4.3. Організація обліку власного капіталу

Статутний капітал − це сукупність вкладів (у грошовому виразі) учасників у майно при створенні підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених установчими документами.

Для обліку статутного капіталу призначений рахунок 40 “Ста­тутний капітал”. За кредитом рахунка відображають збільшення статутного капіталу, за дебетом – його зменшення (вилучення). Сальдо на цьому рахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксовано в установчих доку­ментах підприємства.

У державних підприємствах розміри статутного капіталу виз­начаються державою (міністерствами, відомствами) в період засну­вання підприємства і наділення його основними і оборотними засо­бами. В процесі діяльності статутний капітал може змінюватись за рішенням відповідного державного органу з подальшою перереєс­трацією в державному реєстрі.

За кредитом рахунку 40 “Статутний капітал” на державних підприємствах відображаються: суми, виділені в розпорядження підприємства з державних фондів та зареєстровані у відповідних органах; кошти, передані з інших підприємств; кошти від злиття кількох підприємств. За дебетом рахунку 40 “Статутний капітал” на державних підприємствах може бути записано вилучення після перереєстрації статутного капіталу певної суми коштів: передача коштів іншому підприємству; злиття підприємства з іншим підприємством; ліквідація підприємства.

Статутний капітал в недержавних підприємствах створюється за рахунок вкладів учасників (засновників). Вкладами можуть бути грошові кошти, будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, нематеріальні активи та ін. Вклад стано­вить частку учасника та засновника у статутному капіталі.

Статутний капітал господарських товариств утворюється відпові­дно до Закону України “Про господарські товариства” та інших законодавчих актів і нормативних документів. Розрізняють такі товари­ства: акціонерне товариство; товариство з обмеженою відпові­дальністю; товариство з додатковою відповідальністю; повне товариство; командитне товариство.

Облік статутного капіталу починають з дня реєстрації підприємства в державному реєстрі суб’єктів підприємницької діяльності. На момент реєстрації в обліку на рахунку 40 (по кредиту) має бути відображена загальна сума статутного капіталу (першочергові внески і ті, що вносяться протягом року). Збільшення або зменшення статутного капіталу дозволяється тільки після внесення відповідних змін в установчі документи. Збільшен­ня статутного капіталу може бути здійснено після внесення повніс­тю всіма учасниками своїх вкладів, а зменшення − у разі вибуття окремих засновників чи припинення діяльності підприємства.

На суму внесків майном і грішми на момент реєстрації підпри­ємства дебетують рахунки, на яких відображені внесені активи, і кредитують рахунок 40. Невнесені на момент реєстрації суми запи­сують на дебет рахунка 46 і кредит рахунка 40. Чергові внески протягом року відображають по дебету рахунків коштів і майна в кореспонденції з кредитом рахунка 46.

Статутний капітал на приватному підприємстві формується з майна, яке доцільно оформити актом інвентаризації і на його основі відобразити наявність майна на рахунках бухгалтерського обліку. На внесене майно складається запис на суму затвердженого статутного капіталу.

До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, вироблена продукція, одержані доходи, інше майно, майнові права, грошові кошти.

Аналітичний облік статутного капіталу ведуть за видами капі­талу за кожним засновником, учасником, акціонером тощо.

Отже, якщо засновник один, то облік за рахунком 40 “Статутний капітал” ведеться загальною сумою. А якщо засновників декілька, то по кожному з них відображають відповідну суму статутного капіталу.

Пайовий капітал − це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.

Для обліку пайового капіталу призначений пасивний рахунок 41 “Пайовий капітал”. На цьому рахунку ведуть облік і узагальнення інформації про суми пайових внесків членів споживчого товариства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами.

В результаті реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) громадяни одержали майнові паї. Майновий пай – це частка майна колишнього КСП, яка належить пайовику.

Майнові паї використовуються для створення нового підприємства. На їх вартість кредитують рахунок 41 “Пайовий капітал” і дебетують рахунки активів, на яких відображається вартість розпайованого майна.

Аналітичний облік за рахунком 41 ведуть по кожному пайовику.

Додатковий капітал – це інший капітал (не основний − статутний чи пайовий), який може бути вкладений учасниками або отриманий у процесі діяльності підприємства внаслідок дооцінки його необоротних активів і фінансових інструментів, безоплатного надходження необоротних активів тощо. Вкладений капітал представляє собою суму емісійного доходу, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.

Для обліку додаткового капіталу призначений рахунок 42 “Додатковий капітал” до якого відкривають субрахунки з обліку емісійного доходу, іншого вкладеного капіталу, дооцінки активів та безоплатно одержаних необоротних активів та іншого додаткового капіталу.

Аналітичний облік додаткового капіталу здійснюють за його видами.

Резервний капітал підприємства створюється за рахунок нерозподіленого прибутку відповідно до чинного законодавства або установчих документів.

Для обліку та узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу призначений пасивний рахунок 43 “Резервний капітал”. При створенні резервного капіталу рахунок 43 кредитують, а при використанні – дебетують.

Резервний капітал використовують на покриття збитків минулих років чи поточного звітного періоду.

Аналітичний облік резервного капіталу ведуть за його видами і напрямками використання.

До власних джерел (капіталу) відносять також нерозподілений прибуток. Прибуток формується на рахунку 79 “Фінансові результати”, а його величину визначають шляхом порівняння доходів і витрат за видами діяльності: операційної, фінансової, іншої звичайної і надзвичайної. Остаточний фінансовий результат відображають на субрахунку 441 “Прибуток нерозподілений” – при наявності прибутку; 442 “Непокриті збитки” – при наявності збитків.

Прибуток відображають у першому розділі пасиву балансу за відповідною статтею “Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)”, а збитки – за цією ж статтею, тільки у дужках. Сума збитків зменшує розмір власного капіталу по першому розділу пасиву балансу.

Вилучений капітал − це фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених акціонерним товариством у його учасників з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу) тощо.

Для обліку руху вилученого капіталу призначений рахунок 45 “Вилучений капітал” до якого відкривають субрахунки по вилучених акціях, вилучених вкладах і паях, іншому вилученому капіталу.

Сума вилученого капіталу (сальдо дебетове рахунка 45) в балансі наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

Аналітичний облік вилученого капіталу ведуть за видами акцій (вкладів, паїв).

Неоплачений капітал − це сума зобов'язань засновників за внесками до статутного капіталу.

Для обліку та узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу призначений рахунок 46 “Неоплачений капітал”.

За дебетом рахунка 46 відображають дебіторську заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капіталу підприємства, за кредитом − погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу.

Сума неоплаченого капіталу (сальдо дебетове рахунка 46) в балансі наводиться в дужках і вираховується при визначенні під­сумку власного капіталу.

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведуть за видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств) та за кожним засновником (учасником) підприємства.

Загальна схема обліку власного капіталу наведена на рис. 5.

Рис. 5. Загальна схема обліку власного капіталу та забезпечення зобов'язань