, шлюбних контрактів, стало поштовхом до масових виступів. 7 жовтня 1765 року в Нью-Йорку зібрались представники всіх штатів для обговорення ситуації пов'язаної із введенням гербового збору. Колоністи активно протестували проти нових фіскальних заходів. У доповіді надісланій в Англію були такі слова: "Заходи метрополії... позбавляють нас дарованого нам хартією права управляти собою і накладати на себе податки...".

Фіскальне значення запровадження гербового збору було незначне, натомість в ньому особливо наголошувалось на праві англійського парламенту обкладати податками колонії. Колоністи, які на той час мали власні представницькі формування у кожному із штатів, висунули старе гасло, яке раніше англійська буржуазія протиставила абсолютизму Стюартів: "жодних податків без представництва" (No taxation wrihout representation). Саме під цим гаслом почалась війна за незалежність 1776 - 1783 років. З метою недопущення можливості фіскальної тиранії центру над суб'єктами федерації, по Конституції США 1787 р. за федеральним урядом були закріплені лише непрямі податки (мито та акцизи).

У середині ХІХ ст. В США розгорнулась гостра соціальна боротьба прихильниками вільної торгівлі та протекціоністами. За проведення політики фритредерства виступали південні штати, а за протекціонізм - північні. Це було однією із причин громадянської війни Півночі та Півдня 1861 - 1865 рр.. У результаті перемоги Північних штатів у громадянській війні було запроваджено високий протекціоністський тариф проти європейських товарів

У 1894-1897 рр.. протекціонізм був посилений зусиллями президентів Вільсона і Дінг Лея. На початку ХХ ст. була введена знаменита 16 поправка до конституції, згідно якої федеральний уряд одержав право на запровадження податків на доходи. Дата запровадження федеральних податків на прибутки корпорацій - 1908 р., особисті доходи - 1913 р., на спадщину - 1916 р..

Після І світової війни найпомітніший слід в історії США залишив президент Ф. Рузвельт. У 1932 р., щоб подолати економічну кризу, Рузвельт проголосив політику "нового курсу", суть якої полягала в тому, що методами фіскальної і бюджетної політики американська держава почала інтенсивно втручатись в економічні процеси з метою їх регулювання. Зокрема держава почала фінансувати допомогу безробітним, житлове будівництво, суспільні роботи, скорочення сільськогосподарського виробництва. У 1935 р. був прийнятий акт про соціальне забезпечення.

Під час ІІ світової війни в США був прийнятий унікальний закон "ленд-ліз"

- закон про передачу в позику військових матеріалів.

2. Сполучені Штати являють собою федеративну республіку у складі 50 штатів і федерального округу Колумбія. Крім цього є ряд островів - Пуерто-Рико, Східне Самоа, Віргінські острови, острови Гуам та ряд інших.

Федеральна влада складається з трьох гілок - законодавчої, виконавчої та судової. Кожен штат, як суб'єкт федерації наділений республіканськими повноваженнями, а тому також має власну законодавчу, виконавчу та судову владу. Штати мають широкі повноваження в проведенні соціально-економічної політики. На території штату діють власні закони та конституція штату, які не повинні суперечити Конституції та законам США. Лише в питаннях зовнішніх відносин, у військовій та митній сфері, ряді інших загальнодержавних справ права штатів є обмеженими.

Рішення у сфері державних фінансів у першу чергу приймаються законодавчою та виконавчою владою.

Законодавча влада представлена Конгресом, який складається з двох палат: Сенату та Палати представників. З боку законодавчої влади найбільшого значення в управлінні державними фінансами мають Головна контрольна служба (ГКС) та Бюджетна служба Конгресу (БСК). ГКС здійснює зовнішню ревізію урядових агентств. БСК є експертним органом парламенту для аналізу проекту бюджету та законодавства, що стосується цієї сфери з метою здійснення парламентом більш раціонального бюджетного вибору. Даний орган заснований в ході бюджетної реформи 1974 року.

