23

Лекція 4

Теоретико-методологічні основи стандартизації

План:

1. Поняття стандартизації

2. Історія розвитку стандартизації

3. Сутність стандартизації

4. Організація стандартизації

5. Стандарти та їх застосування

6. Інформаційне забезпечення та право власності на стандарти кодекси усталеної практики та технічні умови

7. Міжнародне співробітництво

8. Фінансування робіт з стандартизації

1. Стандартизація

1. Поняття стандартизації

Згідно закону України „Про стандартизацію” (стаття 1 в редакції Закону N 3164-IV від 01.12.2005 )

Стандартизація − це процес встановлення і застосування стандартів, діяльність із встановлення норм, правил і характеристик з метою забезпечення наступних аспектів: безпеки продукції, робіт і послуг для навколишнього середовища, життя, здоров'я та майна споживача; технічної та інформаційної сумісності, а також взаємозамінності продукції; якості продукції, робіт і послуг відповідно з рівнем розвитку науки, техніки і технології; єдності вимірювань; економії всіх видів ресурсів.

2 Історія розвитку стандартизації

Історія стандартизації не набагато коротша історії людства.

Еволюція та розвиток стандартів залежала від еволюції та розвитку людства в цілому.

Первісний лад − Типові технології виготовлення знарядь праці (сокири, рубала). Люди прагнули відбирати найбільш вдалі результати для їх повторного використання.

Стародавній Єгипет − Дотримання ваги та розмірів снаряда при виготовленні катапульт.

У Месопотамії приблизно 2000 р. до н. е. було створено єдину систему мір і ваги, Одиниця ваги — шеум (46,75 мг — вага ячмінного зерняти), 180 шеумів становили шекель (8,4 г), 60 шекелів — міну ( = 500 г), 60 мін — талант (30,3 кг).

В Росії при Івані (IV) Грозному (ХVІ ст.) - Введення однаковості державних вимог: "у всій державі - одна віра, одна вага, одна міра".

При Борисі Годунова сер. XVI ст. − (ХVІІ ст.) - Введення еталона "велика государева цегла" (311 × 133 × 89 мм);

Так само і в Київській Русі будівельники використовували цеглу "стандартної" форми,

Промислова стандартизація була в Росії і в часи правління Петра І. 1682 − 1725 (Імператор Всеросійський)

У петровські часи деякі елементи стандартизації виявилися й в архітектурі. Коли будували солдатські слободи, було наказано розташовувати будинки за однією лінією для того, щоб вулиці пересікали одна одну під прямим кутом.

Стандартизацію використовували при виробництві військової техніки, сільськогосподарської сировини, продуктів харчування, зведенні будинків, а також у будівництві флоту.

У кінці 18 ст. територія України була розділена між Австрійською (увійшло 20 % площі) і Російською (80 %) імперіями.

1835 р. - розроблено указ "Про систему російських мір і ваг".

Навіть існувала "Помєрна ізьба" (спеціальна установа в царській Росії, що контролювала стан мір у торгівлі).

Зокрема, в 1860 р. було встановлено єдиний розмір залізничної колії 152,4 см. Трошки більше півтори метра

1893 р. - російським хіміком Дмитром Івановичем Менделєєвим створена Головна палата мір і ваг.

В 1911 р. в Росії було організовано − Головну палату мір і ваги Росії, першим керівником якої став російський хімік Дмитро Іванович Менделєєвим (правонаступником якої у подальшому став Держстандарт СРСР).

Впровадження національних стандартів та єдиних вимог до якості продукції в Російській імперії ускладнювалося через велику кількість іноземних стандартів.

1901 р. - створена Британська асоціація технічної стандартизації.

Стандартизація в СРСР тісно пов'язана з системою планування і управління народним господарством.

Офіційною датою виникнення стандартизації в колишньому СРСР офіційно вважається 15 вересня 1925 р., коли був створений Комітет зі стандартизації при Раді праці і оборони. Комітетом запроваджено перші обов'язкові стандарти, які одержали силу державного закону.

Перший радянський загальносоюзний стандарт - стосувався борошна. Селекційних сортів зерна» − 1926 р.

На початок Великої Вітчизняної війни в СРСР діяло понад 6000 стандартів, з яких 35 % належало до машинобудівельної та металургійної промисловості.

Ставка робилася на військову техніку.

