
- •2.1.Сучасні уявлення про будову комплексних сполук.
- •2.2.Склад комплексних сполук. Реакції комплексоутворення. Координаційна теорія а. Вернера. Хімічний зв’язок у комплексних сполуках. Просторова будова комплексних сполук.
- •2.3.Ізомерія комплексних сполук.(спрс)
- •2.4.Біологічно важливі типи координаційних сполук. Металолігандний гомеостаз. Застосування комплексних сполук у медицині.
- •1. Сіль містить комплексний катіон
- •2. Сіль містить комплексний аніон
1. Сіль містить комплексний катіон
Першим називають аніон соли (сульфат, фосфат, хлорид і ін.). Потім називають вхідні у внутрішню сферу ліганди-аніони із закінченням на «о» (ОН- - гидроксо, С1- - хлоро, NO2 - нітро і т.д.) Після цього називають ліганди, що є нейтральними полярними молекулами (NН3 називають «аммін», Н2О - «аква») Якщо однакових лігандов у внутрішній сфері комплексу більше одного, то їх кількість указують грецькими числівниками (2 - ді, 3 - три, 4 - тетра,5 - пента,6 - гекса і т.д.)
Останніми називають центральні іон-комплексоутворювач, причому метали називають в українській транскрипції.
Якщо центральний атом має змінну валентність, то її указують римською цифрою в дужках після назви комплексоутворювача. Наприклад:
I
[Аg(NН3)2]С1 - хлорид діаммінсрібла (III)
II
[Сu(NН3)4]SО4 — сульфат тетрааммінміді (II)
III
[Со(NН3)4Cl2]С1 — хлорид дихлоротетрааммінкобальта (Ш).
2. Сіль містить комплексний аніон
Спочатку називають ліганди-аніони, потім молекулярні ліганди із закінченням «о», указуючи кількість їх грецькими числівниками. Потім називають комплексо-утворювач, використовуючи латинську назву елементу із додаванням суфікса «ат». Валентність центрального іона (якщо це необхідно) наголошується римськими цифрами в дужках після назви елементу. Останнім називають катіон, що знаходиться в зовнішній сфері (українська назва елементу в родовому відмінку). Число катіонів в назві солі не указується.
Наприклад:
К4[Fе(СN)6] - гексаціаноферрат (II) калія;
К3[Fе(СN)6] — гексаціаноферрат (III) калія;
К2[НgI4] — тетрайодомеркуріат (II) калія.