МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

Кафедра адміністративного права

Навчально-методичні рекомендації до самостійної роботи студентів

нормативної навчальної дисципліни

«Кримінальне право» (Загальна частина)

галузь знань 0304 «Право»

напрям підготовки 6.030401 «Правознавство»

ОКР – бакалавр

форма навчання – заочна

курс – IІІ

Донецьк – 2013

Навчально-методичні рекомендації до самостійної роботи студента з дисципліни «Кримінальне право» (Загальна частина) для студентів 3 курсу заочної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» галузь знань 0304 «Право», напряму підготовки 6.030401 «Правознавство» / Укладач: Кочко В.В. – Донецьк: ДонДУУ, 2013. – 87 с.

Розробник:

викладач кафедри адміністративного права В. В. Кочко

Навчально-методичні рекомендації до самостійної роботи студента розглянуто на засіданні предметно-методичної комісії публічно-правових дисциплін.

Протокол від «27» серпня 2013 року № 1.

Голова ПМК Г. В. Мудрецька

Схвалена на засіданні кафедри

Протокол від «29» серпня 2013 року № 1.

Завідувач кафедри

адміністративного права,

к.ю.н., доцент І. Л. Олійник

Рекомендації для самостійної роботи студентів

Найсуттєвішою формою пошуку необхідного і додаткового матеріалу за дисципліною «Кримінальне право» з метою доопрацювання знань, отриманих під час лекцій, є самостійна робота студентів. Саме опанування та з’ясування студентом рекомендованої літератури створює широкі можливості детального засвоєння даної дисципліни.

Враховуючи той факт, що вивчення дисципліни передбачає кропітку роботу та змістовне обговорення питань на семінарських заняттях, саме під час самостійної роботи студент поглиблює розуміння проблем, активізує самостійний пошук, систематизує накопичений досвід аналітико-синтетичної роботи, закладає підстави якісної підготовки доповідей, повідомлень, рефератів як за власними інтересами, так і за завданням викладача.

Саме самостійна робота набуває все більшого значення й актуальності сьогодні, оскільки обсяг навчального матеріалу з правознавства досить значний, і не все можна встигнути розглянути під час аудиторних занять. Отже, правильна організація власної самостійної роботи з боку студента є важливою запорукою успішного навчання і ефективного засвоєння ним знань.

Метою самостійної роботи є вироблення навичок опрацювання нормативно-правових актів, спеціальної літератури та інших матеріалів, необхідних для належного засвоєння предмета навчальної дисципліни, а також для розвитку сталих умінь до самостійного вивчення і викладання одержаної інформації.

Самостійна робота є основним засобом засвоєння студентом навчального матеріалу в час, вільний від обов'язкових навчальних занять, без участі викладача. Лише у ході самостійної роботи студент має можливість розвинути пізнавальні та виконавчі здібності, пам'ять, самостійне мислення, наполегливість і, головне, виробити вміння самостійного здобуття знань.

Самостійна робота студентів переважно полягає в підготовці до семінарських занять: повторення лекційного матеріалу, складання оглядів і публікацій, що відображають точку зору вчених різних правових шкіл і напрямів на проблему, які її вивчають, надрукованих в різноманітних засобах масової інформації та спеціалізованих виданнях.

Форми самостійної роботи студентів визначаються змістом учбової дисципліни, ступенем підготовленості студентів.

Ця робота включає:

1) самостійне вивчення джерел, у тому числі нормативно-правових актів і практики їх застосування;

2) розв’язання правових задач;

3) підготовку до поточного контролю;

4) підготовку до заліку.

Для організації самостійної роботи необхідні наступні умови:

• готовність студентів до самостійної праці;

• мотивація отримання знань;

• наявність і доступність всього необхідного навчально-методичного і довідкового матеріалу;

• система регулярного контролю якості виконаної самостійної роботи;

• консультаційна допомога викладача.

Складовими критеріями оцінки доповіді є:

1. повнота розкриття теми;

2. культура оформлення роботи;

3. вміння спілкуватися з аудиторією (надання інформації усно).

Для якісної підготовки до семінарських занять за кожною темою студентові потрібно:

1. засвоїти лекційний матеріал;

2. ознайомитися з планом семінару та рекомендованою літературою до нього;

3. при необхідності отримати консультації викладача з питань, що стосуються доповідей та рефератів;

4. використовувати навчально-науковий потенціал бібліотек ДонДУУ та інших наукових установ.

