
- •Міністерство охорони здоров’я України Лебединське медичне училище імені проф.. М.І. Сітенка Основи біофізики та медичної апаратури
- •§1 Фізика та медицина
- •§ 1 .1 Опорно-рухова система людини
- •§1.2 Деформації тіл та їх характеристики
- •§ 1.3. Деформація біологічних тканин
- •4. Судинна тканина.
- •§2.1 Звукові хвилі
- •§ 2.2. Фізичні характеристики звуку
- •§2.3 Фізичні основи слуху
- •§ 2.4 Фізичні основи голосу
- •§2.5 Звукові методи діагностики
- •§ 2.6. Ультразвук та інфразвук
- •§ 2.7. Інфразвук
- •§ 2.8 Вібрація
- •§ 3.1. Внутрішнє тертя. Закон Ньютона
- •§ 3.2. Методи віскозиметрії
- •§3.3 Ламірна та турбулентна течія. Число Рейнольдса
- •§ 3.4 Основні закони гідродинаміки та їх застосування в медичній техніці
- •§ 3.5 Система кровообігу людини
- •§ 3.6 Основні гемодинамічні показники
- •§3.7 Пульсова хвиля
- •§4.1 Структура, властивості і функції мембран
- •§4.2 Транспорт речовин через мембрани
- •Пасивний транспорт речовин
- •Активний транспорт речовин
- •§4.3 Мембранні потенціали спокою і дії
- •§ 5.1 Основні характеристики електричного поля
- •§5.2 Елекричний диполь. Струмовий диполь
- •§ 5.3 Теорія Ейтховена. Фізичні основи екг
- •§ 6.1 Характеристики електричного струму. Закони Ома і Джоуля-Ленца
- •§6.2 Електропровідність тканин організму. Гальванізація. Електрофорез
- •§ 6.3 Імпульсний струм та його дія на організм
- •Ремезов рисунки електростимуляції 2.1112131415
- •§ 6.4 Змінний струм. Фізичні основи реографії
- •§ 6.5 Дія постійного та змінного електричного струму на біооб'єкти
- •§ 6.6 Магнітні властивості речовин. Магнітне поле.
- •§ 6.7 Магнітні властивості речовини
- •§ 6.8 Фізичні основи магнітобіології та магнітотерапії
- •§ 6.9 Методи лікування струмами високої частоти та механізм їх дії.
- •§ 7.1 Природа світла
- •§ 7.2 Оптичні методи дослідження біооб'єктів
- •2. Поглинання світла.
- •§7.4 Біофізика зору
- •§7.5 Оптична мікроскопія
- •§ 8.1 Характеристики теплового випромінювання
- •§8.2 Закони теплового випромінювання
- •§8.3 Застосування інфрачервоного випромінювання в медицині
- •§8.4 Ультрафіолетове випромінювання
- •§ 9.1 Елементи квантової механіки
- •§ 9.2 Люмінісценція
- •§ 9.3 Лазери та їх використання в медицині
- •§9.4 Елекронний парамагнітний резонанс
- •§ 9.5 Ядерний магнітний резонанс. Ямр-томографія
- •§10.1 Спектри рентгенівського випромінювання та його властивості
- •§10.2 Взаємодія х-випромінювання з речовиною
- •§10.3 Методи рентгенівської діагностики в терапії
- •§11.1 Закон радіоактивного розпаду
- •§11. 2 Активність. Одиниці активності
- •§11. 3 Види радіоактивного розпаду
- •§ 11.4 Види і основні властивості іонізуючого випромінювання
- •§ 11.5 Механізм взаємодії іонізуючого випромінення з речовиною
- •§ 11.6 Дозиметрія іонізуючого випромінення
- •§ 11.7 Біологічна дія іонізуючого випромінювання. Еквівалентна доза
- •§11.8 Методи дозиметричного радіаційного контролю
- •§ 11.9 Використання радіоактивного випромінювання в медицині
- •§ 12.1 Загальна класифікація медичної техніки
- •1. Класифікація медичних вп.
