- •2. Формування перших закладів гостинності (IV тис. До н.Е. – V ст. Н.Е.)
- •3. Спеціалізовані заклади розміщення (VI–XV ст.)
- •4. Готельна та ресторанна сфера в XVI – на початку XX ст.
- •5. Розвиток сучасного світового готельного господарства: функціональні та територіальні особливості
- •1.2. Світовий туризм і готельне господарство на сучасному етапі, тенденції та перспективи розвитку
- •1. Умови та чинники розвитку міжнародного туризму
- •2. Загальні тенденції розвитку світового туристичного ринку
- •3. Економічні показники світового туристичного ринку
- •4. Рейтинг країн світу
- •5. Регіональні особливості розвитку туризму
- •6. Перспективи розвитку туризму у світі до 2020 р.
- •Список використаних джерел:
- •1. Середньовіччя
- •2. Доба капіталізму
- •3. Нова історія розвитку туризму та готельної справи
- •4. Радянська доба
- •5. Сучасний стан і перспективи розвитку готельного господарства України
- •Розділ 2. Світовий туристичний простір і міжнародне готельне господарство
- •2.1. Система міжнародного співробітництва в туризмі
- •Література
- •2.2. Теоретичні основи та розвиток міжнародної готельної індустрії
- •1. Поняття та особливості мгі
- •2. Основні історичні періоди розвитку гмі
- •3. Формування перших закладів гостинності
- •2.3. Соціально-економічні чинники формування міжнародної готельної індустрії
- •1. Соціально-економічні і політичні чинники формування мгі
- •2. Фактори розвитку мгі
- •3. Внесок сот у розвиток мгі
- •2.4. Класифікація готельних підприємств на міжнародному рівні
- •Проблеми створення міжнародної класифікації готелів
- •2. Особливості американської класифікації
- •3. Класифікація готелів в країнах снд
- •2.5. Міжнародна готельна індустрія на сучасному етапі, тенденції та перспективи розвитку
- •1. Розвиток сучасної мгі
- •2. Умови та чинники розвитку мгі
- •3. Загальні тенденції розвитку мгі
- •4. Рейтинг країн світу
- •2.6. Особливості та розвиток міжнародних готельних мереж
- •Історичний аспект розвитку готельних мереж у світі
- •Переваги та недоліки управління згідно договору
- •Переваги та недоліки управління згідно договору франчайзингу для франчайзі
- •2. Сучасний стан готельних мереж в світі
- •Американські готельні ланцюги
- •3. Готельна мережа ассоr
- •Характеристика готельних брендів мережі Ассоr
- •4. Готельна мережа marriot
- •5. Особливості мережі Hyatt
- •6. Аналіз американського та східного готельних ринків
- •Розділ 3. Моніторинг кон’юктури світового ринку готельних і ресторанних послуг
- •3.1. Тема 1. Основні положення проведення моніторингу світового ринку готельних і ресторанних послуг
- •Суть і поняття моніторингу
- •2. Сутність функціонування світового ринку готельних і ресторанних послуг
- •Відмінність між товаром та послугою
- •3. Фактори, що впливають на коливання економічних показників
- •4. Система показників моніторингу світового ринку готельних послуг
- •3.2. Закономірності ціноутворення та методологія визначення зовнішньоторговельних цін на готельні і туристичні послуги на міжнародному ринку
- •1. Теоретичні аспекти розвитку ринку міжнародної готельної індустрії.
- •2. Методичні основи дослідження ринку готельних і туристичних послуг
- •3. Оцінка попиту та пропозиції: методика і аналіз
- •4. Характеристика особливостей комерційної діяльності підприємств на міжнародному ринку готельних і туристичних послуг
- •3.3. Аналіз кон’ЮнКтури міжнародного ринку готельних і ресторанних послуг
- •1. Методи вивчення кон’юнктури готельних і туристичних послуг
- •2. Дослідження кон’юнктури ринку готельних і туристичних послуг у межах маркетингу
- •3. Динаміка основних показників кон’юнктури міжнародного ринку готельних і туристичних послуг у розрізі регіонів
- •4. Вивчення кон’юнктури ринку готельних і туристичних послуг України на світовому ринку
- •3.4. Кон’юнктурний прогноз міжнародного ринку готельних і ресторанних послуг
- •1. Оцінка конкурентоспроможності підприємств на ринку готельних і туристичних послуг
- •2. Дослідження можливостей розвитку міжнародного ринку
- •3. Прогнози кон’юнктури та його використання в плануванні роботи готельних і туристичних підприємств на ринку
- •3.5. Основні напрямки підвищення ефективності кон’юнктурної роботи на міжнародному ринку готельних і ресторанних послуг
- •1. Фактори, що визначають загальні напрями розвитку світового ринку готельних і ресторанних послуг
- •2. Інформаційний ринок готельних і ресторанних послуг.