При виконанні юридичного аналізу конкретних видів злочину студент зобов’язаний:

1. Привесті текст диспозиції КК. Зазначиті в якій главі Особливої частини КК вона розташована.

2. Візначиті суспільну небезпеку даного виду злочину.

3. Дати юридичне поняття (склад) даного злочину (мислено розкласти досліджуваний злочин на складові частини – елементи складу злочину і детально досліджувати кожний елемент самостійно). Як-от:

1. Об’єкт злочину (чому злочин заподіює, здатен заподіяти) шкода:

• визначити родовий об’єкт;

• дати характеристику безпосередньому об’єкту;

• якщо обов’язковою ознакою даного складу злочину є предмет замаху, то дати йому характеристику.

2. З об’єктивної сторони:

• розкрити зміст суспільно небезпечної і протиправної дії (бездіяльності);

• визначити, чи зв’язує законодавець кримінальну відповідальність за цю дію (бездіяльність) із визначеним суспільно небезпечним наслідком або визнає злочин закінченним у момент завершення дії (бездіяльності), незалежно від наступу шкідливого результату (формальний або матеріальний склад злочину);

• якщо склад злочину матеріальний, то потрібно розкрити зміст суспільно небезпечного наслідку і зазначити причинний зв’язок як необхідні (обов’язкові) ознаки об’єктивної сторони злочину;

• визначити, чи не зв’язує законодавець, відповідно до диспозиції статті, криінальну відповідальність за протиправну дію (бездіяльністі) із визначенним методом його вчинення, або засобом, або обстановкою.

3. З суб’єктивної сторони:

• визначити з якою формою вини (умисел ст. 8 КК або необережність ст. 9 КК) встановлює законодавець кримінальну відповідальність за суспільно небезпечну протиправну поведінку, описану в диспозиції статті;

• розкрити зміст вини, тобто охарактеризувати відношення суб’єкта до суспільно небезпечної поведінки і діяння з точки зору інтелектуального та вольового моментів;

• визначити мотив і мету злочину та їхній вплив на кваліфікацію злочину.

4. Даті характеристику суб’єкта злочину:

• зазначити, що кримінальну відповідальність може нести тільки людина – фізична особа, осудна (ст.11 КК), вік з якого настає кримінальна відповідальність (ст. 10 КК). Визначити, чи не вбачає законодавець у складі злочину спеціального суб’єкта.

Усвідомити які ознаки (обставини) утворять кваліфікований вид досліджуваного складу злочину і як слід їх розуміти.

Даті відмінність досліджуваного складу злочину від подібного з ним.

Під час самостійної роботи передбачається підготовка відповідей на контрольно-перевірочні питання, питання для самостійного опрацювання, складення рефератів, вирішення студентами практичних завдань, вивчення основних питань для підготовки до підсумкового контролю.

Підготовка відповідей на контрольно-перевірочні питання передбачає вивчення літературних та нормативних джерел, запропонованих в планах семінарських та практичних занять або підібраних студентом самостійно, складання плану відповіді та викладення основного змісту в зошиті.

Відповідь на питання для самостійного вивчення може бути викладена також і у науковій доповіді, яку студент зробить на аудиторному занятті. Вирішення студентами практичних завдань передбачає розв’язання задач, викладених в планах семінарських занять.

В робочій програмі наводиться тематичний план, перелік основних і додаткових нормативних та літературних джерел, назви тем та контрольно-перевірочні питання, завдання для проведення практичних занять з вказівками для самостійної підготовки до них і питаннями для самоконтролю.

Студентам рекомендується звертати особливу увагу на ті норми права та законодавства, якими вони будуть керуватися в своїй наступній діяльності.

Дані методичні рекомендації передбачають теми для самостійного вивчення та її короткий зміст, питання для самоконтролю, контрольні завдання, задачи, перевірочні тести та список рекомендованої літератури, яка застосовується при вивченні цих тем.

