
- •Міністерство охорони здоров’я України Лебединське медичне училище імені проф.. М.І. Сітенка Основи біофізики та медичної апаратури
- •§1 Фізика та медицина
- •§ 1 .1 Опорно-рухова система людини
- •§1.2 Деформації тіл та їх характеристики
- •§ 1.3. Деформація біологічних тканин
- •4. Судинна тканина.
- •§2.1 Звукові хвилі
- •§ 2.2. Фізичні характеристики звуку
- •§2.3 Фізичні основи слуху
- •§ 2.4 Фізичні основи голосу
- •§2.5 Звукові методи діагностики
- •§ 2.6. Ультразвук та інфразвук
- •§ 2.7. Інфразвук
- •§ 2.8 Вібрація
- •§ 3.1. Внутрішнє тертя. Закон Ньютона
- •§ 3.2. Методи віскозиметрії
- •§3.3 Ламірна та турбулентна течія. Число Рейнольдса
- •§ 3.4 Основні закони гідродинаміки та їх застосування в медичній техніці
- •§ 3.5 Система кровообігу людини
- •§ 3.6 Основні гемодинамічні показники
- •§3.7 Пульсова хвиля
- •§4.1 Структура, властивості і функції мембран
- •§4.2 Транспорт речовин через мембрани
- •Пасивний транспорт речовин
- •Активний транспорт речовин
- •§4.3 Мембранні потенціали спокою і дії
- •§ 5.1 Основні характеристики електричного поля
- •§5.2 Елекричний диполь. Струмовий диполь
- •§ 5.3 Теорія Ейтховена. Фізичні основи екг
- •§ 6.1 Характеристики електричного струму. Закони Ома і Джоуля-Ленца
- •§6.2 Електропровідність тканин організму. Гальванізація. Електрофорез
- •§ 6.3 Імпульсний струм та його дія на організм
- •Ремезов рисунки електростимуляції 2.1112131415
- •§ 6.4 Змінний струм. Фізичні основи реографії
- •§ 6.5 Дія постійного та змінного електричного струму на біооб'єкти
- •§ 6.6 Магнітні властивості речовин. Магнітне поле.
- •§ 6.7 Магнітні властивості речовини
- •§ 6.8 Фізичні основи магнітобіології та магнітотерапії
- •§ 6.9 Методи лікування струмами високої частоти та механізм їх дії.
- •§ 7.1 Природа світла
- •§ 7.2 Оптичні методи дослідження біооб'єктів
- •2. Поглинання світла.
- •§7.4 Біофізика зору
- •§7.5 Оптична мікроскопія
- •§ 8.1 Характеристики теплового випромінювання
- •§8.2 Закони теплового випромінювання
- •§8.3 Застосування інфрачервоного випромінювання в медицині
- •§8.4 Ультрафіолетове випромінювання
- •§ 9.1 Елементи квантової механіки
- •§ 9.2 Люмінісценція
- •§ 9.3 Лазери та їх використання в медицині
- •§9.4 Елекронний парамагнітний резонанс
- •§ 9.5 Ядерний магнітний резонанс. Ямр-томографія
- •§10.1 Спектри рентгенівського випромінювання та його властивості
- •§10.2 Взаємодія х-випромінювання з речовиною
- •§10.3 Методи рентгенівської діагностики в терапії
- •§11.1 Закон радіоактивного розпаду
- •§11. 2 Активність. Одиниці активності
- •§11. 3 Види радіоактивного розпаду
- •§ 11.4 Види і основні властивості іонізуючого випромінювання
- •§ 11.5 Механізм взаємодії іонізуючого випромінення з речовиною
- •§ 11.6 Дозиметрія іонізуючого випромінення
- •§ 11.7 Біологічна дія іонізуючого випромінювання. Еквівалентна доза
- •§11.8 Методи дозиметричного радіаційного контролю
- •§ 11.9 Використання радіоактивного випромінювання в медицині
- •§ 12.1 Загальна класифікація медичної техніки
- •1. Класифікація медичних вп.
