Варіант 1
Завдання № 1 Феміда, Паріс, Поліфем, Гектора, Гектор
Завдання № 2
.
Прихильники більш традиційної точки зору визначають добу Середньовіччя
з V по XV ст., у якій виділяють два періоди: Раннє Середньовіччя (V–Xст.) та
Зріле Середньовіччя (Х–XVст.). Після цих двох етапів настає доба
Відродження (XV – п.XVІІ ст).
Друга точка зору полягає в тому, що науковці намагаються включити у
загальний процес Середньовіччя добу Відродження, чим продемонструвати
безперервність культурних та літературних зв’язків, що єднають дві доби.
Тобто періодизація виглядає так:
1). Раннє Середньовіччя (V–Xст.)
2). Зріле Середньовіччя (Х–XVст.).
3). Пізнє Середньовіччя, у межах якого відбувався перехід до нової
культури – доби Відродження (XV – п.XVІІ ст).
Однак, зазначимо, що у добу Відродження відбувалися зовсім інші
літературні процеси, ніж у Середньовіччя, тому під час вивчення саме
літературних явищ, краще дотримуватись більш традиційного підходу, який
розглядає Відродження та Середньовіччя як окремі етапи літературного
розвитку. Тому, на нашу думку, періодизація середньовічної літератури є
такою:
І період – Література Раннього Середньовіччя (період розкладу родового
устрою і зародження феодальних відносин) з V по X століття.
ІІ період – Література Зрілого Середньовіччя (період розвиненого
феодалізму) з Х по XV століття. Періодизація середньовічної літератури:
І Період. Література Раннього Середньовіччя (Період розкладу родового
устрою і зародження феодальних відносин)
З V по ІХ ст. для Франції; з V по Х ст. для Англії та Германії. Цей
період представлений клерикальною (церковною) літературою та архаїчним
героїчним епосом («Пісня про Беовулфа», Молодша і Старша Едда, епічні
саги та ін.)
ІІ Період. Література Зрілого Середьовіччя (Період розвиненого
феодалізму). З Х по ХV ст.
Приблизно до ХІІІ ст. формуються три літературні потоки:
- народна літератрура(народний героїчний епос);
- міська, у яку вливається клерикальна к ХІІ ст;
- феодально-рицарська.
Кожний з вказаних періодів та літературних потоків вивчатиметься в
подальших лекціях з середньовічної літератури.
Завдання № 3
Література ХVІІ ст.: загальна характеристика.
Бурхливі події політичного та соціального життя, наукові досягнення і відкриття, виникнення нових філософських систем не могли не викликати певних процесів у художній культурі, сприяти народженню нових напрямків і методів творчості. Література 17 століття — це умовна історична епоха, котра виділяється в історії світової літератури. В окремих регіонах вона була цілком самостійною добою (Європа), в інших мала менш виражені особливі риси (Південно-Східна Азія). У Європі доба представлена двома потужними художніми течіями — бароко та класицизмом. Доба 17 століття характеризується боротьбою між відмираючим феодалізмом та новими буржуазними відносинами.Це час народних повстань і національно-визвольної боротьби, що охоплює багато країн. Ця доба є періодом бурхливого розквіту наукової та технічної думки. Наука відокремлюється від інших сфер духовної діяльності людини (що перебувала у певній єдності у добу Відродження). На Заході все більшу популярність завойовують різні жанрові різновиди роману з його широким охопленням дійсності та динамічним розвитком сюжету. У розвитку літератур 17 століття важливу роль відіграє народне начало. Багато значних творів літератури відмічені увагою авторів до позитивних образів представників нижчих прошарків суспільства. Особливо показові герої Мольєра, Лафонтена та Лабрюєра у Франції, Мільтона («Самсон-борець») та Беньяна («Шлях паломника») в Англії, німецького прозаїка Гріммельсгаузена, Кальдерона в Іспанії. 17 століття відмічене загостренням інтересу письменників до внутрішнього світу героя, поглибленням майстерності психологічного аналізу. У 17 столітті література зацікавлюється суспільними проблемами, що особливо відчутно у Європі та на Далекому Сході. Усе частіше в художніх творах відображаються спроби письменників показати сучасну їм дійсність, використовуючи історичні сюжети і мотиви, запозичені з міфології та літературної спадщини минулого. Звідси й важливе значення побутового елементу в літературі. Ця тенденція у західноєвропейській літературі була найбільш поширена у комедії та соціально-побутовому романі, але проникає зрідка і у трагедію.