Виконавчу владу очолює Президент у руках якого зосереджена уся повнота виконавчої влади. Посади прем'єр-міністра в США немає, роль уряду виконує адміністрація президента. Кабінет складається з керівників 13 міністерств. Серед органів виконавчої влади головними повноваженнями в сфері державних фінансів наділені Адміністративно-бюджетне управління (АБУ), на яке покладається відповідальність за розробку бюджету. Воно є складовою Адміністрації президента. При президенті також діє Рада економічних радників - дорадчий орган, що допомагає формувати засади економічної політики. Важливу роль відіграє Міністерство фінансів, повноваження якого головним чином стосуються етапу виконання та контролю за виконанням бюджету. Інші учасники - агентства та відомства.

Судова влада представлена федеральними судами, судами штатів та місцевими судами. Федеральна судова система включає 85 районних, 11 окружних (апеляційних) та Верховний суд. Усі судді цієї системи призначаються президентом за погодженням із сенатом. Федеральна система включає також низку спеціальних судів — митний, податковий, за претензіями до провадження, військовий.

Штати копіюють федеральну систему влади; вони мають конституцію, парламент, який називається Законодавчими зборами, або легіслатурою, і складається з двох палат. Лише в штаті Небраска парламент однопалатний. Депутати Законодавчих зборів обираються на 2—4 роки.

Виконавча влада в штаті представлена губернатором. У графствах, до яких прирівнюються великі міста, обирається рада і мер. В окремих містах діє комісійна система, де населення обирає невелику комісію, яка управляє містом. Застосовується також система найманого управління, яка діє під контролем обраної ради.

3. Фінансова система США складається з наступних елементів:

1. . Фінансова система федерації - включає федеральний бюджет, бюджет округу Колумбія (столичний), спеціальні фонди федерального рівня, фінанси державних підприємств.

2. . Фінансова система 50 штатів - кожна із них включає власний бюджет, спеціальні фонди та фінанси підприємств, що знаходяться у власності штату.

3. . Місцеві фінанси - складаються з місцевих бюджетів (графств та інших місцевих адміністративних одиниць серед яких округи, муніципалітети, міста), фінансів комунального господарства, різноманітних фондів.

Організація фінансової системи в США характеризується високим рівнем автономності - кожен із рівнів державного управління самостійно проводить бюджету та податкову політику. Через державні фінанси перерозподіляється приблизно третина ВВП.

Розподіл усіх урядових видатків між рівнями фінансової системи знаходиться приблизно у таких пропорціях - на федеральні фінанси припадає близько 60%, на фінанси штатів - 15 %, і на місцеві фінанси 25%. Із загальнодержавного рівня забезпечується національна оборона, ряд програм соціального захисту, видатки по обслуговуванню державного боргу, видатки на розвиток економіки, видатки на зовнішні зв'язки, фінансування загальнодержавної влади.

Оскільки США — федеративна держава, вона має три бюджетні рівні — федеративний, бюджети штатів та місцеві бюджети, у тому числі: 19 тис. муніципалітетів, 17 тис. міських самоврядувань, 15 тис. шкільних округів, 29 тис. спеціальних районів, 3 тис. округів. Органи влади штатів і місцеві адміністрації автономні в проведенні бюджетної політики і мають широкі повноваження щодо оподаткування.

4. Бюджетна історія США налічує два століття. За цей час бюджетні відносини трансформувались у чітку злагоджену систему, що дає змогу ефективно вирішувати масштабні зовнішні та внутрішні проблеми.

Бюджетний рік у США починається 1 жовтня і закінчується 30 вересня. Бюджетний процес складається із трьох основних стадій, тісно пов'язаних одна з одною:

o вироблення президентського варіанту проекту бюджету [President's budget];

o робота Конгресу над бюджетом;

o виконання бюджету.

Вироблення президентського варіанту проекту бюджету

Вироблення президентського варіанту проекту бюджету розпочинається весною кожного року, приблизно за 9 місяців до його подання на розгляд

Конгресові та щонайменше за 18 місяців до початку фінансового року. Головні напрямки бюджетної та фінансової політики визначає Президент.