Відповідно до вимог КМСОНП в ДонДУУ значну увагу студентам необхідно звернути на наступне:

• наявність конспекту лекцій з усіма темами, що розглядалися на лекційних заняттях, виступи на семінарських заняттях, належне та своєчасне виконання індивідуальних завдань для самостійної роботи, своєю чергою, є основною умовою для отримання необхідної мінімальної кількості балів (50) для допуску до заліку;

Індивідуальні завдання для самостійної роботи (тему есе) отримує кожен студент, виходячи зі свого порядкового номеру в навчальному журналі групи.

Завдання для самостійної підготовки мають виконуватися студентами на окремих аркушах формату А4, інтервал – 1,5, кегль – 14, шрифт - Times New Roman, загальний обсяг роботи – до 20 сторінок. На останньому аркуші необхідно зазначити загальний список літератури.

*Приклад оформлення титульного аркушу наведено у додатках.

У випадку, якщо на певну тему не відведено лекційного та семінарського заняття, студент має опрацювати її самостійно, оскільки для опанування всіх питань курсу та успішного складання екзамену студентом має бути здійснено самостійну підготовку за всіма наведеними завданнями.

Самостійна робота студентів враховується при складанні заліку.

В ході самостійної роботи над конкретною темою студент повинен:

• ознайомитися з рекомендованою літературою, нормами чинного законодавства, стосовно вказаної теми;

• законспектувати основні положення проблем теми;

• вивчити та засвоїти рекомендований матеріал з метою застосування його в подальшому вивченні дисципліни і майбутній діяльності;

• для контролю потрібно самостійно відповісти на контрольні питання та виконати завдання.

Самостійна робота студентів перевіряється викладачем за допомогою опитувань на семінарських заняттях, виконанням аудиторних контрольних робіт, написання рефератів, а також при підсумковому контролі. Поточний та підсумковий контроль знань студентів може здійснюватися за допомогою тестів та самостiйних робіт.

Основні питання для підготовки до підсумкового контролю – це питання, які виносяться на залік. Їм необхідно приділити підвищену увагу, визначитись з тими питаннями, засвоєння яких викликає певні складнощі або студент не може самостійно знайти відповідь взагалі. В таких випадках необхідно звернутися до викладача для отримання додаткової консультації.

Самостійній контроль знань передбачає відповіді на питання для самостійного контролю, а також розв’язання тестових завдань.

Основними засобами контролю самостійного вивчення студентами матеріалів всіх змістових модулів є експрес-опитування і опитування за питаннями семінарських занять, оцінювання підготовлених студентами рефератів, тематичних повідомлень, перевірка опрацювання навчального матеріалу за пропущені аудиторні заняття.

Рекомендації з виконання тестів

Розв’язання тестів дозволяє студентові більш повно засвоїти навчальний матеріал, оцінити свої знання по дисципліні, і виявити пробіли, сприяє розвитку творчого мислення.

Однак необхідно враховувати, те що, тестові завдання можуть забезпечити одержання фундаментальних знань з дисципліни, що вивчається, лише при повному вивченні матеріалу з дисципліни «Кримінальне право», що викладено у підручниках, монографіях, наукових статтях, список яких запропонований у програмі.

При проведенні поточного контролю (розв’язанні тестів), слід:

• уважно прочитати запитання тесту;

• відповідаючи на запитання тесту, збагнути сутність запитання та відповіді на нього;

• проаналізувати зміни у чинному законодавстві України взагалі, та судову практику;

• обміркувати і аргументувати відповіді на запитання тестів.

Необхідно враховувати, що для одного питання може бути дана лише одна правильна відповідь.

Для надійності й ефективності тестування рекомендується використати 4-5 варіантів питань відповідної теми. Кількість питань у кожній темі залежить від:

1. обсягу і складності навчального матеріалу;

2. часу, виділеного відповідно до тематичного плану для вивчення цієї теми.

Важливою умовою забезпечення об’єктивності перевірки знань студентами є виконання ними тестових завдань самостійно, без використання навчальної літератури і конспектів лекцій.

Методичні рекомендації з виконання рефератів

Складення реферату передбачає вибір теми, опрацювання запропонованої та додаткової літератури, складення плану, написання реферату.

Реферат не є дослівним переказом тексту підручника або навчального посібника, а являє собою одну з форм наукового дослідження на певну тему, творчо перероблену на основі знайомства зі станом сучасних наукових досліджень (науково-проблемний реферат) або виклад основних положень певних видань чи їх частин (оглядово-інформаційний реферат).

