11

Лекція 1. Загальна характеристика інформаційних технологій. Інформаційних ресурсів та систем.

1. Загальні поняття про інформацію.

2. Характеристика інформаційних ресурсів

3. Відомості про інформаційну систему

4. Інформаційні технології

1. Загальні поняття про інформацію.

Інформація (lat. Informatio) – знання, відомості, обізнаність. Це відомості про навколишній світ, його процеси та явища, які сприймаються людиною чи спеціальним пристроєм в різні способи за допомогою умовних сигналів, технічних засобів тощо.

Поняття інформації є багатозначним, тому розглядають різних тлумачення:

• В «кібернетичному» розумінні поняття інформації широко використовується в системі керуючого сигналу, який передається по лініях зв’язку.

• У «філософському» розумінні інформація тісно пов’язана з такими поняттями як взаємодія, відображення.

• В «звичайному» розумінні, слово інформація застосовується як синонім інтуїтивно зрозумілих слів: відомості, значення, повідомлення, обізнаність.

  • Для людини це відомості, знання, повідомлення, які людина сприймає з навколишнього світу за допомогою органів чуття (зору, слуху, смаку, нюху, дотику).

  • Стосовно комп’ютерної обробки під інформацією розуміють певну послідовність символів (цифр, букв, звуків), що мають зміст і надані до/з комп’ютера у зрозумілому вигляді.

В природі інформація існує в різних формах:

Людська мова. Тексти, числа. Світлові чи звукові сигнали. Електричні чи нервові імпульси.

Жести, міміка. Запахи чи смакові відчуття. Генетична спадковість Інші форми.

Класифікація за формою представлення

• Неперервна інформація. Величина, яка характеризує неперервний у часі процес.

• Дискретна інформація. Послідовність символів, яка характеризує перервну змінну величину.

Властивості інформації

• Об'єктивність. Не залежить від обставин чи чиєїсь думки.

• Достовірність. Відбиває справжній стан справ.

• Повнота. Має достатньо відомостей для розуміння і прийняття рішення.

• Актуальність. Є важливою при роботі в постійно змінних умовах.

• Цінність (корисність, значущість). Забезпечує вирішення поставленого завдання, потрібна для того, щоб приймати правильні рішення.

• Зрозумілість (ясність). Виражена мовою, яка є доступною для сприйняття.

2. Характеристика інформаційних ресурсів

Інформаційні ресурси – це ідеї людства та вказівки по їх реалізації. Це – книги, статті, різноманітна документація, інструкції тощо.

Французьке слово «ressourses» означає «засоби», «джерела», «можливості». Наявність корисних ресурсів у якій-небудь сфері – гарантія її стабільності та процвітання (незалежно від того, чи йдеться про індивідуума (життєві сили, ресурси здоров’я, економічні можливості), чи про суспільство (ресурси корисних копалин, військові ресурси, політичні ресурси тощо)).

До останнього часу у складі ресурсів виділяли матеріальні (сировина, знаряддя праці тощо) та енергетичні, у яких розуміють усі види енергії: електричну, ядерну тощо.

З кінця 1970 – початку 1980-х рр.. у науковий та практичний вжиток почало входити третє поняття цього роду: інформаційні ресурси. Їх не можна розглядати як різновид перших двох – вони складають самостійний рід, тобто мають якісні відмінності від матеріальних і енергетичних ресурсів, а також власні унікальні якості, велике суспільне значення і впливають на всі суспільні процеси.

Значення інформаційних ресурсів полягає в тому, що вони:

• Дозволяють суттєво зекономити матеріальні, енергетичні затрати при створенні нових продуктів та послуг;

• Значно скорочують терміни і підвищують якість виконання інтелектуальних процесів у всіх сферах (чи то прийняття управлінських рішень, нові наукові, технічні і технологічні розробки, діагностика і лікування хвороб чи автоматичний переклад текстів з однієї мови на іншу).

За своєю значимістю інформаційні ресурси не лише не поступаються іншим видам стратегічної сировини, але і відносяться до найбільш важливого виду ресурсів, що визначають перед усім інтелектуальну, а також економічну, політичну і військову міць їх володаря/власника.

Наявність, обсяг, якість та впорядкованість інформаційних ресурсів – все це найважливіші ознаки інформаційного суспільства. Інші ознаки походять від названих. Це і зростання кількості спеціалістів, зайнятих в інфосфері. Це і наявність інформаційних технологій – електронних машин, програмного забезпечення, засобів зв’язку. Зрозуміло, що без наявності предмета праці – власне самих інформаційних ресурсів – решта ознак виникнути і функціонувати не можуть.