Розроблення проекту федерального бюджету здійснює Міністерство фінансів та Адміністративно-бюджетне управління. При формуванні проекту враховуються наслідки виконання бюджету у попередні роки, включно й у тому, виконання якого ще не завершене, а також відгуки на проект бюджету, розгляд якого триває у Конгресі. Беруться до уваги й економічні прогнози, підготовлені спільно Радою економічних консультантів [Council of Economic Advisers], Адміністративно-бюджетним управлінням та Міністерством фінансів.

На початку бюджетного процесу державний бюджет Сполучених Штатів Америки являє собою кілька томів, де містяться фінансові пропозиції, висунуті Президентом, а також його рекомендації щодо визначення пріоритетів діяльності федерального уряду. На основі його вказівок, Адміністративно-бюджетне управління (АБУ) (Office of Management and Budget) розпочинає роботу з федеральними агентствами (міністерствами і відомствами) над визначенням напрямків їхньої діяльності, встановленням планованих рівнів і обсягів фінансування на поточний бюджетний рік та чотири наступні роки. Тобто застосовується стратегічне планування - терміном на 5 років.

Під час вироблення президентського варіанту проекту бюджету Президент, директор Адміністративно-бюджетного управління та інші посадові особи канцелярії Президента [Executive Office of the President], міністри та інші керівники агентств весь час обмінюються інформацією, пропозиціями і думками.

Агентства подають на розгляд Адміністративно-бюджетного управління свої вимоги про надання коштів з бюджету. Тут ці вимоги аналізуються експертами з питань бюджету та управління. Внаслідок аналізу виявляються питання, які представникам Адміністративно-бюджетного управління слід обговорити з керівниками урядових агентств. Чимало таких питань вдається врегулювати саме на цьому рівні, однак для вирішення інших стає необхідним втручання Президента та посадових осіб з Білого дому, які займаються виробленням стратегії діяльності уряду. Процес вироблення рішень зазвичай завершується до кінця грудня. Потім настає заключний етап, під час якого відбувається деталізація бюджетних даних і розпочинається підготовка бюджетної документації.

Президент подає свій варіант проекту бюджету на розгляд Конгресові на початку календарного року, за вісім чи дев'ять місяців до дати, з якої починається наступний фінансовий рік (1 жовтня). Згідно із законодавчо встановленим графіком, передання цього документа до Конгресу має відбутися першого понеділка у лютому. На практиці ж, з тієї чи іншої причини, цього терміну дотримуються не завжди.

Робота Конгресу над бюджетом

Розглянувши бюджетні пропозиції Президента, Конгрес може погодитися з ними, змінити чи навіть дещо відкинути. Може бути змінено обсяги фінансування, скорочено цілі програми, або додано такі, про які Президент не згадував. Конгрес може скасувати податки і ввести нові, відмовитися від використання певних джерел надходжень, або запровадити додаткові, а також запропонувати інші зміни, що можуть вплинути на обсяг надходжень.

Згідно з вимогами Закону про бюджетні повноваження Конгресу від 1974 року [Congressional Budget Act of 1974], вищий законодавчий орган Сполучених Штатів має розглянути загальні показники бюджету до початку роботи над окремими асигнуваннями. Цим актом вимагається, щоби протягом шести тижнів від часу, коли Президент подав на розгляд свій варіант, кожен з постійних комітетів Конгресу доповів бюджетним комітетам Палати Представників та Сенату про свої розрахунки, пов'язані з бюджетом. Після цього бюджетні комітети створюють спільну бюджетну резолюцію. У бюджетній резолюції [budget resolution] зазначаються загальні суми надходжень, витрат, а також обсяги бюджетних повноважень — як загалом для цілого бюджету, так і для його окремих статей. В межах кожної статті бюджетна резолюція розподіляє бюджетні повноваження та витрати між окремими комітетами, що мають розглядати державні програми, пов'язані з певною статтею бюджету. Згідно з графіком, резолюція про бюджет має бути ухвалена до 15 квітня кожного року, але насправді її розгляд часто затримується. Бюджетна резолюція не є законом, і не вимагає затвердження Президентом.