Реферат має бути виконано самостійно. Мета написання реферату полягає у набутті студентом знань з правознавства, вміння і навичок працювати з науковою літературою і нормативно-правовими актами, самостійно аналізувати і узагальнювати матеріал, робити і формулювати власні висновки та пропозиції.

За допомогою рефератів студент глибше вивчає найбільш складні проблеми навчальної дисципліни, вчиться правильно оформлювати роботу та докладати результати своєї праці.

Підготовка реферату включає в себе наступні етапи:

1. вибір теми;

2. підбір  і  вивчення спеціальної літератури та нормативно-правових актів;

3. складання плану реферату;

4. викладення змісту теми;

5. оформлення реферату,

6. усний виклад реферату.

1. Вибір теми

Студент самостійно обирає тему реферату із запропонованого переліку. Допускається закріплення декількох студентів за однією і тією ж темою реферату. В такому разі на семінарських заняттях один з них доповідає, а інші виступають доповненнями та уточненнями. Студент може в обсязі навчальної програми дисципліни сам запропонувати тему реферату, узгодивши її з викладачем.

При виборі теми студенту слід керуватися своїми інтересами до певної проблеми, можливостями підбору літератури та інше.

2. Підбір і вивчення спеціальної літератури та нормативно-правових актів.

Роботу над рефератом потрібно починати з вивчення стосовно обраної теми відповідного розділу підручника, навчального посібника, конспектів лекцій. Після того як загальне уявлення про обрану тему склалося, студенту слід приділити серйозну увагу підбору і вивченню нормативно-правових актів та літератури.

Вивчаючи ту чи іншу наукову працю, студент повинен сприймати її крізь призму тих основних проблем, що їх вирішував автор. Без усвідомлення проблеми неможливо виділити головне й істотне, важко відокремити тезу від аргументів і практично неможливо перебороти формальне ставлення до змісту досліджуваної праці.

3. Складання плану реферату

Після ознайомлення з літературою та нормативно-правовими актами студент складає план реферату, в якому конкретизуються питання обраної теми та який включає в себе:

• вступ;

• основну частину (виклад змісту теми);

• висновки;

• список використаної літератури.

Вступ є обов'язковою частиною реферату, в якому стисло обґрунтовується актуальність, наукова і практична значимість обраної теми, вказується на її місце в структурі курсу правознавства, формулюються цілі дослідження.

Основна частина реферату складається з розділів та підрозділів, в яких мають бути послідовно розглянуті всі питання теми. При цьому слід мати на увазі, що кількість розділів та підрозділів не регламентується, але недоцільно їх робити невеликими за обсягом. Якщо матеріал важко розбити на декілька частин через його тісну змістовну і логічну послідовність, розділ можна не розбивати на підрозділи.

При визначенні назв розділів і підрозділів необхідно знати, що назва розділу не може повторювати назву теми роботи, а назва підрозділу повторювати назву розділу.

Заключна частина реферату має містити висновки, в яких формулюються результати дослідження, оцінки проаналізованого матеріалу, пропозиції чи рекомендації з досліджуваної проблематики.

Вступ і висновки реферату разом не повинні перевищувати одну чверть його обсягу.

4. Викладання змісту теми

Після підбору і вивчення літератури, визначення плану реферату слід приступити до узагальнення та систематизації зібраного матеріалу. Виклад матеріалу повинен бути чітким, логічним та послідовним. Викладати матеріал у рефераті рекомендується у безособовій формі висловлювання (наприклад, "вважаємо", "думаємо", "рахуємо" та інше). Необхідно вживати терміни, властиві даній науці, уникати незрозумілих понять та складних граматичних оборотів. Терміни, окремі слова і словосполучення допускається змінювати прийнятими текстовими скороченнями, значення яких зрозуміле з контексту реферату.

При використанні цитат з літературних та наукових джерел слід пам'ятати, що вони необхідні для підтвердження думки автора реферату, або ж для висловлювання своєї думки на противагу іншій. Занадто зловживати ними не слід.

