Кваліфікація злочинів — це вид кримінально-правової кваліфікації, при проведенні якої встановлено відповідність фактичних ознак посягання всім ознакам злочину, передбаченого статтею КК, що містить забороняючи кримінально-правову норму.

Кваліфікація злочинів — це результат кримінально-правової оцінки діяння органами дізнання, досудового розслідування, прокуратури і суду, внаслідок чого констатовано, що скоєне є злочином, визначена нор-ма(и) кримінального закону, яка(і) передбачає(ють) відповідальність за вчинене, встановлена відповідність між юридично значущими ознаками посягання і ознаками злочину, передбаченими законом, та процесуально закріплений висновок про наявність такої відповідальності.

3.Стадія І. Вибір кримінально-правової норми (норм), що передбачає вчинене діяння. При цьому робиться попередній висновок про те, що посягання є саме злочином, а не адміністративним проступком, цивільним деліктом або іншим правопорушенням, висуваються версії щодо того, яка з кримінально-правових норм може бути застосована в цьому конкретному випадку, а також констатується, що скоєне не підпадає під ознаки інших кримінально-правових норм (проводиться розмежування злочинів).

Ця стадія має чотири етапи:

1) етап упорядкування зібраних фактичних даних;

2) етап висунення версій кваліфікації;

3) етап розмежування діянь;

4) етап виявлення правової норми (норм), яка підлягає застосуванню.

4.Стадія II. Встановлення відповідності між юридично значущими фактичними ознаками діяння й ознаками, передбаченими законом. Для цього з усієї інформації про злочин виділяють ту, що, по-перше, зібрана законним процесуальним шляхом, бо лише така інформація має доказове значення, а, по-друге, що характеризує юридично значущі ознаки, з якими закон пов'язує наявність певного злочину. З обраної норми виділяють ознаки, що належать до вчиненого посягання, а за наявності в диспозиції статті кількох альтернативних ознак вибирають ті з них, які характерні для посягання, що підлягає кваліфікації.

Ця стадія поділяється на шість етапів:

1) етап доведення наявності ознак складу злочину;

2) етап визначення стадії вчинення злочину;

3) етап оцінки діяння, скоєного спільно кількома особами (суб'єктами);

4) етап оцінки діяння, передбаченого кількома нормами;

5) етап оцінки суспільної небезпечності діяння;

6) етап визначення наявності обставин, які усувають злочинність діяння.

5.Стадія III. Юридичне закріплення висновку стосовно того, що інкримінуванню підлягає конкретна норма (норми) - юридичне закріплення результатів кваліфікації. Кримінально-правова оцінка (кваліфікація злочину) може привести до таких результатів (висновків):

• наявний злочин;

• сталося діяння, вчинене у стані необхідної оборони, крайньої необхідності, при затриманні особи, що вчинила злочин, чи за інших обставин, які виключають злочинність вчиненого;

• наявна добровільна відмова від вчинення злочину;

• маємо справу з діянням, яке через малозначність не становить суспільної небезпеки;

• скоєне не має ознак будь-якого злочину, передбаченого кримінальним законом.

Рішення органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду про кваліфікацію скоєного як злочину й відповідно про необхідність застосування якоїсь статті Особливої частини КК набуває закріплення у відповідних процесуальних документах -постанові, протоколі, обвинувальному висновку, вироку, ухвалах суду тощо. Кваліфікація, що була закріплена в процесуальних документах, стає обов'язковою, тягне певні правові наслідки для учасників процесу. Наприклад, застосовувати запобіжний захід у виді взяття під варту можна лише тоді, коли скоєне кваліфіковано за статтею закону, що передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки (ст. 155 КПК України), хоча з цього правила є певні винятки.

Ця стадія передбачає два етапи:

1) етап формулювання результатів кваліфікації;

2) етап мотивування кваліфікації.

Наведені вище наукові позиції та думки щодо стадій і етапів кваліфікації злочинів свідчать про те, що вони повною мірою не реалізовані, до кінця не розроблені, а тому відчутна потреба в подальшому уточненні й удосконаленні певних положень теорії кваліфікації злочинів.

6.Формула-кваліфікації- це сукупність буквених (літерних) і цифрових позначень, які вказують на кримінально-правові норми (статті, їхні частини та пункти), що підлягають застосуванню. Вона дає відповідь на запитання: чи містить діяння склад злочину та якою саме статтею кримінального закону його передбачено?

