Зміни збудливості під час збудження

Під час розвитку ПД збудливість клітини змінюється. Під час розвитку фази деполяризації настає абсолютний рефрактерний період, або період повної незбудливості клітини. У цей час надпороговий подразник будь-якої сили не викликає другого ПД, натрієві канали інактивовані і провідність калієвих каналів є підвищеною, а розвиток ПД пов'язаний зі збільшенням натрієвого потоку в клітину, що є неможливим.

Під час фази реполяризації відбувається реактивація натрієвих каналів і зниження калієвої провідності. Тому в цій фазі збудливість уже з'являється і поступово збільшується, усе ще залишаючись нижчою, ніж вихідний рівень. Виникає період зниженої збудливості, або період відносної рефрактерності, коли може відбутися розвиток другого ПД, якщо повторний подразник буде досить сильним (надпороговим).

Надалі збудливість досягає вихідного рівня і навіть може перевищити його, тобто може настати період підвищеної збудливості, або період супернормальності. У цей час подразник навіть підпорогової сили здатний зумовити розвиток ПД. Супернормальний період може спостерігатися не

у всіх збудливих клітинах.

Тривалість абсолютного рефрактерного періоду визначає лабільність тканини, тобто максимальну кількість хвиль збудження, які можуть виникнути за 1 с у даній мембрані. Наприклад, якщо клітина здатна генерувати за 1 с максимум 200 ПД, то її лабільність дорівнює 200. Зрозуміло, що чим довший період абсолютної рефрактерності, тим лабільність менша, оскільки черговий ПД може виникнути лише тоді, коли рефрактерність уже закінчилася.