Студенту доцільно звернути увагу на такі характерні недоліки, які трапляються при написанні реферату і які можуть привести до незадовільної оцінки:

• механічне, дослівне переписування використаної літератури; поверховий, не  аргументований   виклад   основних   теоретичних положень;

• невідповідність між змістом роботи та її планом;

• абстрактний виклад теми, відсутність посилань на чинне законодавство України;

• недбалість і неграмотність викладу.

Отже, основними вимогами до написання реферату є вміння виділяти головні теоретичні питання  і роз'яснювати їх на конкретному матеріалі, логічно та послідовно розкривати зміст теми, використовуючи при цьому сучасну юридичну літературу.

5. Оформлення реферату

Студент повинен пам'ятати, що через оформлення реферату, його зовнішній вигляд, викладач формує першу думку про зміст матеріалу. Тому кожному студенту необхідно опанувати техніку й етику оформлення наукової праці та дотримуватись стандартних вимог, які висуваються щодо рефератів.

Починається робота з титульного листа, після чого на другій сторінці реферату подається план роботи.

Кожна структурна частина роботи повинна починатися з нової сторінки та мати заголовок, який відповідає плану реферату. Заголовки слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапок в кінці, не підкреслюючи. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, тоді їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку не допускається.

Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше, ніж три інтервали, якщо реферат виконаний рукописним або машинописним способом, та не менше, ніж два інтервали, якщо робота виконана за допомогою комп'ютера.

Розділи слід нумерувати арабськими цифрами без крапок в кінці. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номеру розділу і порядкового номеру підрозділу, відокремлених крапкою (наприклад - 1.1, 1.2).

Усі сторінки, починаючи з другої, послідовно нумеруються з проставленням арабських цифр за загальним правилом у нижньому правому куті, без крапки в кінці. Слід мати на увазі, що першою сторінкою реферату є титульний лист, на якому нумерація сторінки не ставиться, але враховується при нумерації наступної сторінки.

Реферат пишеться чітким, розбірливим почерком, або друкується на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (розмір 210x297 мм) через півтора міжстрокових інтервали для комп’ютера, з обов’язковим додержанням при цьому такої ширини полів: зверху і знизу – 20 мм, зліва – 25-30 мм, справа – 10 мм. На одній сторінці повинно бути не більше 32-40 рядків.

Загальний обсяг реферату не повинен перебільшувати 20 аркушів.

6. Усний виклад реферату

Після написання реферату студент повинен докласти його зміст на семінарському занятті. Автор роботи протягом десяти хвилин має викласти основні положення розділів та підрозділів свого дослідження, обґрунтувати наукову і практичну значимість обраної теми, сформулювати пропозиції чи рекомендації. Після виступу, при необхідності, відповісти на запитання викладача та інших учасників семінару.

За результатами обговорення написаного і докладеного реферату студенту виставляється відповідна кількість балів, які враховуються при виставленні підсумкової оцінки з навчальної дисципліни.

7.Методичні рекомендації до вирішення задач

Для успішного вирішення задачі слухачам рекомендується дотримуватися певного алгоритму дій:

• уважно прочитати умови задачі;

• вирішення задачі повинно здійснюватися з аналізом загальної та особливої частини кримінального права.

• визначити наявність складу злочину (або злочинів) в діях особи (осіб) з урахуванням всіх обставин справи, зазначених в задачі;

• надати належну і обґрунтовану кримінально-правову кваліфікацію злочину з позиції теорії кримінального права. Викласти рішення задачі у вигляді формули кримінально-правової кваліфікації що може бути покладена в основу обвинувачення. Юридично сформулювати та обґрунтувати рішення задачі спираючись на діюче законодавство та підкріплюючи рішення за допомогою Пленумів Верховного Суду України. Наприклад:

Задача

Петров, Черних і Щукін утворили стійку групу, розробили план розбійних нападів на окремих громадян і розподілили між собою функції. Для нападів їм була потрібна зброя. Щоб заволодіти зброєю та боєприпасами до неї, вони напали на працівника приватної охоронної фірми Шараміна, який повертався до офісу фірми після вечірнього чергування. Діючи за заздалегідь розробленим планом, Петров штовхнув Шараміна в неосвітлену частину підземного переходу, де вже чекав Щукін, а той ударив потерпілого уламком труби по голові. Черних у цей час спостерігав за тим, що відбувається. Коли Шарамін упав, вони обшукали його та забрали пістолет «ТТ» і дві обойми набоїв. Шарамін помер на місці події. Після цього, продовжуючи реалізовувати розроблений раніше план, Петров, Черних і Щукін вчинили три напади на окремих громадян: демонструючи пістолет і погрожуючи вбивством, вони відбирали в потерпілих гроші, коштовності, верхній одяг. Під час останнього нападу вони, діючи без попередньої змови, зґвалтували малолітню Заніну, а потім за пропозицією Петрова, щоб приховати вчинені щодо неї злочини, вбили її.