Значення формули кваліфікації полягає в тому, що за її допомогою можна здійснити стисле й точне посилання на закон про кримінальну відповідальність і скоротити обсяг процесуальних документів.

7.Щоб формула кваліфікації була правильною, вона має містити:

1) обов'язкове посилання на статтю (частину, пункт частини статті) Особливої частини КК України, що містить юридичний склад злочину, який відповідає встановленим фактичним обставинам.

2) обов'язкове посилання на конкретні частини відповідних статей Загальної частини КК - якщо сталися:

3) обов'язкове окреме посилання на статті (частини, пункти частин статей) Особливої частини КК України, якщо в межах кваліфікації злочинів встановлено відповідність фактичних обставин кільком різним юридичним складам злочинів і принаймні два з них інкримінуються особі (це стається при такій формі множини злочинів, як їх сукупністб

5) правильне розташування розділових знаків і наведення в такій формі, котра б усувала непорозуміння чи двозначність (у судовій і слідчій практиці цю вимогу дуже часто ігнорують, наприклад, замість сполучника "і" у формулі кваліфікації ставлять кому чи крапку з комою).

8.Кримінальна правова кваліфікація в кінцквому випадку призводить до 1 із 2 ймовірних результатів:

1.вчинене діяння є злочином

-має місце закінченний склад злочину що вчинений одним виконавцем -квалі-ція здій-ся за 1 ст Ос ч Кк

-вчинене діяння мітить озн. кількох злочинів-кв зд-сяза 2 чи кіль-ма нормами Ос ч.

-вчинене містить озн незакінченого злочину -крім Норм Ос ч обовязкове посилання на ст 14 чи 15 Заг. ч Кк

-вчинене діяння містить ознаки співчучасті у злоч-крім ст Ос . ч посилання на відповідну частину ст 27 Заг. ч КК

2 .Вчинене діяння не є злочином

-містить ознаки злоч.але не є чеез малозначність

- містить ознаки але вчинено в стані неосудноті

-містиь ознаки але вчинено особою яка не доягла віку крим відповідальності

-вчинене в стані необ. оборони чи при наявності інишх обставин що виключають злочиність діяння

-діяння не є злочином бо не містить ознак оного складу злочину.

9.Структуру кваліфікації утворюють ті ж елементи, які входять у структуру будь-якої людської діяльності. Це — її об'єкт, суб'єкт та зміст.

10.Обєкт- суспільно небезпечне діяння яке оцінуюється з точки зору крим З як злочин чи ні

Вказаним об'єктом є те, на що спрямована відповідна діяльність, яка підлягає оцінці з точки зору кримінального закону.

Узагальнено ж об'єктом кваліфікації можна назвати діяння, що підлягає кримінально-правовій оцінці.

11.Суб'єкт кримінально - правової кваліфікації.Суб'єкти виділяються та класифікуються залежно від їх повноважень .Ще однією складовою структури кримінально-правової кваліфікації є її суб'єкт. Суб'єкт кваліфікації — це той, хто здійснює кримінально-правову оцінку діяння уповноваений н те відповідні органи чи служб особи державою

В залежгості від субєкта виділяють офіійну і не офіційну кваліфікацію.Офіційна (легальна) кваліфікація (від лат. "legalis" - законний) - це кваліфікація злочину, котру здійснюють уповноважені на те державою особи (працівники органів дізнання, слідчі, прокурори та судді). Така кваліфікація закріплюється в процесуальних документах (постановах, протоколах, обвинувальних висновках слідчого, обвинувальних вироках або ухвалах суду) та породжує певні юридичні наслідки, що мають обов'язковий характер. Тільки вона має правове значення, оскільки є підставою для порушення кримінальної справи, проведення досудового слідства, висування обвинувачення, віддання до суду, винесення обвинувального вироку тощо.

Офіційна (легальна) кваліфікація здійснюється на всіх стадіях руху кримінальної справи - від її порушення та до перегляду судових рішень у касаційному порядку чи в порядку виключного провадження. При цьому розрізняють попередню та остаточну кваліфікації злочинів. Попередню кваліфікацію здійснюють органи дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду до постановлення вироку. . Остаточну ж кваліфікацію здійснює лише суд, який у своєму вироку визнає діяння злочинним і встановлює за його вчинення конкретне покарання.