- •1.1. За призначенням:
- •1.3. За ступенем точності:
- •1.5. За принципом перетворення вимірюваного параметра в електричний сигнал:
- •§ 12.2 Променева діагностика
- •§ 12.3 Методи ультразвукової діагностики (узд)
- •§ 12.4 Термографія
- •§ 12.5 Ендоскопія
- •§ 12.6 Електрокардіографія
- •§ 12.7 Електроенцефалографія
- •§ 12.8 Електроміографія (емг)
- •§ 12.9 Основні прилади і апарати для клініко-діагностичних і біохімічних досліджень
- •§ 12.10Апаратура для електропунтурної діагностики
- •§ 12.11 Діагностична апаратура в офтальмології
- •§13.1 Фізіотерапевтична апаратура
- •§ 13.2 Гальванізація та лікувальний електрофорез
- •§ 13.3 Дарсонвалізація
- •§ 13.4 Електросон
- •§ 13.5 Діадинамотерапія
- •§ 13.6 Увч-терапія
- •§ 13.7 Індуктотермія
- •§ 13.8 Франклінізація
- •§ 13.9 Мікрохвильова терапія
- •§ 13. 10 Хвильова енергостабілізуюча терапія (хест)
- •§ 13.11 Ультразвукова терапія
- •§ 13.12 Світлолікування
- •§14.1 Спектрофотомери
- •§ 14.2 Фотоколориметри
- •§ 14.3 Рефрактометри
- •§ 14.4 Мікроскопія: методи, апаратура
- •§ 14.5 Правила техніки безпеки при роботі з електронною медичною апаратурою
§4.3 Мембранні потенціали спокою і дії
Дифузійні і мембранні потенціали. Потенціал Нернста
У клітині, яка нормально функціонує та перебуває в стані спокою, завжди існує різниця потенціалів між цитоплазмою і оточуючим середовищем, яка називається потенціалом спокою. Виникнення потенціалу спокою пов'язане з нерівністю концентрації іонів всередині клітини і оточуючим середовищем та неоднаковою проникністю мембран для різних іонів.
Наявність іонної асиметрії і постійної електричної поляризації мембрани є основною передумовою, що забезпечує збудливість клітин, їх здатність миттєво переходити в активний стан під впливом подразників. Мембранний потенціал є тим запасом потенціальної електричної енергії, яка використовується для генерації електричних імпульсів, що забезпечують зв'язок, регуляцію і управління в організмі і служать елементом кодування інформації.
Для розуміння і вивчення цих процесів необхідно з'ясувати механізм електрогенезу в клітинах. У протоплазмі і міжклітинному середовищі у великій кількості міститься вода, яка виконує роль розчинника і дисперсійного середовища. Зрозуміло, що тканинний електрогенез відбувається в умовах розчинів. Механізм виникнення різниці потенціалів у живих тканинах пов'язаний з нерівномірним розподілом іонів. Типовим прикладом утворення різниці потенціалів за рахунок нерівномірного розподілу катіонів і аніонів є дифузійний потенціал.
Якщо взяти два однойменні розчини різної концентрації і привести їх у контакт, то почнеться вирівнювання концентрацій розчинів за рахунок дифузії катіонів і аніонів з місця їх більшої концентрації. Але якщо рухливість катіонів і аніонів різна, то одні з них дифундують швидше, а другі повільніше. Внаслідок цього катіони і аніони розподіляться нерівномірно по відношенню до будь-якої межі.
Якщо на шляху дифузії іонів помістити перегородку, здатну пропускати іони тільки одного знака, то рухливість іонів, які затримуються перегородкою, дорівнюватиме 0. Внаслідок цього різниця рухливості виявиться максимальною і по обидві сторони від перегородки утвориться різниця потенціалів.
Перегородками,
що здатні затримувати одні іони і
пропускати інші, служать цитоплазматичні
мембрани
живих клітин. Потенціал
,
який
виникає
на
біологічних
мембранах,
називається
потенціалом Нернста.
ln
,
де
-
-
різниця потенціалів між внутрішньою
і зовнішньою поверхнями мембрани,
і
- молярні концентрації іонів всередині
і ззовні клітини.
Розглянемо схематично іонні потоки, що існують в стані спокою на мембрані аксона кальмара ( табл.4 ). На рисунку 2.3 суцільними стрілками показані потоки іоні, що здійснюються за рахунок активного транспорту , пунктирними стрілками показані дифузні потоки по градієнту концентрації іонів. Позначені також концентрації іонів Nа +, К+ і CL- в навколишньому середовищі.
Рисунок 11.16 на стр 206 Ремизов
На підставі експериментів було встановлено, що величина потенціалу спокою ПС різні для клітин різних тканин ( таблиця4).