- •1.1. За призначенням:
- •1.3. За ступенем точності:
- •1.5. За принципом перетворення вимірюваного параметра в електричний сигнал:
- •§ 12.2 Променева діагностика
- •§ 12.3 Методи ультразвукової діагностики (узд)
- •§ 12.4 Термографія
- •§ 12.5 Ендоскопія
- •§ 12.6 Електрокардіографія
- •§ 12.7 Електроенцефалографія
- •§ 12.8 Електроміографія (емг)
- •§ 12.9 Основні прилади і апарати для клініко-діагностичних і біохімічних досліджень
- •§ 12.10Апаратура для електропунтурної діагностики
- •§ 12.11 Діагностична апаратура в офтальмології
- •§13.1 Фізіотерапевтична апаратура
- •§ 13.2 Гальванізація та лікувальний електрофорез
- •§ 13.3 Дарсонвалізація
- •§ 13.4 Електросон
- •§ 13.5 Діадинамотерапія
- •§ 13.6 Увч-терапія
- •§ 13.7 Індуктотермія
- •§ 13.8 Франклінізація
- •§ 13.9 Мікрохвильова терапія
- •§ 13. 10 Хвильова енергостабілізуюча терапія (хест)
- •§ 13.11 Ультразвукова терапія
- •§ 13.12 Світлолікування
- •§14.1 Спектрофотомери
- •§ 14.2 Фотоколориметри
- •§ 14.3 Рефрактометри
- •§ 14.4 Мікроскопія: методи, апаратура
- •§ 14.5 Правила техніки безпеки при роботі з електронною медичною апаратурою
§14.1 Спектрофотомери
Спектрофотометр - спектральний прилад, що здійснює порівняння вимірюваного потоку з еталонним для безперервного або дискретного ряду довжин хвиль випромінювання, за допомогою яких визначають спектральні коефіцієнти поглинання, відбиття, вимірювання спектральної яскравості як характеристик середовищ поверхонь, так і випромінювачів.
Спектрометрія - наукова дисципліна, що розробляє теорію і методи вимірювання спектрів. В оптичному діапазоні довжин хвиль спектрометрія поєднує розділи прикладної спектроскопії, метрології та теорії лінійних систем. Спектрометрія служить для обґрунтування вибору принципових схем спектральних приладів і оптимізації методів розрахунку .
Спектральний аналіз - фізичний метод якісного і кількісного визначення атомного і молекулярного складу речовини, який ґрунтується на дослідженні його спектрів. Атомний спектральний аналіз (АСА) визначає елементний склад зразка за атомними (іонними) спектрами випускання і поглинання, молекулярний спектральний аналіз (МСА) - молекулярний склад речовин за молекулярними спектрами поглинання, люмінесценції та комбінаційного розсіювання світла.
Приймачі випромінювання - пристрої для перетворення сигналів електромагнітного випромінювання (в діапазоні від рентгенівських променів з довжиною хвилі = 10-9см до радіохвиль з = 10 -1 см) в сигнали іншої фізичної природи з метою їхнього виявлення та використання (вивчення) інформації, яку вони несуть. Приймачі випромінювання часто є одними з основних вузлів автоматичних приладів і систем керування.
Спектрофотометр СФ-103 (рис. 4.59) - однопроменевий скануючий спектрофотометр із розширеним спектральним діапазоном в ультрафіолетовій (УФ) та видимій областях довжин хвиль з автоматичним вибором на 8 кювет.
О
сновні
особливості: відображення спектра на
екрані, можливість автоматичного
калібрування за кількома точками (до
7) при роботі в режимі вимірювання.
Рисунок 4.59. Однопроменевий скануючий спектрофотометр СФ-103.
Область застосування: наукові, імунохімічні, біохімічні, бактеріологічні, екологічні дослідження. Прилад також використовується для дослідження якості води та продуктів харчування, відходів і складу г'рунтів. Він оснащений цифровим дисплеєм для відображення коефіцієнта світлопропускання, абсорбції та концентрації. Цифровий спектрофотометр Ареl РD-303 (рис. 4.60) - якісна заміна вітчизняного КФК-3-01.