З 1951 по 1953 р. в Радянському союзі - центральним органом з стандартизації стало Управління по стандартизації при Раді Міністрів СРСР.

З 1954 стандартизацією керує Комітет стандартів, мір і вимірювальних приладів при Раді Міністрів СРСР, перетворений в 1970 р. в Держкомітет.

В 1968 р. - розроблено та затверджено комплекс державних стандартів "Державна система стандартизації" і були введені чотири категорії стандартів: державний стандарт Союзу РСР (ГОСТ), республіканський стандарт (РСТ), галузевий стандарт (ОСТ), стандарт підприємства (СТП) .

У 1970 р. Комітет стандартів, мір і вимірювальних приладів перетворено у Державний комітет зі стандартизації (Держстандарт).

З 14 жовтня 1970 р. - відзначається Всесвітній день стандартів.

Усі роботи зі стандартизації здійснювались згідно з річними планами та фінансувались з державного бюджету. ГОСТ затверджував Держстандарт СРСР за винятком стандартів у сфері будівництва, які разом з будівельними нормами та правилами затверджував Держбуд СРСР.

ГОСТ (рос. Государственный стандарт, Державний стандарт) — одна з основних категорій стандартів в СРСР, сьогодні міждержавного стандарту в СНД. Приймається Міждержавною радою зі стандартизації, метрології і сертифікації (МГС).

в нас ДСТУ (Державні стандарти України)

−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−

Метрологія (грецька μέτρον — міра, λόγος - слово, вчення) - це наука про виміри й методи забезпечення їх єдності й необхідної точності. Основне її завдання − установлення одиниць вимірів, відтворення їх у вигляді еталонів.

Метрологі́чна дія́льність — діяльність, яка пов'язана із забезпеченням єдності вимірювань.

Історичними етапами в розвитку метрології стали: встановлення еталону метра (Франція, кінець XVIII ст.), створення абсолютної системи одиниць (німецький математик, астроном, геодезист та фізик − Карл Фрідріх Ґаус, 1832), підписання міжнародної Метричної конвенції (різновид міжнародного договору) (1875), розробка і встановлення в 1960 р. Міжнародної системи одиниць (SI).

Розрізняють теоретичну, прикладну (практичну) і законодавчу метрологію.

Метрологія законодавча — частина метрології, що містить законодавчі акти, правила, вимоги, які регламентуються і контролюються державою для забезпечення єдності вимірювань.

Метрологія практична — розділ метрології, який присвячений вивченню питань практичного застосування в різних сферах діяльності результатів теоретичних досліджень у рамках метрології та положень метрології законодавчої.

Метрологія теоретична — розділ метрології, присвячений вивченню її теоретичних основ.

−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−−

25 грудня 1990 р. побачила світ Постанова Ради Міністрів СРСР "Про удосконалення організації робіт по стандартизації в СРСР".

Встановлено, що державні й республіканські стандарти повинні мати обов'язкові та рекомендовані вимоги щодо якості продукції, її безпеки для життя і здоров'я населення, охорони навколишнього середовища

Система стандартизації відзначалася на всіх етапах: проектування, виготовлення та експлуатації продукції, (у тому числі аспектів безпеки, захисту природного довкілля), маркування, пакування, зберігання, транспортування тощо.

В ГОСТах на продукцію навіть було введено запис "Несоблюдение стандарта преследуется по закону".

Національна система стандартизації України практично створювалась з моменту проголошення незалежності. Однак, фактично до 2001 р. (до прийняття Закону України "Про стандартизацію" від 17.05.2001 № 2408-111.) в Україні існувала система стандартизації, що залишилась у спадщину від колишнього СРСР.

В Україні діє Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики (УкрНДІССІ),

У 1992 р. було створено Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України) − національний орган державного управління, що забезпечуває реалізацію державної політики в галузі стандартизації, єдності вимірювань, акредитації органів і випробувальних лабораторій, сертифікації і державного нагляду, створює сприятливі умови для економічного розвитку країни, підвищення конкурентоспроможності українських виробів на світовому ринку, представляє інтереси держави в міжнародних організаціях.

З 1993 р. Україна є членом Міжнародної організації зі стандартизації (ІSО).

ISO була заснована 23 лютого 1947 двадцятьма п'ятьма національними організаціями з стандартизації, як координуючий орган. На сьогоднішній день до ISO входить 161 країна зі своїми національними організаціями з стандартизації.