- •3.6. Інформаційне забезпечення міжнародної готельної індустрії
- •1. Поняття та роль інформаційних технологій в управлінні
- •Вплив інформаційних технологій
- •2. Основні складові інформаційних технологій
- •3. Сутність, значення і особливості інформаційних технологій в мгі
- •Розділ 4. Проблеми та перспективи розвитку готельної індустрії в україні
- •4.1. Місце України у світовому туристичному просторі
- •1. Економічне співробітництво України на ринку туристичних послуг
- •2. Методи оцінки ефективності міжнародного співробітництва у сфері туризму
- •3. Шляхи вдосконалення міжнародного економічного співробітництва України у сфері туризму
- •Список використаної літератури
- •4.2. Міжнародні готельні мережі України. Стан та перспективи розвитку
- •1. Вступ
- •2. Міжнародні готельні мережі в Україні
- •3. Основні проблеми та перспективи розвитку міжнародних мереж
- •Література
- •4.3. Державне регулювання міжнародною готельною індустрією
- •1. Державна політика в готельній індустрії
- •2. Органи державної виконавчої влади
- •3. Принципи і цілі регулювання мгі
- •4.4. Проблеми та перспективи розвитку готельної індустрії в україні
- •1. Умови та чинники розвитку готельної індустрії в України
- •Готелі в проекті
- •2. Проблеми та перспективи розвитку
2. Органи державної виконавчої влади
Кабінет Міністрів відповідно до Конституції та законів:
здійснює державне управління та забезпечує реалізацію державної політики в галузі туризму;
розробляє та затверджує програми розвитку туризму і фінансує їх виконання відповідно до бюджетного законодавства;
приймає нормативно-правові акти, що регулюють відносини в галузі туристичної діяльності;
забезпечує раціональне використання туристичних ресурсів і вжиття заходів для їх збереження;
визначає порядок організації рятувальних команд і порядок вжиття рятувальних заходів;
створює державну систему наукового забезпечення в галузі туристичної діяльності;
здійснює міжнародне співробітництво в галузі туризму;
вирішує інші питання, віднесені Конституцією та законами України до його повноважень.
Державне управління в галузі туризму здійснює спеціалізований центральний орган виконавчої влади – Міністерство культури і туризму України, що створене Указом Президента України від 20.04.2005 р. № 680/2005. Міністерство, в структурі якого функціонує Державна служба туризму і курортів, є правонаступником Державної туристичної адміністрації України, і здійснює, зокрема, такі повноваження:
організує та забезпечує реалізацію державної політики в галузі туризму, виконання законодавства в галузі туризму;
бере участь у підготовці проектів нормативно-правових актів у галузі туризму, у межах своєї компетенції розробляє і затверджує активно-правові акти, узагальнює практику застосування законодавства в галузі туризму, курортно-рекреаційної сфери, вносить пропозиції щодо його удосконалення;
забезпечує реалізацію програм розвитку туризму в Україні;
організує облік туристичних ресурсів України, забезпечує їх раціональне використання та охорону;
бере участь у розробці стандартів, діяльності з метрології та сертифікації, у проведенні робіт з підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері;
організує здійснення контролю за якістю наданих туристичних послуг;
у межах своєї компетенції розробляє, укладає і виконує міжнародні договори в галузі туристичної діяльності, представляє країну у міжнародних туристських організаціях і на міжнародних заходах щодо туризму;
вживає заходів щодо розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому туристичному ринку;
сприяє координації діяльності органів виконавчої влади, суб’єктів підприємницької діяльності, їх об’єднань, що здійснюють діяльність у галузі туризму;
надає суб’єктам туристичної діяльності методичну, консультативну та іншу допомогу.