Затвердженню бюджету передує важливий етап бюджетного процесу — санкціонування [authorization]. На цьому етапі мають бути ухвалені законодавчі акти, якими на те чи інше агентство покладається обов'язок виконувати певну державну програму. Часом ці документи містять положення, якими встановлюються граничні суми, що можуть бути надані для виконання тієї чи іншої програми. Одні державні програми потребують щорічного ухвалення законів, що санкціонують їхнє здійснення, інші — одного закону на кілька років, а решта може бути санкціонована без обмеження терміну чинності. Конгрес може асигнувати кошти навіть у випадку, коли ще точно не відомо, хто буде відповідальним за виконання тієї чи іншої програми.

Наступним є етап ухвалення законів про асигнування. Особливість американського бюджетного процесу полягає в тому, що Конгрес безпосередньо не надає чинності державному бюджетові. Шляхом щорічного ухвалення законів про асигнування [appropriation act] (зазвичай їх тринадцять) він лише наділяє державні заклади правом витрачання коштів [spending authority]. Це означає, що роблячи асигнування, Конгрес безпосередньо не голосує за точно визначений обсяг державних витрат (видатків), а просто надає урядові бюджетні повноваження [budget authority], тобто право накладати на себе передбачені законом зобов'язання, на виконання яких мають витрачатись державні кошти — негайно або через певний час.

Виконання бюджету

Після затвердження бюджету Конгресом розпочинається його виконання міністерством фінансів (відповідає за наповнення доходів казни) та міністерствами і відомствами. Розподілом бюджетних коштів відповідно до часових періодів серед відомств займається АБУ. У процесі розподілу АБУ може створювати резерви, розраховані на покриття непередбачених витрат за певних обставин, для економії коштів завдяки змінам у потребах або більшій ефективністю операцій, або ж може скасувати повноваження брати під виділені кошти фінансові зобов'язання. Після розподілу коштів АБУ відповідальність за подальший контроль лягає на аґентства-отримувачі. Від кожного аґентства вимагається мати систему внутрішнього контролю, яка забезпечує належне використання коштів, причому не тільки в плані уникнення відвертого шахраювання, але й для дотримання намірів законодавців, які часто юридично необов'язкові. Кожне агентство щомісяця готує докладні звіти для міністерства фінансів та АБУ, які контролюють виконання бюджету. Також контрольні функції на цьому етапі здійснює Головна контрольна служба ГКС - це орган контролю з боку Конгресу.

5. Федеральний (державний) бюджет будується за принципом "повного бюджету" і складається з двох частин: урядового бюджету та довірчих (траст) фондів. За рахунок власне урядового бюджету фінансуються національні економічні та соціальні програми. Довірчі фонди мають переважно цільовий характер і забезпечують функціонування інфраструктури (федеральні автошляхи, аеродроми, електростанції). Статус довірчих мають окремі соціальні та пенсійні фонди. Доходи довірчих фондів формуються за рахунок надходжень від використання державної власності. Окремі соціальні фонди формуються за рахунок внесків працюючих як у державному, так і приватному секторі економіки, а також відрахувань від доходів федерального уряду та підприємств.

Бюджет як фінансовий документ на 1999/2000 бюджетний рік складався з п'яти томів: власне бюджет, пояснення до нього, історичні дані, добірка економічного аналізу та дві брошури, що пояснювали бюджетний процес — загалом 2514 сторінок. Бюджет передбачав фінансування 13 федеральних міністерств, більше ніж 100 відомств, агенцій та управлінь, а також кошти на фінансування національних програм — медицини, освіти, охорони довкілля, боротьби зі злочинністю тощо. Загальна сума федеральних витрат становила 1,73 трлн. дол., що на 3,9 % більше, ніж у попередньому році. До речі, саме з 1999/ 2000 бюджетного року вперше за 30 останніх років був передбачений профіцит бюджету на суму 9,5 млрд. дол.