Невеликий екскурс в історію. Найбільш прогресивні вчені ще у ХІХ ст. передбачали, що інформаційні ресурси будуть основним джерелом прибутків для всього людства. Ще Карл Маркс говорив, що головним накопичувачем суспільного багатства є ступінь майстерності наявного населення. Про те ж саме писав Фрідріх Енгельс: «Настане час, коли духовний елемент буде належати до елементів виробництва». На Заході інформація вже протягом декількох десятиріч розглядається як товар і як найбільш цінний ресурс суспільства.

Розуміння виключної ролі інформаційних ресурсів у розвитку світової цивілізації одним із перших проявив японський уряд, запропонувавши своїм вченим вирішити стратегічне завдання: яким шляхом вести національну економіку – чи шляхом подальшого спустошення світових природних ресурсів (адже у Японії їх майже немає), чи шляхом підняття національного добробуту посередництвом максимального нарощування інформаційного потенціалу. Вибір було зроблено на користь розвитку інформаційних ресурсів. І в результаті Японія з невеликими кадровими можливостями швидко стала найбільшим виробником і експортером мікроелектроніки і навіть такої продукції, як супертанкери, важка дорожня техніка, автомобілі.

Західна Європа, як і більшість країн світу дуже швидко пішли тим же шляхом, що і Японія.

У СРСР ситуація була значно складнішою. У 1988 році Центральний комітет Компартії СРСР визнав наше відставання у цій галузі і констатував необхідність переходу країни на шлях інформатизації. Як було сказано у Постанові Політбюро ЦК КПРС «Про розробку концепції інформатизації» (1988р.), у зв’язку з таким відставанням «існує небезпека, що увесь світ і наша країна будуть розмовляти немов різними мовами».

Установку на інформатизацію прагнули зробити стратегічною у діяльності партії з керівництва країною. У 1990 р. генеральний секретар ЦК КПРС М. Горбачов визнавав: «Чи не пізніше усіх ми зрозуміли, що у вік інформатики найбільш дорогий капітал – це знання, широта кругозору та творчої уяви. Щоб надолужити втрачене, необхідно сьогодні не пошкодувати коштів на науку, освіту, культуру, мистецтво – все те, що підносить людину і в той же час збільшує продуктивність її праці».

Дуже важливий висновок, але у той час він залишився лише побажаннями. Зробити різкий поворот у бік створення інформаційного суспільства те керівництво не ризикнуло, а далі катаклізми у суспільстві в цілому і у політиці погіршили стан справ.

На даний час самостійна Україна, хоча і повільно, поступово входить у світове інформаційне співтовариство.

Таким чином, інформаційні ресурси – основа діяльності як окремої установи, так і їх сукупності – у локальному, регіональному, державному, міждержавному і глобальному масштабі. Зокрема, Інтернет – це глобальна система інформаційних ресурсів.

Поняття «інформаційні ресурси»

І в науці, і на практиці оперують поняттями «інформаційні ресурси», «документні ресурси», «інформаційно-документні ресурси», не завжди усвідомлюючи різницю між ними.

На перший погляд здається, що у кожного з цих понять є власне наповнення: інформаційні ресурси мають справу з інформацією, документи – з документами, а інформаційно-документні – частково з інформацією, частково з документацією.

Однак, фактично все складніше. Причина в теоретичній не розробленості вихідних понять: «інформація», «документ», «інформаційні ресурси», «документні ресурси». У даному курсі розібратися у повному обсязі цих понять неможливо, проте цілком вірогідно знайти раціональне зерно.

Скажімо, за основу беремо визначення: «Інформаційні ресурси – це сукупність даних, організованих для ефективного отримання достовірної інформації». Документні ресурси розглядаються як «вид інформаційних ресурсів, що є сукупністю окремих документів у інформаційних системах». Тобто, в даному випадку документні ресурси є частиною ресурсів інформаційних. Із цього випливає, що інформаційні ресурси можуть включати якісь недокументні ресурси. Згадаємо термін «дані» - інформація, оброблена і представлена у формалізованому вигляді для подальшої обробки. Якщо внести це визначення у поняття «інформаційні ресурси» отримаємо: «Сукупність інформації (обробленої і представленої у формалізованому вигляді для подальшої обробки), організованої для ефективного отримання достовірної інформації».

