
- •1. Нововведення як результат складних взаємодій
- •2. Сутність, функції інновації і ключові поняття інноваційного менеджменту
- •Відтворювальну,
- •Інвестиційну,
- •Стимулюючу.
- •1. Типологія (класифікація) нововведень
- •2. Концепція інноваційного циклу життя товару
- •Лекції 3-4 методи пошуку інноваційних ідей і організація творчого процесу
- •1. П. Друкер виділяє сім джерел інноваційних ідей:
- •1. Способи й джерела фінансування
- •2. Перспективні джерела фінансування (лізинг, венчурне фінансування)
- •1. Мале підприємництво й інноваційна робота
- •4. Своєрідність нових організаційних форм інноваційної діяльності.
- •Технопарки відрізняються від традиційних виробничих і впроваджувальних організацій тим, що:
- •3. Новими організаційними формами такої взаємодії є різні види підприємницьких асоціацій і міжфірмових альянсів - від тимчасових короткострокових угод до найбільших фінансово-промислових груп.
- •Організаційні форми інноваційних підприємств і стратегія їх дії
- •1. Стратегія віолентів.
- •2. Стратегія пацієнтів.
- •3. Стратегія експлерентів.
- •4. Стратегія комутантів.
- •4. Дрібний бізнес важливий не тільки своєю численністю, але й здатністю вирішувати функціональні завдання, висунуті економікою:
- •1. Відбір інноваційних проектів для реалізації
- •2. Показники відбору інноваційних проектів
- •3. Ефективність використання інновацій
- •Загальна економічна ефективність інновацій
- •1. Державне регулювання інноваційної діяльності
- •2 .Закордонний досвід державного регулювання інноваційної діяльності
4. Дрібний бізнес важливий не тільки своєю численністю, але й здатністю вирішувати функціональні завдання, висунуті економікою:
1) обслуговувати локальні потреби;
2) виконувати виробничі функції на рівні деталей і підвищувати ефективність великого виробництва;
3) наповнювати інфраструктури виробничих процесів;
4) стимулювати заповзятливість громадян країни;
5) підвищувати зайнятість населення, особливо в непромислових населених пунктах.
У сучасному розвитку економіки платоспроможний попит далеко не автоматично породжує пропозиція. Виробництво вибіркове, оскільки економічно виправдане при достатньому рівні рентабельності й дотриманні певних умов. Багато потенційних споживачів залишаються незадоволеними. Дрібні фірми, задовольняючи локальний і вузькогруповий або навіть індивідуальний попит, тим самим зв'язують економіку на всьому просторі. Вони беруться за все, що не викликає інтересу у віолентів, патієнтів й експлерентів. Їхня роль об'єднавча, єднальна. Тому їх назвали «комутантами».
Роль «сірих мишей» в інноваційному процесі двояка: вони сприяють, з одного боку, дифузії нововведень, а з іншого - їх рутинізації. Інноваційний процес, таким чином, розширюється і прискорюється.
Дрібні фірми активно сприяють просуванню нових продуктів і технологій, у масовому порядку створюючи на їхній основі нові послуги. Це прискорює процес дифузії нововведень.
Комутанти також беруть активну участь у процесі рутинізації нововведень за рахунок схильності до імітаційної діяльності й за рахунок організації нових послуг на основі нових технологій.
Етап I. Становлення. Створення дрібної фірми не викликає особливих труднощів. Відповідно до інтересів і можливостями засновників вибирається напрямок діяльності: сфера й вид обслуговування, предмет субпоставки, об'єкт імітації. З'явившись, комутанти одразу включаються в конкурентну боротьбу.
Етап II. Зрілість. Комутанти традиційного типу, визначившись у сфері обслуговування, використовують свої конкурентні переваги, знаходять свій стиль і ціннісні орієнтації, щоб закріпитися на ринку. Звичайно це виконання індивідуальних замовлень за прийнятними цінами, якісно й у строк. При цьому комутанти традиційного типу залишаються у своїх невеликих розмірах. Але у деяких фірм розміри поступово збільшуються, що веде до втрати їхньої гнучкості й стабільності, росту витрат і втрати керованості. Це «миші-переростки». Тут потрібна зміна стратегії, найімовірніше, на патієнтну.
Зниження глибини переробки – виробнича політика великих фірм: вони концентрують свою діяльність тільки на найважливіших технологічних операціях. Всі інші операції передоручаються субпостачальникам - дрібним комутантам.
Дрібний комутант одержує значні конкурентні переваги в порівнянні з фірмою, яка вивела товар на ринок, оскільки імітувати дешевше, ніж створювати нове самому. Витрати малі, тому немає потреби у випуску величезного числа стандартних товарів, щоб розподілити між ними витрати на НДОКР і т.п. Комутанти встановлюють істотно більш низькі ціни (у західних умовах в 1,5-2 рази, у російських умовах - ще нижче).
Етап III. Спад і ліквідація. Падіння попиту на послуги й товари комутантів автоматично веде до їхньої ліквідації, але не банкрутства. Вони легко переносять ці труднощі й відроджуються знову на новому сегменті ринку.
ЛЕКЦІЯ №8 ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