4.4. Організація обліку забезпечення зобов’язань

Організація обліку забезпечення майбутніх витрат і платежів. Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про забезпечення зобов’язань і розкриття такої інформації у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 11 “Зобов’язання”.

Відповідно до цього положення забезпечення – це зобов’язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу.

Забезпечення зобов’язань створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов’язання, погашення якого імовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди та його оцінка може бути розрахунково визначена. Сума забезпечення зобов’язань визначається за обліковою вартістю ресурсів, необхідних для погашення відповідного зобов’язання на дату балансу.

За рішенням підприємства можуть резервуватись кошти для забезпечення майбутніх витрат і платежів, які включають до витрат поточного року: забезпечення виплат відпусток; додаткове пенсійне забезпечення; забезпечення гарантійних зобов'язань; забезпечення інших витрат і платежів.

Для обліку забезпечень майбутніх витрат і платежів використовують рахунок 47 “Забезпечення майбутніх витрат і платежів” до якого відкривають субрахунки за видами забезпечень.

Аналітичний облік забезпечення наступних витрат і платежів ведуть за їх видами, напрямками формування й використання у Відомості 7.3, а синтетичний – у Журналі 7 та Головній книзі. Сільськогосподарські підприємства для обліку операцій за рахунком 47 використовують Журнал-ордер № 7 сг., Відомість № 7.3 сг. та Головну книгу.

Схема обліку забезпечень майбутніх витрат і платежів наведена на рис. 5.

Організація обліку цільового фінансування і цільових надходжень. Цільове фінансування – це забезпечення підприємств грошовими коштами з визначених джерел на конкретні цілі. Кошти цільового фінансування і цільових надходжень витрачаються у суворій відповідності до встановлених кошторисів.

Для обліку коштів цільового фінансування і цільових надходжень призначений пасивний рахунок 48 “Цільове фінансування і цільові надходження”. На цьому рахунку обліковують бюджетні асигнування та інші кошти, призначені для здійснення заходів цільового призначення, а також витрати за рахунок цих коштів: на докорінне поліпшення використання земельних ресурсів, проведення протиепізоотичних та карантинних заходів; на покриття витрат по будівництву соціально-побутових об'єктів та їх експлуатації; на природоохоронні заходи; на виконання державної програми підтримки селекції у рослинництві і тваринництві; на утримання дитячих дошкільних закладів; на підготовку кадрів, науково-дослідні роботи та інші заходи.

Джерелами створення цільових фондів є: субсидії, асигнування з бюджету та позабюджетних фондів, цільові внески фізичних та юри­дичних осіб (у тому числі отримана гуманітарна допомога).

Умови бюджетного фінансування визначаються Бюджетом України, іншими законодавчими актами і нормативними документами.

Одним із різновидів цільового фінансування і цільових надходжень є гуманітарна допомога. Вона звільняється від оподаткування, а порушення законодавства про гуманітарну допомогу тягне за собою кримінальну або адміністративну відповідальність.

Облік коштів цільового фінансування і цільових надходжень ведеться на підставі розрахунків і довідок бухгалтерії, платіжних доручень, актів приймання-передачі, договорів тощо.

Аналітичний облік коштів цільового фінансування і цільових надходжень та витрат здійснюють за призначенням цих коштів та джерелами надходжень.

Облік коштів цільового фінансування і цільових надходжень ведуть у Журналі 7 (сільськогосподарські підприємства − у Журналі-ордері № 7 сг., Відомості № 7.5 сг.) та Головній книзі.

Схема обліку коштів цільового фінансування і цільових надходжень наведена на рис. 5.