Рисунок 4.60 . Цифровий спектрофотометр Ареl РD-303.
Спектральні прилади поділяють на одноканальні і багатоканальні. Одноканальні спектральні прилади із просторовим поділом довжин хвиль:
Однопроменеві спектрофотометри - звичайно прості і відносно дешеві прилади для області 0,19 - 1,1 мкм.
Спектрометри комбінаційного розсіювання можуть бути
однопроменевими двопроменевими.
Швидкісні спектрометри (хроноспектрометри).
Спектрометри високої роздільної здатності для досліджень структури атомних і молекулярних спектрів є стаціонарними лабораторними установками.
Двопроменеві спектрофотометри (СФ) У двопроменевих оптичних схемах потік від джерела розділяється на два пучки - основний і пучок порівняння (референтний).
Одноканальні спектральні прилади з селективною модуляцією. Растрові спектрометри.
Багатоканальні спектральні прилади із просторовим поділом довжин хвиль:
Полум'яні (атомно-абсорбційні) спектрофотометри мають зазвичай один два канали реєстрації. Вони вимірюють інтенсивності ліній абсорбції (емісії, флуоресценції) атомів елементів у полум'ї спеціальних пальників чи інших "атомізаторів".
Квантометри — фотоелектричні установки для промислового спектрального аналізу. Вони будуються на основі поліхроматорів; вихідні отвори поліхроматора виділяють із спектру випромінювання досліджуваної речовини аналітичні лінії та лінії порівняння, що відповідають потоку і посилаються на приймачі (фотопомножувачі), встановлені в кожному отворі.
Спектрографи одночасно реєструють протяжні ділянки спектру, розгорнутого у фокальній площині на фотопластинках або фотоплівках (фотографічні спектрографи).
Швидкісні багатоканальні спектральні прилади для досліджень спектрівшвидкоплинних процесів.
Багатоканальні спектральні прилади з селективною модуляцією.
Для даної групи спектральних приладів характерна одночасна селективна модуляція (кодування) дискретного або неперервного ряду довжин хвиль, які сприймаються одним фотоелектричним приймачем з наступним декодуванням електричних сигналів. Найпоширенішими є два типи приладів цієї групи: адамар-спектрометри, які здійснюють кодування дискретного ряду; фур'є-спектрометри, які здійснюють неперервне кодування довжин хвиль за допомогою інтерференційної модуляції, що виникає в двопроменевому інтерферометрі при зміні (скануванні) оптичної різниці ходу.
Фотометрія - розділ фізичної оптики, в якому розглядаються енергетичні характеристики оптичного випромінювання, яке випромінюється джерелами та поширюється в різних середовищах і взаємодіє з тілами. При цьому енергія електромагнітних коливань оптичного діапазону усереднюється за малими інтервалами часу, що, однак, значно перевищують період таких коливань. Фотометрія охоплює як експериментальні методи та засоби вимірювання фотометричних величин, так і теоретичні положення та розрахунки, які стосуються цих величин.
Компактний швидкодіючий спектрофотометр для рідких і твердих прозорих зразків, керований ІВМ-сумісним комп'ютером, фотометр фотоелектричний КФК 3-01 (рис. 4.61), призначений для вимірювання коефіцієнтів пропускання та оптичної щільності прозорих рідинних розчинів і прозорих твердих зразків, визначення концентрації речовини в розчинах, визначення вмісту в крові і сечі цукру, білірубіну, глюкози, холестерину, креатину тощо.
Широкий розвиток фотометричного аналізу зумовлений простотою, швидкістю та надійністю цього методу, практично необмеженими можливостями застосування в контролі хімічних виробництв, при геохімічних, біохімічних та інших дослідженнях.
Рисунок 4.61 Фотометр КФК 3-01.