Приклад рішення задачі

1. Уточнення та попередня оцінка фактичних обставин.

1. Нанесення удару трубою по голові та смерть Шараміна на місці події (показники локалізації та сили удару) свідчать про наявність у суб’єктів принаймні прямого невизначеного наміру щодо будь-яких суспільно небезпечних наслідків для життя чи здоров’я потерпілого, в тому числі і його смерті.

2. Після заволодіння зброєю Шараміна та принаймні до вчинення останнього нападу (включно) мав місце певний проміжок часу, протягом якого існувала стійка, озброєна, організована група, а Петров, Черних і Щукін були її учасниками (членами).

3. В умовах задачі не зазначена вартість майна, вилученого в потерпілих під час розбійних нападів; вважатимемо, що ця вартість не досягає показників кваліфікуючих ознак «у великих розмірах» та «в особливо великих розмірах».

4. В умовах задачі не зазначено, яким чином було здійснено зґвалтування; вважатимемо, що фізичне насильство до потерпілої в процесі зґвалтування не застосовувалось, а мала місце та сама (така сама) погроза вбивством, що й при розбої.

5. Під час зґвалтування суб’єкти принаймні могли та повинні були допускати, що вчиняють статевий акт з малолітньою; таке саме психічне ставлення до віку потерпілої було й при вчиненні умисного вбивства.

2. Проміжні висновки щодо видів та особливостей злочинів, ознаки яких вбачаються в діяннях суб’єктів.

2.1. Вчинені суб’єктами дії в поєднанні з іншими фактичними обставинами містять ознаки злочинів, передбачених статтями 115, 152, 187, 257, 262, 263 КК.

2.2. Всі злочини є закінченими; всі злочини, за винятком зґвалтування, вчинені в співучасті «особливого роду» – організованою групою, яка з урахуванням її озброєності набуває характеру банди; за умовами задачі зґвалтування вчинено без попередньої змови (ситуаційно), тобто має місце вчинення злочину «групою осіб».

3. Обґрунтування кримінально-правової кваліфікації (кваліфікації злочинів) з використанням основних правозастосовних аргументів.

1. Щодо кваліфікації дій суб’єктів за ст. 257 КК – див. пункти 16-25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розглядання судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями» від 23 грудня 2005 р. № 13.

2. Щодо співвідношення бандитизму з іншими злочинами, які здійснюються бандою, – див. п. 26 названої вище постанови від 23 грудня 2005 р. № 13 .

3.3. Щодо кваліфікації бандитизму за сукупністю зі злочином, передбаченим ст. 262 КК, – див. п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» від 26 квітня 2002 р. № 3.

3.4. Щодо кваліфікації умисного вбивства Шараміна за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК, а також за сукупністю зі злочином, передбаченим ст. 262 КК, – див. п. 10,16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» від 7 лютого 2003 р. № 2.

3.5.Щодо кваліфікації зґвалтування та наступного умисного вбивства Заніної за сукупністю злочинів – див. п. 14 названої вище постанови від 7 лютого 2003 р. № 2.

3.6.Щодо кваліфікації умисного вбивства Заніної за пунктами 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК, а також щодо остаточної кваліфікації двох умисних убивств за обтяжуючих обставин – див. відповідно п. 15, 16 постанови від 7 лютого 2003 р. № 2.

3.7.Щодо інкримінування суб’єктам кваліфікуючих ознак зґвалтування «групою осіб» та «малолітньої» – див. абзац 1 п. 13 та п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини» від 27 березня 1992 р. № 4.

4.Обґрунтування кримінально-правової кваліфікації з позицій теорії кримінального права.