Таблиця 4. Потенціал спокою клітинних мембран для різних тканин
) . стр 207 Ремезов табл 19
Механізм генерації і розповсюдження потенціалів дії
У клітині внаслідок збудження виникає потенціал дії. Збудливість—це здатність клітини до швидкого реагування на фізико-хімічні процеси і функціональні зміни, яка супроводжується оберненням знака мембранного потенціалу. Збудження має тимчасовий характер, після його закінчення відновлюється початковий потенціал спокою. Загальна зміна різниці потенціалів між клітиною і середовищем, яка відбувається при пороговому й надпороговому збуджені клітини, називається потенціалом дії ( рис. 2.4)
t
-70
Рисунок 2.4
За
сучасною мембранною теорією, основою
виникнення потенціалу дії є
підвищення проникності мембрани для
іонів натрію, яке приводить до зміщення
мембранного потенціалу від
к
до
Nа
.
Для генерування наступного потенціалу
дії
необхідне відновлення на мембрані
різниці потенціалів, близької до
калієвого рівноважного
потенціалу. Низхідне коліно потенціалу
дії і відображає зміщення мембранного
потенціалу від
Nа
до
к
. У
відновленні на мембрані під час
збудження
близької до
к
різниці
потенціалів відіграють роль такі
процеси. Насамперед наближення
мембранного потенціалу до
Nа
дедалі
більше перешкоджає дифузії
натрію в клітину. Якби мембранний
потенціал дорівнював
Nа,
градієнт концентрації
іонів натрію зрівноважився б
трансмембранною різницею потенціалів,
яка могла
б існувати доти, поки натрієва провідність
мембрани перевищувала б калієву.
Насправді цього не трапляється, оскільки
підвищення проникності мембрани для
натрію має короткочасний характер.
Незважаючи на продовження деполяризації,
натрієва провідність зменшується до
вихідного низького значення. Цей процес
отримав назву інактивації натрієвої
провідності. При цьому натрієві канали
переходять
з відкритого стану в закритий. Інактивовані
натрієві канали не можуть бути
переведені в провідний стан додатковою
деполяризацією, що є причиною
рефрактерності.
Інактивація натрієвої провідності і затримане підвищення проникності мембрани для калію, яке запускається деполяризацією, забезпечують відновлення на мембрані потенціалу спокою. Проникність мембрани для калію зростає повільно і досягає максимуму (збільшується в 10-15 разів) під час розвитку інактивації натрієвої провідності. Внаслідок зниження проникності для натрію і підвищення для калію електрохімічні сили примушують калій дифундувати з клітини, поки мембранний потенціал не наблизиться до к .
Виникнувши в будь-якій точці мембрани нервового або м'язового волокна, потенціал дії відразу ж поширюється на інші ділянки. Завдяки здатності поширюватись потенціали дії виконують роль елементів коду в передаванні повідомлень і команд.
В основу поглядів на механізм поширення потенціалів дії покладено також уявлення про подразнювальну дію локальних, або колових, струмів. Рис. 2.4 ілюструє замикання колових струмів між збудженою і незбудженою ділянками без-мієлінового нервового волокна. Припустимо, що точка 1 є збудженою, на відміну від точки 2. В точці 1 мембрана проникна для іонів натрію, виник потенціал дії і відбулась реверсія мембранного потенціалу. Це означає, що зовнішня поверхня мембрани заряджена тут негативно, а внутрішня - позитивно. Для мембрани в точці 2 властивий потенціал спокою з позитивним зарядом зовнішньої і негативним - внутрішньої поверхні.
Між точками 1 і 2 виникає різниця потенціалів, що зумовлює появу струму в напрямі від незбудженої до збудженої ділянки. У волокні струм не поширюється у зворотному напрямі.
Отже, колові струми входять у волокно в збудженій і залишають його в незбудженій ділянці. Місце виходу з волокна колових струмів є джерелом підвищення проникності мембрани для іонів натрію і виникнення потенціалу дії внаслідок того, що тут виникає критична деполяризація мембрани, так само, як під впливом катода постійного електричного струму. Генерація потенціалу дії в цьому місці зумовлює замикання колових струмів між збудженою і незбудженою ділянками.
Розділ 5
Електродинаміка біологічних систем
Основні характеристики електрографії тканин та органів