Структура видатків федерального бюджету є наступною: приблизно 15 % спрямовується на оборону, приблизно 2 % на освіту, 20 % на охорону здоров'я, 20% на обслуговування державного боргу, 20 % на соціальне забезпечення. Освіта переважно фінансується з місцевих бюджетів та бюджетів штатів.

Близько 40—60 % доходів регіональних бюджетів — штатів та територіальних одиниць — формуються за рахунок трансфертів. Найбільш залежні від федеральної допомоги міста Анкоридж (Аляска) — на 71,3 %, Вашингтон — 40,8 %, а найменш — Йонкерс (штат Нью-Йорк) — на 1,7 %.

Нині спостерігається тенденція до збільшення ролі місцевих податкових надходжень. Частка податкових надходжень у доходах місцевих органів становить приблизно 60 %.

6. Міжнародні програми. У федеральному бюджеті щорічно перед­бачаються кошти на розвиток нових держав, підтримання демократичних процесів у цих країнах, забезпечення миру та стабільності в окремих регіонах. У 1999/2000 бюджетному році було заплановано використати на ці цілі 20,2 млрд. дол., у тому числі кілька десятків мільйонів для України. Найбільша сума — 5,3 млрд. дол. — була призначена для підтримки мирних процесів на Близькому Сході, 925 млн. дол. — на підтримку економічного розвитку нових держав, 465 млн. дол. — на економічне сприяння країнам Східної Європи та Балтії.

2. Військові витрати. У 1999/2000 бюджетному році на ці цілі було передбачено 253,9 млрд. дол. Ця сума значно менша, ніж була в 1998/1999 р. Передбачалось скорочення військових кораблів до 314 одиниць, тоді як у 1998 р. їх було 546. Стратегічні ядерні сили включали 550 міжконтинентальних балістичних ракет з 2 тис. боєголовок, 18 ядерних підводних човнів, де було розташовано 432 балістичні ракети з 3456 боєголовками, 89 стратегічних бомбардувальників. 963 млн. дол. було передбачено на фінансування робіт за си­стемою протиракетної оборони. Значна сума в 48,7 млрд. дол. була передбачена на програму щодо модернізації озброєнь.

3. Освіта. Американці приділяють дуже важливу увагу освіті — як середній, так і вищій. Державні кошти слугують основним джерелом фінансування. Кошти на середню освіту виділяються в основному з бюджетів штатів та органів місцевого самоврядування (на 93 %). Урядам штатів і органам місцевого самоврядування надано право вибору джерела фінансування. Тому в усіх 50 штатах діє велика кількість схем щодо джерел фінансування, застосовуються різні підходи до вирішення цього питання. У межах одного й того самого штату також можливі різні підходи. Прихильність до принципів ефектив­ності та демократії знайшла своє відображення у високому ступені децентралізації систем фінансування освіти, через що бюджетні доходи на одного учня коливаються від 9447 дол. у штаті Нью-Джерсі до 3341 дол. у штаті Юта в розрахунку на рік.

Фінансування може здійснюватися трьома шляхами:

• перший — за рахунок загальних бюджетних надходжень;

• другий — цільові податки;

• третій — проведення лотерей.

Найбільш поширена практика — за рахунок загальних бюджетних надходжень, але в 1988 р. у 28 штатах існував цільовий податок, а в 12 — проводили лотереї.

У США існують два типи шкільних округів — "незалежні" і "залежні". У "незалежних" шкільних округах самі школи мають право збирати ними ж установлені податки. У "залежних" шкільних округах школи таким правом не володіють і залежать в питаннях фінансування від органів влади вищого рівня. Більшість шкільних округів належать до типу "незалежних", і в 1990 р. у 41 штаті з незалежною системою 97,4 % надходжень від місцевих податків для підтримки системи шкільної освіти становили надходження від податку на власність.