Неофіційна (доктринальна) кваліфікація (від пат. "doctrina" - учення) - це відповідна правова оцінка, що дають її окремі громадяни, адвокати, журналісти, науковці в наукових статтях, монографіях, підручниках, навчальних посібниках, у виступах на наукових конференціях тощо. Така кваліфікація не має обов'язкового характеру, але може братися до уваги суб'єктами офіційної кваліфікації, впливати на розвиток науки кримінального права та законодавчу діяльність, формувати правові погляди суспільства тощо.

12.Зміст ква-ції-сам процес квалі-ції з моменту його початку до закінчення з метою зясування чи є діяння злочином чи ні

.Є два висновки, що стосуються змісту кримінально-правової кваліфікації.Перший полягає у тому, що кримінально-правова кваліфікація є частиною всієї правової кваліфікації.Другий же висновок зводиться до того, що кримінально-правова кваліфікація не полягає лише у кваліфікації злочину.

13.Важливим питанням у теорії кваліфікації злочинів є визначення функцій кваліфікації злочинів. Загалом, під функцієюрозуміють головне призначення та спосіб поведінки об'єкта в певній системі, його роль, значення, форми впливу й інші предмети, процеси, явища [25]. З огляду на це, аналіз функцій кваліфікації злочинів надає можливість з'ясувати її основне призначення, мету, соціальну роль і значення. Водночас маємо пам'ятати, що кваліфікації злочинів властива поліфункціональність, оскільки вона є багатоаспектним явищем.

14.функції кваліфікації злочинів (кримінально-правової кваліфікації) залежно від таких вихідних критеріїв: 1) ступеня їхньої важливості; 2) походження; 3) сфери дії; 4) змісту; 5) юридичного значення .

Отож, залежно відступеня важливості виділяють такі функції кваліфікації:

• основна - полягає у визначенні того, є вчинене діяння злочином чи ні, тобто ця функція допомагає встановити, чи наявні ознаки злочину в кваліфікованих діяннях;

• другорядні - полягають у визначенні того, який саме злочин вчинено - віднесення його до певного роду та виду злочинних посягань, встановлення ступеня тяжкості тощо.

Залежно від свого походженняфункції кваліфікації поділяються на:

• первісні - визначення кримінально-правової норми (норм), що визнає діяння злочином або дає йому іншу оцінку;

• похідні - полягають в обґрунтуванні правильності вибору норми, якою передбачено вчинене діяння, а також у юридичному оформленні та закріпленні результатів кваліфікації.

Залежно від сфери дії функції кваліфікації бувають двох видів:

• внутрішні - ті, що пов'язані з вирішенням питань матеріального кримінального права;

• зовнішні-характеризують призначення кваліфікації щодо суміжних видів діяльності, інших галузей права.

Залежно від змісту виокремлюють такі функції кваліфікації:

• соціально-політична - полягає в оцінці діяння з позицій суспільних і державних інтересів;

• логічна - полягає в побудові силогізму, де більшим посиланням буде норма закону, що регламентує відповідне діяння, меншим - фактичні ознаки вчиненого діяння, а висновком - результат кваліфікації, тобто констатація того, що скоєне підпадає під ознаки певної кримінально-правової норми чи не містить таких ознак;

• гносеологічна-передбачає накопичення суспільно корисної інформації;

• психологічна - полягає в тому, що конкретне завдання кваліфікації вирішується у процесі мислення;

Залежно відюридичного значення функції кваліфікації бувають чотирьох видів:

• правофіксувальна - полягає в тому, що кваліфікація констатує факт наявності чи, навпаки, відсутності відповідних правових відносин;

• правоконкретизаційна - кваліфікація забезпечує піднормативне індивідуальне регулювання суспільних відносин;

• правовстановлювальна - кваліфікація є підставою для визначення обсягу прав і обов'язків учасників процесу;

• кримінологічна - кваліфікація є засобом запобігання вчиненню злочинів, умовою формування правомірної поведінки.

15.Значення правильної кваліфікації злочинів полягає в тому, що за її допомогою досягається істина в кожній кримінальній справі, реалізуються цілі та завдання кримінально-правової політики держави, забезпечується дотримання законності, здійснюється відповідне правозастосування, виноситься обґрунтований судовий вирок та, кінець кінцем, досягається справедливість кримінального покарання. Будучи одним із найважливіших компонентів практичної діяльності органів досудового розслідування та суду, кваліфікація злочинів впливає на правильне застосування кримінально-правових норм, дає змогу припиняти суспільно небезпечні діяння та застосовувати покарання до осіб, які їх вчинили, розробляти та здійснювати систему виховних і попереджувальних заходів, спрямованих на запобігання та відвернення певних видів злочинів і злочинності загалом. Завдяки правильній кваліфікації усувається потенційна небезпека незаконного обмеження конституційних свобод та інтересів людини і громадянина, порушення їхніх прав на справедливе судочинство, таким чином, досягається віра в те, що особи, які посягають на інтереси суспільства та окремих громадян, отримають покарання за законом.

