
- •Класифікація інфекційних хвороб
- •Улаштування і режим інфекційної служби
- •Основи профілактики інфекційних хвороб
- •Вчення про епідемічний процес
- •Джерело збудника інфекції
- •Джерело при зоонозах
- •Механізм передачі
- •Іі. Крапельний механізм
- •Ііі. Трансмісивний
- •Сприйнятливість та імунітет
- •Епідеміологічне обстеження осередку інфекційної хвороби
- •Дезінсекція
- •Заходи стосовно сприйнятливого організму
- •Організація щеплень.
- •Методи діагностики інфекційних хвороб
- •Анамнез хвороби
- •Методи лабораторної діагностики
- •Принципи лікування
- •Відновлення водно-електролітного балансу (регідратація)
- •Догляд за хворими
- •Лабораторна діагностика.
- •Профілактика.
- •Етіологія.
- •Ускладнення:
- •Профілактика.
- •Ботулізм
- •Єрсиніози
- •Псевдотуберкульоз
- •Ротавірусний гастроентерит
- •Догляд.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Респіраторно-синцитіальна хвороба
- •Риновірусна хвороба
- •Аденовірусна хвороба
- •Інфекційний мононуклеоз
- •1 Міс і більше. Іноді температура тіла субфебрильна і навіть нормальна.
- •Диференціальна діагностика.
- •Менінгококова хвороба
- •2 000 Здорових носіїв і більше.
- •Лабораторна діагностика.
- •Контингенти, які підлягають обов’язковому обстеженню на малярію:
- •Вірусний гепатит с
- •Диференціальна діагностика.
- •Правець
- •100 000 Мо, для новонароджених – 1 500 - 2 000 мо на 1 кг маси тіла. Перед введенням сироватку необхідно підігріти до 37*с.
- •Показання для проведення екстреної профілактики
- •Лептоспіроз
- •Диференціальна діагностика.
- •6. Генералізована.
- •Ветеринарні:
- •1990 Р. Відмінено щеплення за умови високого рівня охоплення щепленням тварин).
- •Бруцельоз
- •Токсоплазмоз
- •Вроджений токсоплазмоз
Лабораторна діагностика.
Основний - паразитологічний метод - дослідження мазків і товстої краплі периферічної крові, взятої як під час гарячки, так і в період апірексії.
Серологічний - реакція непрямої імунофлюоресценції, яка стає позитивною з 2-3-го тижня хвороби, діагностичний титр 1:20, 1:40 і вище. Входить в практику імуноферментний метод.
Догляд. Хворі та паразитоносії лікуються в умовах стаціонару, у палатах, що недоступні для комарів.
При підозрі на малярію, у зв’язку із загрозою розвитку малярійної коми і швидким її прогресуванням, хворому необхідно негайно дати першу дозу протималярійного препарату і госпіталізувати. При тяжкому перебігу у палату інтенсивної терапії, де хворі перебувають під постійним наглядом медперсоналу.
В період ознобу – добре вкрити, дати теплий час.
При жару - розкрити, забезпечити темературу в палаті 20*С, стежити, щоб не було потоку холодного повітря з віко і дверей, міхур з льодом над лобно-тім'яною ділянкою, покласти на чоло марлю, змоченою холодною водою.
Через декілька годин напад закінчується спадом температури і рясним потом – зняти міхур з льодом, переодягнути в суху білизну. При перших ознаках ускладнень –в палату інтенсивної терапії.
Лікування. Оскільки напади малярії пов’язані з еритроцитарною шизогонією, лікування проводять гематошизотропними препаратами - хініну, акрихіну, бігумалю, хлоридину, делагілу, який застосовують частіше: в 1-у добу 1г на раз і через 6-8 год - ще 0,5г; в наступні 2 дні – по 0,5г 1 раз на день.
При малярійній комі лікування починають із в/м’язового або в/венного введення (у
250 мл фізіологічного розчину чи 5% розчину глюкози) дуже повільно введення 10мл 5% розчину делагілу (на добу до 30мл), потім переходять на пероральне приймання препарату. При необхідності проводять дезінтоксикаційну терапію.
Пізні рецидиви малярії зумовлені розвитком тканинних шизонтів. Проти них ефективні примахін (призначають одночасно з делагілом) або хіноцид (призначають після відміни делагілу), які дають 14 днів поспіль. Комбінація гамето- і гістошизотропних препаратів забезпечує радикальне лікування малярії. Якщо при повторному дослідженні в крові продовжують виявлятися шизонти, повторюють курс гаметошизотропних препаратів, бажано із заміною їх у такій черзі: хінін 5-7 днів; хлоридин (дараприм, дарахлор, тин дурин) 3 дні; мефлохін (фансидар) одноразово.
Гаметоцидні препарати необхідно обов’язково застосовувати для санації всіх виявлених паразитоносіїв (хіноцид, примахін).
Лікування тропічної малярії складніше, тому що делагіл (хлорохін) на її збудника майже не діє. З гаметошизотропних призначають - хлоридин, при рецидивах – у комбінації з хініном чи сульфадоксином. Для терапії хлорохіностійких можна призначити мефлохін або фансидар, а також бактрим, дапсон, антибіотики тетрациклінового ряду (у комбінації з хініном).
Виписування зі стаціонару не раніше ніж через 1-2 дні після звільнення крові від плазмодії і закінчення курсу радикальної терапії.
Диспансерний нагляд . Лікар КІЗу та дільнична служба здійснюють нагляд за особами, котрі прибули з неблагополучної щодо малярії місцевості протягом 2 років і передбачає регулярну паразитоскопію крові (кожний квартал, а для тих, хто перехворів - щомісяця під час сезону можливої передачі), а також профілактичний і протирецидивний курси лікування.
Профілактичне лікування призначається незалежно від того, хворіла особа на малярію чи ні. Ліки приймаються під суворим наглядом у кабінеті, кожний прийом засвідчує підписом особи, яка здійснювала нагляд. Ті, хто перехворів на малярію протягом останніх 2-х років, навесні одержують протирецидивне лікування. Обидва курси проводять примахіном по 0,009г тричі на день протягом 2-х тиж.
З диспансерного обліку можна зняти після завершення терміну спостереження за умови клінічного одужання і відсутності паразитів у крові.
Профілактичні заходи. Малярія віднесена до хвороб, при яких передбачено санітарну охорону території держави та обов’язкову реєстрацію.
На територіях із середньою і високою ймовірністю поширення малярії у випадку виявлення хворого або паразитоносія проводять паразитоскопічне обстеження членів його сім'ї та найближчих сусідів, а при виявленні повторного місцевого випадку в сільській місцевості- подвірні обходи і лабораторне дослідження осіб, підозрілих щодо малярії.