3. Принципи вираження емоцій за ч.Дарвіним

Чимало з емоційно-стресових реакцій (лють, гнів, радість, тощо) супроводжуються корисними для організму діями (рухами), завдяки яким нормалізується чи полегшується емоційний стан (принцип асоціації за Ч.Дарвіном). Такі емоції як радість, підвищуючи тонус скелетних м'язів, активізують рухову діяльність, спричиняють зміну зовнішнього вигляду (блиск очей, почервоніння), посилюють роботу серця та легень. Вольове пригнічення рухів при емоційно-стресовому збудженні людини негативно впливає на її здоров'я. Якщо даний стресовий стан асоціюється з підвищенням активності та певною діяльністю, то протилежний за характером стан, як правило, викликає зворотні зміни (принцип антитези).

Пригнічуючі емоції, зокрема глибокий смуток, спричиняють зниження тонусу м'язів і рухової активності, зміну зовнішнього вигляду (пригнічений вигляд, зниження або підвищення кров'яною тиску тощо), що шкідливо для організму. Ефективним засобом полегшення стану людини за даних умов є підвищення рухової активності. Адже вираження більшості емоцій, за винятком емоцій, пов'язаних з теплом та відпочинком, асоціюється з активними рухами. У тварин такі поєднання емоцій з рухами виразно проявляються під час полювання, в пошуках їжі, в період залицяння; у людей, зокрема у дітей, емоції радості завжди поєднуються з плесканням в долоні, підстрибуванням, виконанням безлічі інших мимовільних рухів.

Третій принцип вираження емоцій, полягає в тому, що при емоціях нервова система впливає на організм людини незалежно від її волі. У випадку сильної емоції реакція на збудження здійснюється у відповідності з обсягом наявних функціональних резервів самої нервової системи.

Розглядаючи мобілізаційні емоції з точки зору їх пристосувального значення, необхідно пам'ятати про можливу небезпеку таких емоцій для хворих людей. Посилення серцевої діяльності і підвищення кров'яного тиску, викликані сильним стресовим подразником у осіб з малим обсягом функціональних резервів (у хворих, втомлених осіб) можуть призвести до погіршення їх стану здоров'я. При цьому найбільш часто порушується функціональний стан серцево-судинної системи. Тому людину до звістки про велике горе треба готувати поступово, опускаючись по так званих «інформаційних східцях». Це завжди безпечніше для здоров'я людини, ніж у випадку, коли випробовують її нервову систему і штовхають у «інформаційну прірву».

Різні негативні емоції направлено вражають різні органи. Вважається, що серце вражається страхом, печінка - гнівом, шлунок - апатією і пригніченим настроєм тощо. Проте без емоцій життя стає нецікавим - нудним та прісним. Емоції надають життю змісту й служать джерелом усіх його життєвих драм.

4. Нейрогуморальні механізми регуляції функцій при емоційно-стресових станах

Формування тих чи інших емоцій викликається дією відповідних подразників на рецептори сенсорних систем, а отже і на проекційні зони цих систем у корі мозку. Внаслідок аналітико-синтетичної діяльності кори мозку формуються специфічні щодо дії даного подразника, рефлекси. В їх формуванні, крім кіркових структур мозку, беруть участь лімбічна система, ретикулярна формація і вегетативні центри. Від вегетативних центрів збудження

поширюється по вегетативних нервах до внутрішніх органів і скелетної мускулатури, змінюючи їх функціональний стан. Збудження кіркових структур мозку передається і на залози внутрішньої секреції, активізація яких також направлено впливає на перебіг вегетативних функцій.

Мобілізація резервних можливостей організму при емоційно-стресових реакціях в значній мірі визначається активністю симпатичної нервової системи. Активізуючи перебіг відновних процесів, парасимпатична нервова система сприяє збереженню і накопиченню резервів енергії.

Збудження передньої групи ядер гіпоталамуса безпосередньо за перехрестям зорових нервів викликає характерні для емоцій парасимпатичні реакції, подразнення задньої і бокової груп ядер зумовлюють симпатичні ефекти. При Цьому одночасно підвищується секреція гормонів мозковим шаром наднирників. Тонус симпатичної нервової системи підвищується і гуморальним шляхом, через посилену секрецію адаптогенних гормонів мозковим шаром наднирників. Збудження симпатичної нервової системи переважно проявляється при таких емоціях, як гнів, страх, стан лихоманки спортсмена перед стартом; учня (студента) перед іспитом, збудження парасимпатичних нервів переважає при приємних емоціях. Збільшення сили і витривалості скелетних м'язів при емоціях викликається як за рахунок трофічного впливу симпатичної нервової системи на м'язи, так і шляхом зміни активності вегетативних систем енергозабезпечення (кардіореспіраторної системи, системи крові тощо).

Основні біохімічні та фізіологічні зміни в організмі при стресових ситуаціях обумовлюються переважно дією адреналіну і кортикостероїдів. Адреналін активує гіпофізарно-кортикоадреналову систему, стимулюючи секрецію АКТГ (А. Н. Коваленко, 1987), посилює діяльність серця, розширює коронарні судини та судини скелетних м'язів і внутрішніх органів, розширює бронхи, гальмує секреторну і моторну діяльність кишечника, розчіплює глікоген і жири, забезпечуючи працюючі клітини необхідною енергією. В печінці глікоген розчіплюється до глюкози, в м'язах – до лактату. Всі вищевказані зміни спрямовані в основному на посилення м'язової діяльності.

Одночасно з дією адреналіну під впливом рилізинг-гормона гіпоталамуса збільшується секреція АКТГ аденогіпофізом. Стимулюючи кору надниркових залоз, АКТГ підвищує секрецію глюкокортикоїдних гормонів, переважно кортизолу. Кортизол, або гідрокортизон, – це адаптивний гормон, який сприяє пристосуванню організму до дії стрес-чинників. Свою захисну дію глюкокортикоїди проявляють насамперед тим, що підвищують у крові вміст глюкози, збільшуючи тим самим енергетичні ресурси організму. У стресових ситуаціях глюкокортикоїди забезпечують синтез глюкози з амінокислот та жирних кислот. Такий синтез називається глюко-неогенезом. Глюконеогенез супроводжується не тільки збільшенням глюкози в крові, а й заощадженням глікогену в печінці (на противагу дії адреналіну, який також збільшує кількість глюкози в крові, але зменшує запас глікогену в печінці).

Якщо стрес-чинник, що викликає емоційні реакції і порушення гомеостазу, діє повторно, то стресові реакції стають менш виразними, організм пристосовується до сильного подразника. Прогресуюче зниження стрес-реакції супроводжується морфологічними і функціональними змінами, які збільшують опірність організму до специфічних подразників - інтенсивних фізичних навантажень, холоду, спеки тощо. В міру підвищення фізичної підготовленості людини стимулююча роль симпатичної нервової системи, чутливість до адреналіну знижуються, зміни у функціонуванні симпатоадреналової та інших систем, що забезпечують адаптацію, стають більш стабільними .

Істотна роль у виникненні емоцій належить лімбічній системі, яка обумовлює емоційне забарвлення психічних процесів і направлено змінює рухову активність.

В основі прояву емоційно-стресових реакцій лежать безумовні і умовні рефлекси. Безумовнорефлекторне виникнення емоцій забезпечується діяльністю ретикулярної формації, таламуса і гіпоталамуса, гормонів гіпофіза і наднирників. Механізм умовнорефлекторного формування емоцій полягає в тому, що який-небудь нейтральний подразник набуває емоційного значення внаслідок тривалого зв'язку з емоційною ситуацією.