2.1.3 Визначення атрибутів сутностей та їх доменів

На цьому етапі потрібно виділити всі атрибути кожної сутності. Атрибут – це деталь або аспект якісного чи кількісного опису сутностей, їхньої ідентифікації, класифікації або відображення їхнього стану. Тобто необхідно визначити, яку інформацію потрібно зберігати про сутність.

Кожен атрибут повинен бути або простим, або складеним. Складені атрибути є набором простих атрибутів. Наприклад, атрибут «Адреса» може бути простим і містити всі елементи адреси як єдине значення. В іншому випадку цей атрибут може бути складеним, тобто містити набір простих атрибутів «Вулиця», «Район», «Місто» і т.д. Вибір способу представлення атрибута простим чи складеним визначається вимогами, описаними в аналізі предметної області.

Також потрібно визначити похідні атрибути, значення яких будуть встановлені за допомогою значень інших атрибутів або за допомогою якихось обчислень. Спосіб представлення похідних атрибутів визначається на етапі фізичного проектування бази даних.

Кожному атрибуту потрібно присвоїти ім’я. У документацію про кожен атрибут розміщують наступну інформацію:

• ім’я атрибута та його опис;

• будь-які псевдоніми, які існують для атрибута;

• тип даних і довжину значень;

• значення, які використовуються для атрибута за замовчуванням (якщо такі є);

• дозвіл введення значення NULL;

• простий чи складений атрибут;

• чи є заданий атрибут похідним і, якщо так, то який метод потрібно використати для обчислення його значень;

• множинні чи багатозначні атрибути (наприклад, атрибут «Телефон» є багатозначним, тому що може містити декілька номерів телефонів).

Для кожної сутності потрібно виділити всі можливі потенційні ключі. Потенційні ключі – атрибут або мінімальний набір атрибутів деякої сутності, який дозволяє унікальним чином ідентифікувати кожен її екземпляр. Серед потенційних ключів вибирають один первинний ключ сутності, а всі інші є альтернативними ключами.

Для вибору первинного ключа серед потенційних, потрібно керуватись наступними рекомендаціями:

• використовувати потенційний ключ з мінімальним набором атрибутів;

• використовувати той потенційний ключ, вірогідність зміни значень якого мінімальна;

• вибирати той потенційний ключ, значення якого мають мінімальну довжину;

• вибрати той потенційний ключ, з яким буде простіше працювати.

Якщо вибір первинного ключа є можливим для сутності, то така сутність є сильною. В протилежному випадку, сутність є слабкою і первинний ключ для неї буде визначатися під час створення зв’язків між сутностями у логічній моделі даних.

Після вибору первинних та альтернативних ключів сутностей відомості про них потрібно задокументувати у додатках. Інформацію про атрибути сутностей можна представити у вигляді наступної таблиці.

Зразок оформлення документування опису атрибутів сутностей наведено у додатку В.

Для всіх атрибутів потрібно визначити домени атрибутів. Доменом – набір допустимих значень для атрибута. Наприклад, для атрибута «Стать» сутності «Працівник» значеннями можуть бути символи «Ч» і «Ж». Домен цього атрибута складається із двох рядків довжиною в один символ.

Домени повинні включати набір допустимих значень і відомості про розмір та формат кожного із атрибутів.

Після визначення доменів атрибутів їх імена та характеристики розміщують в документацію даних.

Інформацію про домени атрибутів сутностей наведено в додатку Г.