Тема: СПАДКОВІСТЬ, СЕРЕДОВИЩЕ І ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ

План

1. Спадковість і середовище.

2. Закономірності успадкування ознак.

3. Пренатальний і постнатальний розвиток.

4. Спадкові захворювання.

5. Чинники природного мутаційного процесу.

6. Генетичне відродження і шляхи оздоровлення спадковості людини.

1. Спадковість і середовище

Навколишнє середовище (довкілля) – це вся сукупність умов (чинників), які оточують людину і в яких вона живе. Це чинники неорганічної (світло, температура, вологість повітря, атмосферний тиск, вміст кисню тощо) і органічної (інших живих істот) природи, а також вплив на людину соціальних чинників: вплив матері, батька, дитячого садка, школи та інших закладів, підприємства, де людина працює тощо. Адже чинники соціального середовища є обов'язковими для розвитку таких чисто людських якостей як мова і свідомість.

Без навколишнього середовища життя неможливо. Адже з оточуючого середовища організм отримує всі речовини (кисень, білки, жири, вуглеводи, мінерали, вітаміни тощо), які необхідні йому для життєдіяльності, а в навколишнє середовище виділяє шкідливі продукти обміну (вуглекислий газ, аміак, сечовину тощо).

Спадковість – це здатність батьківських організмів передавати своїм нащадкам усі свої ознаки і властивості, формування яких проходить в певних умовах навколишнього середовища. Спадковість є загальною біологічною властивістю живої природи. Вплив чинників довкілля і спадковості на пренатальний і постнатальний розвиток людини

2. Закономірності успадкування ознак

Сьогоднішній рівень розвитку генетики дозволяє стверджувати, що всі основні закономірності успадкування ознак і закони спадковості, встановлені шляхом досліджень, проведених на рослинах і тваринах, характерні і для людини. Діти будуть успадковувати ті чи інші ознаки батьків (групу крові, колір очей, тип конституції тощо) за законами, відкритими засновником генетики Г.Менделем в 60-х роках XIX століття.

Успадкування статі у людини пов'язане з розподілом хромосом, які мають X і У-подібну форму (статеві хромосоми). В хромосомному наборі чоловічого організму існує одна Х-хромосома і одна У-хромосома. В жіночому-дві Х-хромосоми. «Генний портрет» людини – генотип, визначає багато його внутрішніх властивостей (фенотип). Прояв генного впливу може здійснюватись на різних етапах онтогенезу; більшість фенотипічних ознак визначається ще до народження, інша їх частина залежить від зовнішнього оточення. Наприклад, таке важке спадкове захворювання як фенілкетонурія не розвиватиметься, якщо дитина маючи в генотипі гени, що спричиняють цю хворобу зразу ж після народження починає дотримуватись певної дієти.

Таким чином, генетика володіє переконливими фактами про те, що поряд з суворо спадковими ознаками, які обумовлюють успадкування, наприклад, групи крові, кольору волосся і очей, рис обличчя і багато інших, існують і ознаки, успадкування яких в значній мірі визначається навколишнім середовищем: зріст і маса тіла, сила м'язів, схильність до захворювань тощо. Між генами і ознаками немає прямого зв'язку, розвиток однієї ознаки може залежати від великої кількості генів, а один ген може зумовити вплив на розвиток багатьох ознак. Ця картина ще більше ускладнюється постійною корекцією з боку навколишнього середовища.

3. Пренатальний і постнатальний розвиток.

Пренатальний розвиток. Формування органів, фізіологічних і функціональних систем дитини в процесі ембріогенезу знаходиться під контролем генотипу. Разом з тим є чимало чинників навколишнього середовища, що за певних умов можуть виявляти свій вплив на перебіг процесів розвитку організму дитини. В порожнині матки зародок відносно добре захищений від багатьох шкідливих впливів і отримує через плаценту необхідні поживні речовини та кисень. Найбільш небезпечними для плоду чинниками є іонізуюче опромінення, захворювання жінки під час вагітності, наркотичні речовини, алкоголь, нікотин, гормональні препарати.

В пренатальному періоді розвитку виділяють два критичні періоди, коли плід особливо чутливий до дії чинників довкілля. Перший період – це початок пренатального розвитку, його перші три тижні. У цей час проходить закладка всіх найважливіших органів, і несприятливі впливи часто призводять до смерті плоду.

Другий критичний період пренатального розвитку – 4-7-й тиждень. В цьому періоді продовжується розвиток усіх органів і систем організму плоду. Наслідком дії несприятливих чинників в цей період часто є народження дітей з різними фізичними дефектами. Важливо відмітити, що одні і ті ж вроджені фізичні дефекти можуть бути спричинені як пошкодженням генетичних структур, так і впливом несприятливих зовнішніх чинників на процеси ембріогенезу.

