6.1. Економічний зміст, класифікація та оцінка основних засобів і інших необоротних матеріальних активів

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”.

Відповідно до цього положення основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Щоб правильно організувати облік основних засобів на підприємстві необхідно:

організувати інвентарний облік;

закріпити об’єкти за конкретними матеріально відповідальними особами;

розробити облікові номенклатури;

розробити графіки руху носіїв облікової інформації;

розробити посадові (робочі) інструкції та ін.

На розв’язання зазначених завдань має спрямовуватись облікова політика підприємства.

Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Необхідною умовою раціональної організації обліку основних засобів є їх класифікація. З метою бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

1. Основні засоби

1.1. Інвестиційна нерухомість. 1.2. Земельні ділянки; 1.3. Капітальні витрати на поліпшення земель; 1.4. Будинки, споруди та передавальні пристрої; 1.5. Машини та обладнання; 1.6. Транспортні засоби; 1.7. Інструменти, прилади, інвентар (меблі); 1.8. Тварини; 1.9. Багаторічні насадження; 1.10. Інші основні засоби.

2. Інші необоротні матеріальні активи

2.1. Бібліотечні фонди; 2.2. Малоцінні необоротні матеріальні активи; 2.3. Тимчасові (не титульні) споруди; 2.4. Природні ресурси; 2.5. Інвентарна тара; 2.6. Предмети прокату; 2.7. Інші необоротні матеріальні активи.

3. Незавершені капітальні інвестиції.

Відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (стаття 8. Амортизація) основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 – будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Для обліку основних засобів, відповідно до передбачених груп, використовують рахунки: 10 “Основні засоби”, 11 “Інші необоротні матеріальні активи”, 15 “Капітальні інвестиції”. У балансі основні засоби і інші необоротні матеріальні активи відображають разом по статті “Основні засоби”.

Для обліку основних засобів використовують такі види оцінки: первісна; переоцінена; справедлива; залишкова; ліквідаційна; вартість, що амортизується.

У балансі підприємства основні засоби відображаються окремо за первісною (переоціненою) вартістю і залишковою вартістю. Окремо приводиться сума зносу основних засобів. До підсумку балансу вклю­чається залишкова вартість основних засобів.