Види принципів кримінально-правової кваліфікації

кримінально-правова кваліфікація повинна здійснюватися з дотриманням наступних принципів:

законність; офіційність; об'єктивність; точність; індивідуальність; повнота; вирішення спірних питань на користь особи, дії якої кваліфікуються; недопустимість подвійного інкримінування; стабільність

22 .Принципом кримінально-правової кваліфікації є принцип законності випливає з наступних положень:

• питання кваліфікації злочинів мають однаково вирішуватися на всій території держави, тобто однорідні злочини повинні кваліфікуватися за одними і тими ж статтями кримінального закону незалежно від місця їх вчинення;

• має забезпечуватися однакова правова оцінка діянь усіх однойменних суб'єктів, незалежно від їх соціальних, демографічних та інших ознак;

• законність кваліфікації повинна забезпечуватися у діяльності всіх правоохоронних та судових органів, незалежно від їх рівня;

• фактичною підставою кваліфікації можуть бути лише дані, отримані відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.

• при кваліфікації має місце пріоритет диспозиції над санкцією кримінально-правової норми.

• не допускається кваліфікація за аналогією, тобто за статтею, яка прямо не передбачає скоєне посягання.

Принцип стабільності кримінально-правової кваліфікації виводиться, виходячи з того, що:

• положення чинного законодавства і кваліфікація співвідносяться як можливість і дійсність.

• головний принцип кваліфікації - принцип закон ності передбачає, що на основі норм закону повинна відбуватися не лише кримінально- правова оцінка діяння, а й зміна кваліфікації.

• гуманізм права, прагнення забезпечити повну реалізацію законних прав та інтересів учасників процесу полягає у тому, що зміна кваліфікації, яка призводить до погіршення становища особи, діяння котрої підлягає оцінці, можлива лише за умови повторення необхідних процесуальних дій, повернення справи на попередню стадію кримінального процесу.

23.Принцип офіційності кримінально-правової кваліфікації має свою основу в наступних положеннях:

• кримінально-правова кваліфікація — результат взаємодії необхідності і випадковості у кримінально-правовому регулюванні суспільних відносин.

• правова оцінка вчиненого є одним з важливих завдань держави, виступає не правом, а обов'язком її компетентних органів.

• чинне процесуальне законодавство визначає коло органів, які здійснюють кримінально-правову оцінку діяння особи від імені держави, встановлює їх повноваження, передбачає порядок закріплення результатів кримінально-правової кваліфікації у процесуальних документах.

• існуюча практика застосування кримінального закону полягає у тому, що кваліфікація, здійснена в не офіційному порядку, не тягне за собою правових наслідків.

• зроблений вище аналіз суб'єктів кримінально-правової кваліфікації показує неприйнятність того положення, коли у ряді випадків чинний кримінальний закон, по суті, покладає обов'язок провести кримінально- правову оцінку діянь чи то інших осіб, чи то власної поведінки на окремих громадян.

Принцип повноти

Під повнотою кваліфікації потрібно розуміти її закінченість та вичерпність.

Кваліфікація, насамперед, буде повною, якщо кримінально-правову оцінку отримали всі діяння, вчинені особою.

Повнота кваліфікації передбачає, що нри її здійсненні використані всі чинні правові норми. Кваліфікація з врахуванням усіх кримінально- правових норм означає, що вибір тих, які мають бути застосовані у даному випадку, проводиться з врахуванням правил про конкуренцію статей нормативно-правових актів, колізію між ними, дію кримінального закону в часі.

24.Принцип об'єктивності кримінально-правової кваліфікації виділяється з врахуванням співвідношення об'єктивного і суб'єктивного у підставах кваліфікації та безпосередньо при її проведенні.

25.Принцип точності кримінально-правової кваліфікації базується на таких положеннях:

• злочинець повинен бути притягнутий до кримінальної відповідальності і покараний саме за вчинений ним злочин;

Безперечно, точність кримінального закону має проявлятися і у точності кримінально-правової кваліфікації. Якщо законодавець диференціював відповідальність, виразив у законі своє ставлення до кримінально-правової оцінки певного діяння, то воно повинно бути враховано при застосуванні цього закону

• точність кваліфікації спрямована на те, щоб забезпечити реалізацію законних інтересів як держави, так і окремих осіб, пов'язаних з правильною кримінально-правовою кваліфікацією діяння.

Принцип індивідуальності кримінально-правової кваліфікації є:

• співвідношення законодавства та його застосування (кваліфікації) як сутності і явища, абстрактного та конкретного.

• необхідність індивідуалізації кримінально-правової кваліфікації базується, як і всі інші її принципи, на принципі законності.

• принцип індивідуалізації кваліфікації ґрунтується також на такому принципі кримінального права, як справедливість.

• вказаний принцип кваліфікації безпосередньо випливає з конституційного положення про те, що юридична відповідальність кожної особи має індивідуальний характер (ч. 2 ст. 61 Конституції України).

Принцип недопустимості подвійного інкримінування (недопустимості кваліфікації за певною нормою, якщо діяння вже охоплене іншою нормою з числа поставлених у вину цій же особі) при кримінально-правовій кваліфі¬кації ґрунтується на наступних положеннях:

• кваліфікація — явище стосовно норм чинного законодавства — сутності.

• вказаний принцип кримінально-правової кваліфікації базується на конституційному положенні, згідно з яким ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (ч. 1 ст. 61 Конституції України);

• в основі даного принципу лежить правова аксіома поп Ьіз іп ісіет, відома протягом всього періоду існування і розвитку юриспруденції.