1. Бандитизм – так званий складений злочин, тому аналізується співвідношення його юридичного складу з юридичними складами інших злочинів, що вчиняються при створенні банди та під час здійснення нею нападів, вирішується в межах конкуренції частин і цілого. В цьому випадку діє, зокрема, таке правило: злочини, за які законом встановлено більш сувору відповідальність, ніж за бандитизм, кваліфікуються за сукупністю з ним, а всі інші злочини охоплюються його юридичним складом (такий підхід сформульований у підпунк­ті 3.2 цього розв’язання, хоча з теоретичного погляду за сукупністю з бандитизмом мають кваліфікуватись і ті злочини, за які законом встановлено таку саму відповідальність, як і за бандитизм). Саме це правило зумовлює, з одного боку, кваліфікацію за сукупністю з бандитизмом обох умисних убивств за обтяжуючих обставин, розбоїв, передбачених ч. 4 ст. 187 КК, розбою з метою викрадення вогнепальної зброї та боєприпасів до неї за обтяжуючих обставин, зґвалтування малолітньої, а з іншого – «поглинання» юридичним складом бандитизму злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.

2. Конкуренція частин і цілого має місце також при кваліфікації навмисного вбивства Шараміна в процесі розбою з метою викрадення вогнепальної зброї та боєприпасів до неї та при кваліфікації зґвалтування, що супроводжувалося погрозою вбивством. При цьому в першому випадку така конкуренція «переростає» в сукупність злочинів, в другому – юридичний склад зґвалтування («ціле») охоплює погрозу вбивством («частину») і вона не дістає самостійної кваліфікації.

3. При кваліфікації розбою з метою викрадення вогнепальної зброї та боєприпасів до неї виникає конкуренція загальної (ч. 4 ст. 187 КК) та спеціальної (ч. З ст. 262 КК) кримінально-правових норм. Пріоритет має спеціальна норма.

4. Як було зазначено в п. 2.2 розв’язання, всі злочини, що інкримінуються суб’єктам, за винятком зґвалтування, вчинені організованою групою. Ця обставина має своє безпосереднє відображення при кваліфікації бандитизму (де вона є однією з ознак банди), а також розбоїв (ч. 4 ст. 187 КК) та розбою з метою викрадення вогнепальної зброї та боєприпасів до неї (ч. З ст. 262 КК) – у двох ос­танніх випадках суб’єктам інкримінується кваліфікуюча ознака «організованою групою».

Юридичні склади інших злочинів, інкримінованих суб’єктам, не передбачають як кваліфікуючу ознаку (обтяжуючу обставину) їхнього вчинення організованою групою. Тому при кваліфікації обох умисних убивств суб’єктам інкримінується кваліфікуюча ознака «за попереднім зговором групою осіб». При кваліфікації зґвалтування – відповідно до умов задачі – суб’єктам інкримінується кваліфікуюча ознака «групою осіб».

4.5. Два вчинені суб’єктами навмисні вбивства за обтяжуючих обставин, хоч «набір» цих обтяжуючих обставин у кожного з них різний, утворюють не сукупність, а повторність злочинів. Тому в остаточній кваліфікації навмисні вбивства відображені одним юридичним складом злочину, який включає ті пункти ч. 2 ст. 115 КК, які передбачають усі обтяжуючі обставини обох навмисних вбивств, у тому числі п. 13, який вказує на їхню повторність.

5. Формула кримінально-правової кваліфікації (кваліфікації злочинів). Дії Петрова, Черних та Щукіна необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 262; ч. 4 ст. 187; ч. 4 ст. 152; пунктами 2, 6, 9, 12 і 13 ч.2 ст. 115 КК України.

6. Юридичне формулювання обвинувачення. Петров, Черних і Щукін вчинили: організацію озброєної банди з метою нападу на окремих осіб, участь у такій банді та участь у вчинюваному нею нападі (ст. 257 КК); розбій з метою викрадення вогнепальної зброї, бойових припасів до неї, вчинений організованою групою (ч. 3 ст. 262 КК); статеві зносини з погрозою застосування фізичного насильства – зґвалтування, вчинене групою осіб щодо малолітньої (ч. 4 ст. 152 КК); навмисне вбивство малолітньої дитини з корисливих мотивів, вчинене з метою приховати інший злочин, за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила навмисне вбивство (пункти 2, 6, 9, 12 і 13 ч. 2 ст. 115 КК).