Тема 4. Суб’єкти міжнародного приватного права.

1. Загальні положення про суб’єктів міжнародного приватного права.

2. Правовий статус держави як суб’єкта міжнародного приватного права.

3. Порядок встановлення правового статусу фізичних осіб як суб’єктів міжнародного приватного права.

4. Порядок встановлення правового статусу юридичних осіб як суб’єктів міжнародного приватного права.

1. Загальні положення про суб’єктів міжнародного приватного права.

Міжнародне приватне право виникло та сформувалося в силу об'єктивного існування в світі біля двохсот правових систем , кожна з яких встановлює свої норми для врегулювання одних й тих самих суспільних відносин. В тих випадках, коли крім національних суб'єктів права в правовідносинах приймає участь «іноземний елемент», з'являється необхідність в додатковому правовому врегулюванні. Ігнорування іноземної правової системи та підпорядкування відносин лише одному правопорядку не може забезпечити об'єктивного, адекватного конкретним життєвим обставинам правового регулювання.

Особливістю правового становища суб'єктів МПрП є в тому, що вони виступають не лише носіями прав та обов'язків, але й відіграють головну роль в створенні та реалізації міжнародно - правових норм.

Суб'єкти МПрП - це учасники цивільних правовідносин, ускладнених іноземним елементом.

До числа суб'єктів мПрП можна віднести:

1. Держави;

2. Фізичні особи (громадяне, особи без громадянства, іноземні громадяне, особи, що мають подвійне громадянство, біженці).

3. Юридичні особи ( державні організації, приватні підприємства, науково - дослідні та інші організації).

Фізичні та юридичні особи, як суб'єкти міжнародного приватного права є учасниками правовідносин в МПрП незалежно від того хто є іншою стороною в правовідносинах.

Держави як суб'єкти міжнародного приватного права будуть входити в склад правовідносин, що регулюються нормами МПрП, коли буде виконана наступна умова: іншою стороною правовідносин є буде фізична чи юридична особа, тобто суб'єкт приватних правовідносин.

2. Правовий статус держави як суб’єкта міжнародного приватного права.

Загальною нормою, що проголосила можливість держави приймати участь у приватноправових відносинах можна вважати п.2 ст. 2 ЦК України. Відповідно до ст. 167 ЦК України, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Але, слід зазначити, що відносини, в яких одним із учасників виступає держава відмінні від приватноправових відносин між юридичними та фізичними особами. Так, незважаючи на те, що держава виступає як як рівноправний суб'єкт приватноправових відносин, невід'ємним залишається суверенітет держави. Контрагент держави у даних відносинах підкорюється нормам національного права даної країни, і держава чи державне утворення виступає особливим суб'єктом. Угоди за участю держави та приватної особи нерідко передбачають спеціальні умови, метою яких є зрівняння першої із правовим статусом контрагента. Як вказано у коментарі до ЦК України держава, територіальні громади, іноземні держави, є суб'єктами публічного права і їх участь у цивільних відносинах зумовлюється лише певною ситуацією. Суверенітет держави проявлюється в ряді імунітетів:

• Судовий імунітет. Непідсудність держави судам іншої країни. Відповідно до норм міжнародного права, без офіційної згоди держави, визнаної у офіційному порядку в судах іншої країни не може розглядатися позов проти першої. За звичай, така згода дається дипломатичним шляхом.

• Імунітет від попереднього забезпечення позову. Такий імунітет означає, що не можна у порядку попереднього забезпечення позову без згоди держави приймати будь які примусові заходи до державного майна.

• Імунітет від примусового виконання судового чи арбітражного рішення. Аналогічно без згоди держави неможна примусово виконувати рішення суду, винесеного проти держави.

• Майновий імунітет. Полягає в суверенітеті держави над своїм майном та повній недоторканості цього майна.

Отже, держава може виступати суб'єктом міжнародних приватноправових відносин, але її правовий статус є особливим в силу суверенітету. Тому, як суб'єкт приватноправових, господарських відносин зазвичай держава відмовляється від імунітетів.

Міністерство юстиції України обнародувало перелік поточних справ, які знаходяться на розгляді закордонних судових органів за участю держави Україна. Їх чотирнадцять не враховуючи позовів громадян до Європейського суду з прав людини. Найбільш гучними з них є дві справи. Це позов який подала російська «Татнефть» проти держави Україна. Компанія оцінює свої збитки в зв'язку з виключенням її з акціонерів ЗАТ «Укртатнафта» в 2,4 млрд. USD. А також до Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольма звернулась Vanco Prykerchenska Ltd, якій уряд не дав можливості, відповідно до угоди, вести видобуток нафти на шельфі Чорного моря. Позов був поданий в 2008р. на суму 100 млн. USD [12].

Одна з найбільш скандальних історій пов'язана з арештами літаків і пароплавів за кордоном у зв'язку з судовою тяганиною кіпрської компанії TMR Energy проти України. TMR вважає, що на початку 1990-х зазнала збитків при модернізації та експлуатації тоді ще державного Лисичанського НПЗ, проведених українсько-швейцарським СП «Бісмарк». В результаті суперечки через претензії, пред'явлені у 1999р. кіпрською компанією до України на загальну суму 46 млн. USD, під арештом опинилися два літаки «Авіаліній Антонова» (у Бельгії та Канаді). Крім того, у Франції було заарештовано судно «Фатеш», що належить компанії «Торговий флот Донбасу». Правда, ТМR Energy так і не вдалося домогтися виконання своїх боргових вимог шляхом реалізації конфіскованого майна. Після численних протестів уряду України, арешти знято, а компанія взяла на себе зобов'язання не вимагати арешту українських літаків, що належать «Авіаліній Антонова».

Практика застосування Україною теорії абсолютного імунітету, не сприяє захисту її інтересів стосовно дій судів іноземних держав, які підтримують теорію функціонального імунітету.