2.1.1 Аналіз предметної області

Аналіз предметної області передбачає збір інформації про ту частину підприємства, робота якої буде відображатись у спроектованому додатку бази даних. Інформація може бути зібрана наступними способами:

• шляхом опитування окремих співробітників підприємства, особливо потенційних користувачів майбутньої системи баз даних;

• за допомогою спостережень за роботою підприємства;

• шляхом вивчення документів, особливо тих, які використовуються для збору або представлення інформації на підприємстві;

• за допомогою анкет, які призначені для збирання інформації у користувачів.

На цьому етапі аналізуються вся документація, яка використовується або створюється на підприємстві, вибираються інформаційні об'єкти та їх характеристики. Згідно проведеного аналізу формується структура предметної області, яка не залежить від програмного та технічного середовища, в якому буде реалізуватися база даних.

Збір та аналіз інформації є попереднім етапом концептуального проектування бази даних, у ході якого вимоги користувачів аналізуються з метою виявлення усіх необхідних подробиць. Згідно проаналізованої інформації визначаються основні вимоги користувачів до системи бази даних. Вимогами користувачів до бази даних є, в загальному випадку, список транзакцій, тобто операцій над базою даних, із вказівкою їх результатів виконання. З’ясовуються вимоги до введення, відновлення та корегування інформації. Вимоги користувачів опрацьовуються, уточнюються та доповнюються під час діалогу з майбутніми користувачами бази даних.

2.1.2 Визначення типів сутностей та зв’язків

Цей етап передбачає визначення основних об’єктів, які можуть цікавити користувача. Ці об’єкти є типами сутностей. Один із методів ідентифікації сутностей – вивчення вимог користувачів та аналіз предметної області. Виконується пошук основних об’єктів інформації, які існують незалежно один від одного. У вимогах, що сформульовані до предметної області, сутності, зазвичай, представлені іменниками. Наприклад, об’єкт «працівник» є сутністю.

Після виділення кожної сутності їй потрібно присвоїти деяке осмислене ім’я, яке обов’язково повинно бути зрозумілим для користувача. Вибране ім’я і опис сутності розміщуються в словнику даних. Якщо сутність відома користувачам під різними іменами, то всі додаткові імена рекомендується визначити як псевдоніми (синоніми).

Документування вибраних типів сутностей полягає у підготовці докладного визначення кожної сутності, включаючи існуючі для неї псевдоніми і опис особливостей використання. Наприклад, «кожен працівник займає одну посаду». Документування типів сутностей виконується у додатках. Інформацію про типи сутностей бази даних, їх опис, псевдоніми та особливості використання можна представити у вигляді наступної таблиці.

Зразок оформлення документування типів сутностей наведено у додатку А.

Наступне завдання полягає у визначенні типів зв’язків, які існують між сутностями. Як правило, зв’язки виражаються дієсловами в сформульованих вимогах користувачів.

Встановивши зв’язки, необхідно визначити кардинальність кожного з них. Кожен зв’язок може мати кардинальність або «один до одного» (1:1), або «один до багатьох» (1:М), або «багато до багатьох» (М:М). Рекомендується використовувати перші два види кардинальності. Якщо в аналізі предметної області існує деяка невизначеність щодо будь-якого типу зв’язку, то її потрібно усунути, шляхом аналізу предметної області.

Після визначення окремих типів зв’язків, їм присвоюється осмислені імена, які повинні бути зрозумілі користувачам. Крім того, потрібно документувати типи зв’язків, описавши кожен зв’язок та його кардинальність.

Зразок оформлення документування типів сутностей, типів їх зв’язків наведено у додатку Б.