Крім того, державне управління окремими сегментами туристичної індустрії здійснюють інші центральні органи виконавчої влади (Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Міністерство транспорту та зв’язку України, Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, Державний комітет лісового господарства України, Державний комітет України по земельних ресурсах, Державна податкова адміністрація України тощо). Ці органи межах своїх повноважень:
забезпечують реалізацію державної політики в галузі туризму;
здійснюють підготовку пропозицій щодо реалізації державної політики в галузі туризму;
беруть участь у створенні організаційно-правових та економічних механізмів реалізації державної політики в галузі туризму.
Обласні і районні ради відповідно до їх повноважень, затверджують регіональні програми розвитку туризму, що, фінансуються відповідно з обласних і районних бюджетів, контролюють фінансування регіональних програм розвитку туризму за кошти обласних і районних бюджетів.
Сільські, селищні, міські ради відповідно до їх повноважень затверджують місцеві програми розвитку туризму; визначають кошти місцевих бюджетів для фінансового забезпечення місцевих програм розвитку туризму; доручають своїм виконавчим органам фінансування місцевих програм розвитку туризму за рахунок коштів місцевого бюджету; вживають заходів для стимулювання суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність з надання туристичних послуг.
Органами управління у сфері туризму є також районні, обласні державні адміністрації, виконавчі органи місцевих рад. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 44 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» районні, обласні держадміністрації забезпечують розвиток туризму у відповідних районах та областях. Стаття 11 Закону України «Про туризм» застерігає за місцевими державними адміністраціями такі повноваження:
здійснення виконавчих та організаційно-розпорядчих функцій щодо організації і розвитку курортно-рекреаційної сфери і туризму;
розробка проектів регіональних програм розвитку туризму та подання їх для затвердження відповідно обласним і районним радам;
вжиття заходів щодо виконання регіональних програм розвитку туризму;
сприяння туристичній діяльності у своєму регіоні і створенню сучасної туристичної інфраструктури;
розроблення і впровадження заходів для захисту місцевих туристичних ресурсів;
видача дозволів на право здійснення туристичного супроводу;
аналіз ринку туристичних послуг у межах адміністративно-територіальних одиниць, подання Міністерство культури та туризму України необхідних відомостей про розвиток туризму в адміністративно-територіальних одиницях;
здійснення соціальної реклами туристичних ресурсів, утворення відповідних інформаційних центрів;
сприяння дитячому та молодіжному туризму;
участь у підготовці, перепідготовці і підвищенні кваліфікації кадрів у галузі туристичної діяльності, що фінансуються за рахунок коштів місцевого бюджету;
надання суб’єктам туристичної діяльності методичної і консультативної допомоги щодо організації їх діяльності;
залучення підприємств, установ і організацій, розташованих на підпорядкованій їм території, до розв’язання проблем розвитку туризму в регіонах;
внесення у встановленому порядку до Міністерства культури і туризму України пропозицій про анулювання ліцензій, виданих туроператорам та турагентам.
Виконавчі органи місцевих рад в межах їх повноважень:
розробляють проекти місцевих програм розвитку туризму і подають їх для затвердження відповідним місцевим радам;
вживають заходів щодо виконання місцевих програм розвитку туризму;
залучають на договірних засадах підприємства, установи і організації, розташовані на відповідній території, до розв’язання проблем розвитку місцевого туризму та підтримки туристичних ресурсів;
організують проведення інвентаризації туристичних ресурсів місцевого значення;
сприяють охороні і збереженню туристичних ресурсів;
залучають місцеве населення до туристичної діяльності, створюючи нові робочі місця;
сприяють розвитку на відповідній території різних видів туризму.
Для забезпечення охорони туристичних ресурсів України, їх збереження та відновлення, раціонального використання, забезпечення безпеки туризму, конституційних прав громадян на відпочинок та інших прав громадян, патріотичного виховання органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень затверджуються державні цільові, регіональні та інші програми розвитку туризму.
Програми розвитку туризму затверджуються з метою реалізації довгострокових пріоритетів країни в галузі туризму і становлять комплекс взаємопов’язаних правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на реалізацію конституційних прав громадян, розвиток туристичної галузі. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2002 р. № 583 затверджено Державну програму розвитку туризму на 2002-2010 роки.