Що стосується вищої освіти, то на початку 90-х років XX ст. 42,5 % загальних витрат вищих навчальних закладів покривалось за рахунок бюджетних коштів, у тому числі 12,4 % — за рахунок федерального бюджету, 27,5 % — бюджетів штатів, 2,6 % — місцевих бюджетів.

7. Характерною особливістю справляння податків є те, що один і той самий податок може стягуватись до різних рівнів бюджету, як це відбувається з податком із продажу, прибутковим податком.

Федеральні податки. До них належать: податок на доходи фізичних осіб, відрахування до фондів соціального страхування, податок на прибуток корпорацій, акцизи, податки на подарунки і спадок, державне мито.

1. Податок на доходи населення. За рахунок цього податку поповнюється близько 45—48 % доходів федерального бюджету. Оподатковується або окрема особа або сім'я за спеціальною шкалою.

2. Відрахування у фонди соціального страхування. У США діють дві системи соціального страхування — федеральна пенсійна система і федерально- штатна система щодо безробіття. Внески мають обов'язковий характер і сплачуються в однакових частках як працівником, так і роботодавцем. На початку 90-х років ставка була 15,3 % фонду заробітної плати, але обкладались лише перші 50,1 тис. дол. у розрахунку на кожного працюючого.

3. Податок на прибуток корпорацій. Вноситься за певною шкалою: за перші 50 тис. дол. — 15 %, за подальші 25 тис. дол. — 25 %, і лише на суму, що перевищує 75 тис. дол. становить 34 %. Цей вид податку має ту особливість, що із загальної суми податку вираховуються суми податку на прибуток, вже внесені в бюджети штату і місцеві бюджети. Крім того, суми, які витрачені з прибутку на інвестиції, науково-технічні розробки, оподатковуються за зниженими ставками. Якщо підприємство використовує сонячну енергію або енергію вітру у виробничому процесі, підприємству надається податковий кредит у розмірі 50 % вартості цього обладнання.

4. Податок на спадок і подарунки. Цей вид податку має неоподатковуваний мінімум в 10 тис. дол. Більш дорогий подарунок або спадок оподатковується за шкалою від 18 до 50 %. Найбільш висока ставка застосовується, коли вартість перевищує 2,5 млн. дол., але при цьому враховується ступінь спорідненості.

Податки штатів. До них належать:

1. Податок на доходи громадян. Сплачують жителі або працівники, які отримують заробітну плату в даному штаті. Наприклад, працівники, які працюють у Нью-Йорку, але тут не живуть, сплачують податок із заробітної плати у Нью- Йорку, а з інших доходів — за місцем проживання. Ставки коливаються від 2 до 12 %. Цей вид податку застосовується в 4,4 штатах. Не сплачують зазначений податок у штатах Вайомінг, Невада, Техас, Флорида, Південна Дакота і в окрузі Колумбія.

2. Податок з продажу. Не оподатковуються продовольчі товари, крім ресторанів. Цей вид податку застосовується в 44 штатах і його розмір коливається від 3 до 8,25 % над ціною товару.

3. Податок на ділову активність. Податок включає два елементи: оподаткування загального річного доходу підприємства — від 1 до 2,5 % і податок на фонд заробітної плати — від 1 до 1,6 %.

Місцеві податки. До них належать майновий податок, окремі акцизи, прибутковий податок із фізичних осіб, екологічні податки.

1. Майновий податок. Один із основних місцевих податків, який застосовувався ще в колоніальні часи. Наприклад, у Нью-Йорку він забезпечує 40 % усіх власних доходів бюджету. Оподаткуванню підлягають: земля, будівлі, споруди, обладнання, машини, технологічне устаткування, товарно-матеріальні цінності довготривалого користування, худоба, нематеріальні активи: акції, інші цінні папери. Від цього податку звільняється нерухоме майно органів влади, власність благодійних, релігійних організацій, якщо вона не використовується в комерційних цілях; у 36 штатах звільнені від оподаткування нематеріальні активи; у чотирьох штатах звільнено від оподаткування особисте майно.

