Спеціальні рахунки казначейства.
З другої половини ХХ ст. у Франції зростає рівень перерозподілу ВВП через систему рахунків державних фінансів (так, питома вага видатків адміністрацій усіх рівнів у ВВП зросла за 1950-1990 рр. з 33 до 50%). Збільшення масштабів перерозподілу ВВП супроводжувалось серйозними зрушеннями в самій системі державних фінансів - зокрема, як зміною питомої ваги бюджету центрального уряду, так і інших ланок.
Місцеві бюджети в системі державних фінансів є основним фінансовим інструментом адміністративних одиниць (як відомо, Франція поділена на 22 регіони, 96 департаментів і близько 36 тис. комун). Адміністративно-територіальні одиниці мають власну систему виборчих органів самоврядування: регіональних, генеральних і муніципальних рад, які затверджують відповідні бюджети.
Місцеві бюджети в частині видатків складаються з двох основних розділів: бюджет поточної діяльності (функціональний) та бюджет нового будівництва (інвестування). Джерела доходів поділяються на внутрішні - доходи від муніципальної власності, місцевого господарства, податкові та зовнішні - дотації, кредити (як державні, так і приватні).
Даючи загальну характеристику податково-бюджетної сфери у Франції, необхідно зупинитися на висвітленні таких особливостей.
По-перше, рівень податкової централізації (44% ВВП) дозволяє зарахувати Францію до переліку країн з порівняно високим рівнем оподаткування (в середньому для 15 країн «старих» членів ЄС це співвідношення складає менше 41%). Такий високий рівень податкової централізації можна пояснити зростаючими видатками на фінансування розгалуженої системи соціального забезпечення (так, фінансування більшої частини населення пенсійного віку відбувається саме за рахунок державного бюджету; бюджетні кошти є важливим джерелом фінансування системи охорони здоров'я в країні).
По-друге, характерною рисою французької системи оподаткування є її високий ступінь складності - існує багато різних податків, ставок та задіяних у справі підрахунку і справлянні податків інститутів (всього у Франції існує близько ста різних податків і зборів, зокрема, прямі і непрямі податки, а також внески на соціальне страхування). Податкова система Франції формувалася упродовж багатьох десятиліть, відображаючи історичні і культурні особливості країни. На сучасному етапі система є відносно стабільною щодо переліку податків і зборів, правил їх застосування. Натомість ставки оподаткування щорічно переглядаються з урахуванням економічної ситуації і векторів соціально-економічної політики держави.
По-третє, податкова система у Франції зорієнтована в основному на оподаткування споживання. Податки на доходи і на власність є помірними. Особливою рисою податкової системи Франції є висока частка внесків у фонди соціального спрямування (так, сума внесків у фонди соціального призначення в структурі обов'язкових відрахувань у Франції складає близько 44%, тоді як в Німеччині - 38%, у Великобританії - 18,5%, США - 30%). З-поміж інших рис варто виділити ще й такі: урахування територіальних аспектів; гнучкість системи у поєднанні з імперативністю; розгалужена система пільг і знижок; відкритість для міжнародних податкових угод.
Реформа місцевого управління та самоврядування стала одним із найбільш важливих заходів фінансової політики Франції останніх десятиліть. Вона призвела до суттєвої зміни повноважень органів місцевої влади, джерел та порядку формування їхніх ресурсів та здійснення видатків, розрахунку міжбюджетних трансфертів. Бюджетна реформа має довгостроковий характер, оскільки вона почалася ще у 80-х роках ХХ ст. і триває й досі.
Одним з важливих моментів реформи стало формування нової структури адміністративно-територіальної організації країни. Внаслідок цього, на сьогодні у Франції склалася трьохрівнева система адміністративно-територіального розподілу (регіон - департамент - комуна) з відповідною системою органів місцевого самоврядування. Кожен з рівнів управління володіє певною автономією у формуванні власних фінансових ресурсів і має повноваження на здійснення видатків.
Франція за показниками розвитку фінансового ринку займає вагоме місце, в окремих аспектах переважаючи Німеччину (за капіталізацією акцій, величиною активів інвестиційних фондів). Франція у багатьох сферах є лідером з впровадження нових технологій на фінансовому ринку, зокрема банківських карток. Вона перша перейшла на без документарну форму емісії акцій.
У Франції випускається значна кількість різноманітних боргових і пайових цінних паперів. Як і в більшості країн, основним сегментом ринку є ринок боргових інструментів.
Правова база регулювання діяльності ринку цінних паперів є достатньо широкою. Серед останніх документів можна назвати:
- Закон про модернізацію фінансового сектору (1996 р.);
- Закон про різні економічні і фінансові заходи (1998 р.) - визначив порядок конвертації цінних паперів, спростив процедуру розміщення цінних паперів.
Регуляторна інфраструктура фінансового ринку Франції має складну структуру, яка складається з багатьох ланок, певною мірою підпорядкованих Міністерству економіки, промисловості і зайнятості.
Провідну роль на ринку цінних паперів відіграє Відомство з фінансових ринків, створене у 2003 році відповідно до Закону про фінансову безпеку шляхом об'єднання Комісії з біржових операцій, Ради з регулювання фінансових ринків і Дисциплінарної ради з питань портфельного управління. Відомство з фінансових ринків (ВФР) має статус незалежного державного органу, складається з правління (формує державну політику у сфері фінансового ринку), Дисциплінарної комісії і спеціалізованих та консультативних комітетів. До складу Правління входять 16 членів: голова; три судді Верховного суду; представник Банку Франції; Голова Національної ради з бухгалтерського обліку; три спеціалісти, які призначаються головами палат парламенту; 6 спеціалістів (від лістингових компаній, фінансових установ та асоціації інвесторів) та представник службовців, які призначаються Міністром економіки, фінансів і промисловості.