Поняття про гомеостаз і гомеокінез
У процесі еволюції відбувалося формування пристосувальних реакцій, спрямованих на збереження функцій організму за умови постійної зміни умов зовнішнього середовища. Вони існують як на рівні окремих біологічних процесів, так і організму в цілому. Кожну з цих умов характеризують відповідні параметри, тому й існують системи регулювання, які контролюють зміни цих параметрів та забезпечують їх повернення до вихідного рівня.
На таку універсальну властивість живого зберігати стабільність функцій : організму незалежно від зовнішніх впливів першим звернув увагу французький фізіолог К. Бернар усередині XIX ст. Він зазначав, що сталість внутрішнього середовища забезпечує можливість існування незалежно від зовнішніх : з. За пропозицією американського фізіолога Кеннона гомеостазом називається універсальна властивість живого активно зберігати стабільність функцій організму, незважаючи на зовнішні впливи, що можуть порушити цю стабільність. Константи параметрів гомеостазу не є однозначно постійними. Можливі і їх відхилення від певного рівня у той чи інший бік у своєрідному "коридорі". Для кожного параметра існують свої межі максимально можливих відхилень. Відрізняються вони і за часом, протягом якого організм може витримувати порушення конкретного параметра гомеостазу без серйозних наслідків. Водночас саме по собі відхилення параметра за межі "коридору" може призвести до загибелі відповідної структури - чи то клітина, чи навіть організм у цілому. Так, у нормі рН крові близько 7,4, але цей показник може коливатися від 6,8 до 7,8. Відхилення цього параметра до крайніх меж організм людини може витримати без згубних наслідків лише протягом кількох хвилин. Інший гомеостатичний параметр - температура тіла - за багатьох інфекційних захворювань може підвищуватися до 40 °С і більше та триматися на такому рівні протягом багатьох годин і навіть днів. Таким чином, одні константи організму дуже стабільні ("жорсткі константи"), інші відрізняються більш широким діапазоном коливань ("пластичні константи").
Зміна гомеостазу відбувається не тільки під впливом зовнішніх чинників, але може бути й ендогенного походження: інтенсифікація процесів метаболізму спричинює зміну параметрів гомеостазу. У такому разі активізація систем регулювання легко забезпечує їх повернення на стабільніший рівень. Але якщо в стані спокою у здорової людини ці процеси збалансовані і механізми відновлення функціонують із запасом потужності, то за різких змін умов існування чи в разі захворювань вони включаються з максимальною активністю. Процес зміни функцій організму, спрямований на відновлення гомеостазу, доцільніше називати гомеокінезом.
Еволюція розвитку живих організмів спричинила і вдосконалювання
систем регулювання гомеостазу. Так, відсутність системи підтримування постійної температури тіла в холоднокровних зумовлювала залежність їх
життєвих процесів від зміни температури зовнішнього середовища, що різко обмежило еволюційний розвиток. Відсутність такої залежності в теплокровних забезпечила їм високу здатність до виживання, що сприяло їхньому розселенню по всій планеті і подальшому розвитку видів.
Для кожної людини існують індивідуальні особливості функціональних можливостей самих систем регулювання гомеостазу. Це багато в чому визначає виразність реакцій організму на будь-які впливи і, зрештою, позначається на тривалості життя.
Клітинний гомеостаз. Своєрідним показником гомеостазу є "генетична чистота" клітинних популяцій організму. За певних захворювань відбувається порушення "зчитування" генетичної інформації і з'являються клітини, які не розпізнаються організмом. Вони піддаються знищенню системою імунітету, яка веде спостереження за нормальною проліферацією клітин. Подібний механізм здійснює і боротьбу з надходженням в організм чужорідних клітин (бактерій, глистів) чи продуктів їхньої життєдіяльності.