Сплачується як фізичними, так і юридичними особами в розмірі від 0,33 (Гонолулу) до 6,75 % у м. Уінтон (штат Іллінойс).

2. Екологічні податки. Це нова група податків, запроваджених у 80-ті роки і спрямованих на захист навколишнього середовища від шкідливих промислових виробництв. До шкідливих виробництв належать видобуток нафти, перероблення нафти тощо. З 1987 р. запроваджені додаткові акцизи на нафту (8,2 цента з бареля американської нафти, 11,7 цента — з імпортної). Крім того, запроваджені податки у розмірі 40,7 цента з галону бензину, дизельного пального і спеціального моторного пального. Існує також податок на викиди в атмосферу шкідливих речовин.

8. Пріоритетом сучасної бюджетної політики у США є зменшення державного боргу, економія бюджетних витрат і незначне зниження податкових ставок.

Фінансова політика США тісно пов'язана із політичними процесами. У період діяльності адміністрації Б. Клінтона, лідера демократів, головним пріоритетом виступала соціальна сфера - видатки на охорону здоров'я, освіту, перепідготовку робочої сили. Найбільша увага приділялась реформуванню системи пенсійного забезпечення і медичного обслуговування незаможних. Відповідно, частка соціальних статей швидко зростала. Поряд із цим, важливим завданням бюджетної політики у США того періоду було зменшення державного боргу та економія бюджетних витрат. У подоланні державного боргу та боротьбі із бюджетним дефіцитом було досягнуто значних успіхів - лише за 1998 - 2000 роки державний борг США знизився з 3,8 до 3,4 трлн. дол., (сягнувши приблизно 1/3 ВВП). До 2011 року планувалось привести розміри державного боргу до рівня 7 % від ВВП.

Бюджет на 2002 рік виконався уже адміністрацією Дж. Буша. Для республіканців традиційно притаманна підтримка менш значного втручання держави в економіку. Однак, при адміністрації Буша видатки уряду суттєво зросли. Це пов'язане насамперед із військовими діями у Іраку. На думку президента США найбільш важливими для країни завданнями сьогодення повинні вважатись оборона та боротьба з тероризмом, які з року в рік набувають все більшого розмаху. Тому при підготовці проекту бюджету на 2007/2008-й фінансовий рік адміністрація Дж. Буша запропонувала збільшити видатки на оборону на 10 відсотків, довівши загальний їх обсяг до 481 млрд. доларів США.

Передбачається, що загалом видатки бюджету в 2007/2008 році складуть 2,9 трлн. дол., а доходи становитимуть 2,66 трлн. дол.. Тобто у проекті бюджету закладається дефіцит приблизно у 239 млрд. дол. - дещо менше, ніж у поточному році. За результатами виконання бюджету у 2006/2007-го фінансовому році дефіцит прогнозується у обсязі 244 млрд. дол.

Сума зовнішнього боргу США станом на 2005 рік - 8,84 трлн. дол.. Зовнішній борг США особливо виріс у останні роки і продовжує зростати швидкими темпами. Загальний розмір державного боргу сягає сьогодні 65% від ВВП.

При формуванні бюджету на 2007/2008 рік заплановано заходи щодо економії бюджетних коштів. Зокрема пропонується скоротити 141 державну програму для економії 12 млрд. дол. Новий бюджет передбачає суттєве скорочення статей витрат на науку і освіту, а також в ньому відсутній ряд програм, що фінансуються з державного бюджету в поточному році. Скорочення державних видатків на освіту є найбільш помітним - в проекті бюджету їх пропонується зменшити на 8%, аналогічно скороченню підлягають бюджети служби зайнятості населення і соціального забезпечення. Позитивом є незначне зростання державних видатків на охорону здоров'я, які пропонується збільшити з 208,9 млрд. дол. до 219 млрд. дол.