16.Підстави кримінально-правової кваліфікації — це правові явища, виходячи з яких здійснюється кримінально-правова оцінка діяння, те, що лежить у її основі.

Кваліфікацію діяння можна здійснювати, лише маючи для цього відповідні підстави. Причому вони мають бути наявними вже на момент початку діяльності з кримінально-правової оцінки вчиненого діяння і у її ході залишатися незмінними.

Види підстав кримінально-правової кваліфікації.

У теорії кримінального права прийнято виділяти фактичну і юридичну підстави кримінально-правової кваліфікації. Під фактичною підставою кваліфікації здебільшого розуміють вчинене діяння, фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, співставляються з правовою нормою.

Питання про те, що слід розуміти під юридичною підставою кримінально- правової кваліфікації, не знайшло однозначного вирішення у юридичній літературі. Одні автори називають такою підставою склад злочину, інші — вважають нею кримінально-правову норму, ще одна позиція полягає у визнанні цією підставою самого кримінального закону. При цьому часто має місце фактичне ототожнення понять складу злочину, правової норми, статті закону як підстав кваліфікації.

Враховуючи, що нині у законі закріплене правило про те, що законодавство про кримінальну відповідальність становить лише КК, можна уточнити: юридичною підставою кримінально-правової кваліфікації виступають статті Загальної та Особливої частин КК.

17.Основні і додаткові підстави кримінально-правової кваліфікації

Прийнято виділяти і додаткові підстави юридичної кваліфікації. Основною юридичною підставою кваліфікації обґрунтовано визнається стаття Особливої частини КК, у якій виражена правова норма, що регламентує діяння, що піддається оцінці.

Додатковими підставами кримінально-правової кваліфікації часто виступають нормативні акти інших галузей права, до яких відсилають бланкетні диспозиції статей кримінального закону або котрі застосовуються у порядку субсидіарного застосування правових норм у тих випадках, коли прямих відсилок у статті Особливої частини немає, але їх використання випливає із змісту відповідних норм. Наприклад, кваліфікація посягань, пов'язаних з незаконними діями з наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами, передбачає звернення до Таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу, затверджених Комітетом з контролю за наркотиками Міністерства охорони здоров'я України.

Норми моралі, звичаї, правові принципи, загальні уявлення про право використовуються як додаткові підстави кваліфікації при з'ясуванні змісту оціночних понять, що використані у кримінально-правових нормах.

Ще однією з додаткових підстав кримінально-правової кваліфікації є акти офіційного тлумачення кримінального закону, які дозволяють запровадити однакове в межах держави розуміння правових норм, усунути виявлені у них незрозумілості.

Про можливі колізії між основними та додатковими підставами кваліфікації.

В цілому можна твердити, що у випадку розбіжностей між основною і додатковими підставами кримінально-правової кваліфікації за основу потрібно брати положення КК як основної такої підстави.

18.Фактична підстава кримінально-правової кваліфікації

Значення встановлення фактичних обставин справи для кваліфікації діяння.

Кримінально-правова кваліфікація взагалі не може відбутися, якщо не зібрана, не оцінена та не оформлена інформація про фактичні обставини справи.

Звідси випливає значення для кваліфікації встановлення фактичних обставин справи, виділення з них тих, які становлять фактичну підставу кваліфікації. Хоча встановлення фактичних обставин справи — це процесуальна, доказова діяльність, вона має безпосереднє відношення і до кримінально-правової кваліфікації, бо виступає її передумовою. Встановлення фактичних обставин справи є не самоціллю, а підпорядковане, насамперед, меті кваліфікації діяння.

Фактичні обставини справи, які враховуються при кваліфікації.

При кваліфікації враховуються лише ті фактичні обставини, які відповідають обов'язковим ознакам певного складу злочину.

Кваліфікація може бути проведена тільки тоді, коли встановлені всі обов'язкові фактичні обставини справи, коли фактичний склад повний. Це передбачає наявність ознак, які характеризують кожний із елементів посягання — об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону.

Доказування фактичних обставин справи які враховуються при кваліфікації

Встановлення фактичних обставин кримінальної справи здійснюється шляхом збирання, перевірки та оцінки доказів.