Очевидна тавтологічність даного визначення. Тут нас цікавить інше: чи може оброблена інформація існувати в недокументному вигляді (тобто не закріплюватися на матеріальному носії)?

Пригадуємо, матеріальний носій – засоби реєстрації, зберігання, передачі інформації (даних), а ними є мова, пам'ять людини чи комп’ютера, провідні чи ефірні засоби зв’язку тощо.

Виходить, що «інформаційні ресурси» і «документні ресурси» - фактично синонімічні поняття. (Синонімія – різні за формою, але однакові чи близькі значенням знаки).

Інформаційні ресурси – окремі документи і окремі масиви документів, (документи і масиви документів) в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, фондах, банках даних, інших інфосистемах). Багато вчених (серед них Столяров Ю.Н.) називають «документні ресурси» точнішим терміном, чим «інформаційні». Адже документні ресурси складаються з великої кількості документів, тоді як інфоресурси мають складатися з великої кількості «інформацій» (а такого слова у множині немає).Документні ресурси відображають свою складову – інформацію та її матеріальне втілення.

Повернімося до згаданого визначення. У ньому присутній термін «інфосистема» - організаційно впорядкована сукупність документів (масиви документів) і інформаційних технологій, в тому числі з використанням засобів обчислювальної техніки і зв’язку, що реалізують інформаційні процеси. Виходить, що інфоресурси включають і впорядковані і хаотичні масиви документів. Розвинемо далі визначення: Насправді документний ресурс є одночасно і масивом і потоком документів; іншими словами – це набір документів і в їх статиці, і в їх динаміці. (До речі, поняття «масив» і «потік» завжди поєднуються у науковій літературі зі словом документи, і вислови, що близькі «інформаційним ресурсам», тобто у множині, відсутні. Використовуються лише словосполучення типу «документний потік», «масив документів».)

Є багато визначень інфоресурсів, одне з яких – це масиви інформації чи сукупність документів в інфосистемах (бібліотечних чи архівних системах, фондах, банках даних тощо). Тут відсутній потік (рух) документів. У виразах типу «інформаційно-документні ресурси», «інформаційно-документна підготовка кадрів» під інформаційним мають на увазі усні повідомлення, а під документним – інформацію, закріплену на матеріальному носії (речовому). Тобто знову протиріччя: усні повідомлення не мають матеріального носія, ніяк не зафіксовані. Але ж будь-яке повідомлення завжди передається матеріальним середовищем – якщо не матеріальним/ речовим, то енергетичним (радіохвилі, енергетичні коливання тощо). У останньому випадку тривалість існування інформації дорівнює часу її передачі – так званий синхронний документ. Якщо взяти за основу визначення документа – матеріальний об’єкт з інформацією, закріпленою створеним людиною способом для його передачі у часі і просторі, то, наприклад, радіопередача, тобто усна, музична і подібна, плинний рядок світлової реклами, демонстрація фільму і є ілюстрацією синхронного документа. Він перетворюється в діахронний документ (звичний для нас), коли записується на певний носій. Наприклад, усна інформація записана на диктофон.

Обґрунтуємо визначення «інформаційні ресурси». Наприклад, магазин займається торгівлею. Коли продавець продає, то клієнт купує. Процес один, а терміни різні. З точки зору клієнта, він користується пунктом торгівлі/покупки, а продавець вважає, що працює в пункті продажу. Гіпотетично спеціальні підручники назвали б: для клієнта – «Технологія покупки товару», а для продавця – «Технологія продажу товару». Отже, оскільки підручник призначений для продавця, тобто для того, хто забезпечує клієнта інформацією, ресурси називаємо документними, а з точки зору користувача вони ж – інформаційні.

Поняття «документний ресурс» доречно застосовувати до окремої інформаційної системи – бібліотеки, фірми, музею, типографії, і коли це конкретне поняття. Від нього можна утворити множину: «документні ресурси». Про документні ресурси правомірно говорити як про певну обмежену сукупність окремо взятих зібрань документів. А також документний ресурс може розглядатися і як збірне поняття, коли мають на увазі будь-яку сукупність документних ресурсів того чи іншого масштабу: документний ресурс України, ресурс документів з бізнесу, документний ресурс для студентів напряму «Культура» тощо.

Все це розглядається в окремих курсах спеціальності ДІД. Курс «інформаційні ресурси» є вступним і містить загально-теоретичні положення про властивості інформаційного ресурсу, його функції, принципи функціонування, види документних ресурсів, Інтернет- інтранет-ресурси; також види генеративних систем, виробники інфоресурсів тощо.