ТЕМА

ПЛАН

1. Обмежена матеріальна відповідальність.

2. Повна матеріальна відповідальність.

3. Підвищена (кратна) матеріальна відповідальність.

4. Колективна матеріальна відповідальність.

Самостійне вивчення

1. Матеріальна відповідальність роботодавця за шкоду, заподіяну працівникові.

Рекомендована література

1. Стичинський Б. С. та інші. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. – 2-ге вид., допов. та переробл. – К.: А.С.К., 2001. – 1072с. – ст. 133 – 135²

2. Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей: Закон України від 6 червня 1995 року // ВВР України. – 1995. – № 22. – Ст. 173.

3. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей: Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 116 // Зібрання постанов КБ України. – 1996. – № 6. – Ст. 192.

4. Про затвердження Переліку робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування і Типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність: Наказ Міністерства праці України від 12 травня 1996 року № 43 // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці України. – 1997. – № 1.

5. Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 // Право України. – 1993. – № 5–6.

6. Трудове право України: Підручник / За ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 564 с.

7. Болотіна Н. Б. Трудове право України: Підручник. — К.: Вікар, 2003. — 725 с.

8. Трудове право України: Академ. курс: Підруч. для студ.юрид. спец. вищ. навч. закл. / П. Д. Пилипенко,В. Я. Козак та ін.; За ред. П. Д. Пилипенка. — К.: Вид.дім «Ін Юре», 2004. – 536 с.

9. Трудове право України: Академ. курс: Підруч. / А.Ю. Бабаскін, Ю. В. Баранюк, С. В. Дріжчана та ін.; За заг.ред. Н. М. Хуторян. — К.: А. С. К., 2004. — 608 с.

10. Карлицький С.М. Трудове право України: Навч. посібник. – Вид. 2-е перероб. – К.: Прецедент, 2006. – 210 с.

12. Трудове право України: підручник / Ю.П. Дмитренко. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 624 с.

1. Обмежена матеріальна відповідальність

Обмежена матеріальна відповідальність – обов’язок працівника покрити заподіяну підприємству шкоду в розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше його середньомісячного заробітку.

Відповідно до ст. 133 КЗпП України обмежену матеріальну відповідальність несуть:

1. Працівники:

• за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції) в тому числі при їх виготовленні;

• за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спецодягу та інших предметів, виданих працівнику підприємством в користування;

2) керівники підприємств, установ, організацій і їх заступники, а також керівники структурних підрозділів підприємств, установ, організацій та їх заступники , якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно:

• зайвими грошовими виплатами (суми стягнення штрафів, заробітної плати, виплачені звільненому працівникові в зв’язку з затримкою з вини службової особи видачі трудової книжки, розрахунку, неправильним оформлюванням причини звільнення, а також заробітної плати, виплаченої працівникові за зайво надані дні чергової відпустки без виключення днів прогулу);

• неправильною постановкою обліку і зберігання матеріалів чи грошових цінностей;

• невжиття необхідних заходів для запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню знищенню і псуванню матеріальних чи грошових цінностей.

2. Повна матеріальна відповідальність

Повна матеріальна відповідальність – покриття працівником заподіяної шкоди в повному розмірі, але не більше прямої шкоди.

Випадки повної матеріальної відповідальності:

1. Укладення між працівником і власником письмового договору про повну матеріальну відповідальність (п. 1 ст. 134 кЗпП України)

За таким договором працівник приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або інших цілей.

Договори про повну матеріальну відповідальність укладаються при умові, що працівник досяг 18-ти років і займає посаду (або виконує роботу), передбачену спеціальним переліком, який є вичерпний, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня1977 року, а також Типовим договором про повну матеріальну відповідальність. Укладення такого договору є обов’язковим, якщо працівник виконує обов’язки щодо обслуговування матеріальних цінностей і це складає його основну функцію. Відмова від укладення такого договору є перешкодою до прийому громадянина на роботу, що передбачає обов’язкове укладення письмового договору про повну матеріальну відповідальність. Така відмова без поважної причини вже прийнятого на роботу працівника є порушенням трудової дисципліни. Якщо відмова з поважної причини то власник зобов’язаний надати працівнику іншу роботу, а при її відсутності або відмові працівника від переведення, може бути звільнений за п.1 ст.40 КЗпП України.

2. Одержання майна та інших цінностей працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами (п. 2 ст. 134 кЗпП України)

Для притягнення працівника до повної матеріальної відповідальності у даному випадку необхідно, щоб майно та інші цінності були отримані під звіт, а це означає, що працівник повинен відзвітувати перед власником або уповноваженим ним органом про отримані цінності, тобто надати документи про відправлення вантажу, здавання отриманих цінностей на склад тощо. Необхідно, щоб отримання майна та інших цінностей працівником мало місце за разовими документами (довіреністю, накладною тощо), а не було одним із постійних його обов’язків, які виконує працівник згідно із змістом трудового договору, відсутність у документах відміток про передачу матеріальних цінностей (з одночасною відсутністю товару).

Однак, працівник не обов’язково повинен відзвітувати перед роботодавцем про отримані цінності та їх передачу шляхом надання документів про відправлення вантажу, здавання отриманих цінностей на склад чи матеріально відповідальним особам.

Разова довіреність, накладна чи інший документ можуть бути видані працівнику лише при його згоді і не можуть становити йому в обов’язок. Одночасно перед видачею необхідних документів, роботодавець повинен провести інструктаж з працівником, ознайомивши його з порядком приймання, перевезення та зберігання матеріальних цінностей та створити для цього умови. Довіреність заборонено видавати працівникам, які: позбавлені за вироком суду права займати матеріально відповідальні посади, мають судимість (яка не знята та непогашена) за корисливі злочини (крадіжка, хабарництво тощо).