Терморецепція (температурна чутливість)
Терморецептори розташовані у шкірі, а також у деяких внутрішніх органах та різних відділах ЦНС і забезпечують виникнення відчуття тепла чи холоду, беруть участь у регулюванні теплообміну.
Розрізняють два типи терморецепторів: холодові (Колби Краузе) і теплові (тільця Руффіні). Сюди ж, хоча і з деяким застереженням, можна віднести й ті типи терморецепторів, що дають відчуття болю у разі дії дуже низької або надто високої температури. Холодових рецепторів більше, ніж теплових, до того ж розташовані вони в епідермісі і відразу під ним, а теплові - у верхніх і середніх шарах власне шкіри. Щільність їх локалізації на різних ділянках шкіри неоднакова: максимальною є щільність обох типів рецепторів на шкірі обличчя. Холодових рецепторів тут 16-19 на 1 см2, а, наприклад, на стегні відстань між ними - по кілька сантиметрів.
Терморецепцію здійснюють вільні нервові закінчення, тобто це первинночутливі рецептори. Механізм стимулювання терморецепторів пов'язаний зі зміною їхнього метаболізму в залежності від дії відповідної температури (зміна температури на 10 °С у 2 рази змінює швидкість перебігу ензиматичних реакцій).
За тривалої дії температурного подразника терморецептори здатні адаптуватися, тобто їх чутливість поступово знижується. До того ж для появи відповідного температурного відчуття необхідною умовою є певна швидкість зміни температурного впливу, температурний градієнт. Тому, наприклад, якщо охолодження відбувається повільно, не більше ніж на 0,1 °С/с, то можна і не помітити обмороження.
Висхідні шляхи від терморецепторів йдуть до: а) ретикулярної формації стовбура головного мозку, б) вентробазального комплексу таламуса. З таламуса вони можуть надходити до соматосенсорних відділів кори.
Рецепція болю (больова чутливість) Біологічне значення болю
Особливе значення серед інших видів чутливості має больова рецепція. Біль мало інформує про зовнішній світ, але попереджає про небезпеку, яка нам загрожує, сприяючи збереженню цілісності організму, а часом і життя. "Біль - сторожовий пес здоров'я" - говорили древні греки. Повноцінне виникнення відчуття болю можливе лише за умови збереженої свідомості, з утратою якої зникає багато реакцій, властивих для болю.
Яке подразнення спричинює біль? За сучасним трактуванням, біль викликають ноцицептивні (nосеs - шкідливий) подразники (тобто ті, що ушкоджують цілісність тканин). Наприклад, отрута тільки тоді спричинює біль, коли руйнує або умертвляє тканину.
Відчуття болю зумовлює поведінкову реакцію організму, яка спрямована на усунення небезпеки. У зв'язку з надзвичайною важливістю цього рефлекторні реакції, викликані таким подразником, пригнічують більшість інших рефлексів, які можуть виникати одночасно з ними.
Поки біль попереджає організм про небезпеку, яка йому загрожує, про порушення його цілісності, він потрібен. Але, з іншого боку, біль може перетворюватися у страждання, і тоді його бажано усунути. Біль не завжди припиняється після того, як його захисна функція виконана. Звичайно людина не може за власним бажанням припинити біль, коли він стає зайвим. І тоді біль за принципом домінанти може цілком підкорити її свідомість, направляти думки, розлагоджувати сон, дезорганізувати функції усього організму. З фізіологічного він перетворюється у патологічний. Патологічний біль зумовлює розвиток структурно-функціональних змін та ушкоджень серцево-судинної системи, внутрішніх органів, дистрофію тканин, збудження реакцій автономної нервової системи, зміну діяльності нервової, ендокринної й імунної систем.
Водночас багато захворювань внутрішніх органів (наприклад рак) виникають, не викликаючи болю. І лише тоді, коли процес зайшов надто далеко і лікування стає майже неможливим, розвивається біль.