1. Сіль містить комплексний катіон

Першим називають аніон соли (сульфат, фосфат, хлорид і ін.). Потім називають вхідні у внутрішню сферу ліганди-аніони із закінченням на «о» (ОН^- - гидроксо, С1^- - хлоро, NO₂ ^- нітро і т.д.) Після цього називають ліганди, що є нейтральними полярними молекулами (NН₃ називають «аммін», Н₂О - «аква») Якщо однакових лігандов у внутрішній сфері комплексу більше одного, то їх кількість указують грецькими числівниками (2 - ді, 3 - три, 4 - тетра,5 - пента,6 - гекса і т.д.)

Останніми називають центральні іон-комплексоутворювач, причому метали називають в українській транскрипції.

Якщо центральний атом має змінну валентність, то її указують римською цифрою в дужках після назви комплексоутворювача. Наприклад:

I

[Аg(NН₃)₂]С1 - хлорид діаммінсрібла (III)

II

[Сu(NН₃)₄]SО₄ — сульфат тетрааммінміді (II)

III

[Со(NН₃)₄Cl₂]С1 — хлорид дихлоротетрааммінкобальта (Ш).

2. Сіль містить комплексний аніон

Спочатку називають ліганди-аніони, потім молекулярні ліганди із закінченням «о», указуючи кількість їх грецькими числівниками. Потім називають комплексо-утворювач, використовуючи латинську назву елементу із додаванням суфікса «ат». Валентність центрального іона (якщо це необхідно) наголошується римськими цифрами в дужках після назви елементу. Останнім називають катіон, що знаходиться в зовнішній сфері (українська назва елементу в родовому відмінку). Число катіонів в назві солі не указується.

Наприклад:

К₄[Fе(СN)₆] - гексаціаноферрат (II) калія;

К₃[Fе(СN)₆] — гексаціаноферрат (III) калія;

К₂[НgI₄] — тетрайодомеркуріат (II) калія.

12