3. Сутність стандартизації та її рівні. Стандарт та його типологія

Згідно закону України „Про стандартизацію” (від 01.12.2005 )

Стандартизація……

Рівні стандартизації:

Міжнародна стандартизація - стандартизація, що проводиться на міжнародному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів усіх країн;

Регіональна стандартизація - стандартизація, що проводиться на відповідному регіональному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів країн певного географічного або економічного простору (регіону);

Національна стандартизація - стандартизація, що проводиться на рівні однієї країни;

При цьому національна стандартизація також може здійснюватися на різних рівнях: як на державному, галузевому, на рівні асоціацій, виробничих фірм; так і на адміністративно територіальному рівні (проводиться в адміністративно-територіальній одиниці (в області, в районі).

Стандарт − документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов'язковим. Стандарт може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи послуги.

Міжнародний та регіональний стандарти − стандарти, прийняті відповідно міжнародним та регіональним органом стандартизації;

Національні стандарти − державні стандарти України, прийняті центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та доступні для широкого кола користувачів;

ДСТУ (Державні стандарти України) — стандарти, розроблені відповідно до чинного законодавства України, що встановлюють для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості, розроблені на основі консенсусу та затверджені уповноваженим органом.

Державні стандарти України містять обов'язкові та рекомендовані вимоги.

До обов'язкових належать:

вимоги, що забезпечують безпеку продукції для життя, здоров'я і майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону навколишнього природного середовища, і вимоги до методів випробувань цих показників;

вимоги техніки безпеки і гігієни праці з посиланням на відповідні санітарні норми і правила;

метрологічні норми, правила, вимоги та положення, що забезпечують достовірність і єдність вимірювань;

положення, що забезпечують технічну єдність під час розроблення, виготовлення, експлуатації (застосування) продукції;

поняття і терміни, що використовуються у сфері поводження з відходами, вимоги до класифікації відходів та їх паспортизації,

способи визначення складу відходів та їх небезпечності, методи контролю за станом об'єктів поводження з відходами, вимоги щодо безпечного для довкілля та здоров'я людини поводження з відходами, а також вимоги щодо відходів як вторинної сировини.

Обов'язкові вимоги державних стандартів підлягають безумовному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма підприємствами, їх об'єднаннями, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, на діяльність яких поширюється дія стандартів.

Рекомендовані вимоги державних стандартів України підлягають безумовному виконанню, якщо:

це передбачено чинними актами законодавства;

ці вимоги включено до договорів на розроблення, виготовлення та поставку продукції;

виготівником (постачальником) продукції зроблено заяву про відповідність продукції цим стандартам.

Державні стандарти України затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання, а державні стандарти в галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з будівництва та архітектури.

Державні стандарти України підлягають державній реєстрації в центральному органі виконавчої влади з питань технічного регулювання і публікуються українською мовою з автентичним текстом російською мовою.

В Україні створено Національний фонд стандартів, до складу якого входить Головний інформативний фонд стандартів, а також Національний інформаційний центр міжнародної інформаційної мережі (ISONET).

Сьогодні Національний фонд стандартів містить майже 130 тис. одиниць збереження, у тому числі міжнародних і національних стандартів інших країн

Керівництво Міжнародної організації зі стандартизації ІСО, узагальнюючи міжнародний досвід стандартизації, подає такі можливі види стандартів:

Основоположний стандарт - Нормативний документ, який містить загальні або керівні положення для певної галузі. Зазвичай використовується як стандарт або як методичний документ, на основі якого можуть розроблятися інші стандарти.

Термінологічний стандарт, в якому об'єктом стандартизації є терміни. Такий стандарт містить визначення (тлумачення) терміну, приклади його застосування і т. д.

Стандарт на методи випробувань, який встановлює методики, правила, процедури різних випробувань і пов'язаних з ними дій (наприклад, відбір проб або зразка).

Стандарт на продукцію, що містить вимоги до продукції, які забезпечують відповідність продукції її призначенням.

Стандарт на процес, стандарт на послугу − це нормативні документи, в яких об'єктом стандартизації виступають відповідно процес (наприклад, технологія виробництва), послуга (автосервіс, банківське, чи туристичне обслуговування).

Крім стандарту існує документ технічних умов, що встановлює технічні вимоги до продукції, послуги, процесу.