Постнатальний розвиток дитини. Важливими питаннями вікової фізіології є ті, що безпосередньо пов'язані з успадкуванням властивостей нервової системи, як основи психічної та розумової діяльності людини. Вивчення цих питань можливе тільки при дослідженні людей з однаковими генотипами (гомозиготних близнюків), які мають однакові генні «портрети» (близнюковий метод). Результати досліджень, проведених на ідентичних (чисельник) і неідентичних (знаменник) близнюках щодо частоти шизофренії, маніакально-депресивного психозу, епілепсії, туберкульозу, які зустрічаються серед них, свідчать про певне значення спадковості у розвитку вище вказаних захворювань: шизофренія-67/12, маніакально-депресивний психоз -73/15, епілепсія - 61/12, туберкульоз - 87/26, кір - 97/96.

Коефіцієнт подібності (конкордатність) за цими ознаками у ідентичних близнюків (ІБ) набагато вищий, ніж у неідентичних (НІБ). Проте у ряді випадків (для шизофренії - 37%, для маніакально-депресивного психозу - 27%, для епілепсії - 39%, для туберкульозу - 23%) захворювання проявлялися лише у одного з близнюків, що свідчить про важливу роль навколишнього середовища у розвитку спадкових захворювань. Таким чином, несприятливі спадкові задатки не завжди проявляються фатально, і часто розвиток захворювання провокують негативні соціальні умови життя людини, порушення особистої гігієни, часті та надмірні стресові впливи. З допомогою близнюкового методу було встановлено важливе значення середовища у розвитку багатьох морфологічних властивостей організму людини. Так, зріст, сила м'язів і фізичний розвиток людини істотно залежить від соціально-гігієнічних умов і інтенсивності занять спортом. Ще більше значення для розвитку психічних здібностей людини має оточення. Властивості пам'яті, довільної уваги, мислительна діяльність, особливості характеру і багато інших людських якостей у значній мірі визначаються формою та способом діяльності дитини, умовами того соціального середовища, в якому вона розвивається.

Мозок новонародженої дитини є незрілим у морфологічному і функціональному відношенні: 80-90% нервових клітин, які складають вищі нервові структури головного мозку людини, дозрівають тільки після народження дитини. Ця незрілість мозку і пояснює психічну «бідність» новонародженого. Спадковість обумовлює лише потенційні норми фізичного і психічного розвитку дітей і підлітків. Кінцевий же рівень розвитку фізичних і психічних особливостей дитини залежить від чинників навколишнього середовища. Так, любов до матері \ батька, в основному, є результатом виховання. Але сила цієї любові залежить не тільки від тісних відносин дитини з батьками, а й від того, на якому етапі онтогенезу формувалися ці стосунки.

Біологічна обумовленість відчуття любові до батьків вивчалась в дослідах на тваринах. У дітей мавпи (макака-резус) критичний період формування цього відчуття знаходиться між третім і шостим місяцями постнатального розвитку. Якщо в цьому періоді їх ізолювати від матері і від «однолітків», то в таких дітей мавп виникають незворотні зміни психічної діяльності – вони назавжди втрачають здатність відчувати прив'язаність до матері і друзів, їх соціальна і сексуальна поведінка порушується, вони стають впертими, злими, нездатними створити сім'ю.

Талановитість дитини успадковується, але ступінь розвитку його здібностей цілком залежить від виховання. Якщо дитина з високими розумовими здібностями потрапляє в несприятливі зовнішні умови, то її здібності не будуть розвиватися. З іншого боку, дитина з посередніми розумовими задатками, з сприятливих умовах виховання може досягти значних успіхів.

Діапазон змін організму під впливом чинників зовнішнього середовища в генетиці називають нормою реакції, але вона має дуже широкі межі. Навіть мова, як вершина людського розуму, не є виключенням. Адже потенційна можливість говорити залежить від генетичних чинників, а тому як би ми не старалися, ми не спроможні навчити мавп розмовляти. Хоч відомо, що шимпанзе здатні навчитися вимовляти деякі прості слова: «мама», «тато» тощо.

Спадкова схильність оволодіння мовою зумовлена наявністю у людини особливо побудованого мозку, зокрема, його вищого відділу – кори великих півкуль. Проте цього недостатньо для того, щоб дитина навчилась роз мовляти. Важливе значення для навчання має соціальне ссрсдовшце. Мозок дитини не отримує ніяких спадкових передумов для вивченим конкретної мови, він у рівній мірі здатний оволодіти будь-якою мовою німецькою, українською чи російською. Це цілком залежить від навколишнього мовно­го середовища. Генотип лише визначає наявність, наприклад, доброї пам'­яті і належних здібностей щодо опанування мовами. Таким чином, навчи­тись говорити у відповідному середовищі може кожна дитина, але стати поліглотом може далеко не кожний, навіть коли йому будуть с творені самі сприятливі умови для навчання.

Обдарованість дитини залежить від багатьох генів. Ось чому від таланови­тих батьків не завжди народжуються такі ж талановиті діти. Достатньо незнач­ної перекомбінації генів, які виникають при злитті чоловічих і жіночих статевих клітин, щоб майбутня дитина «загубила» характерні для батьків задатки. В той же час у нічим непомітних батьків внаслідок сприятливого поєднання генів можуть народитися високообдаровані діти. Існує лише тісний зв'язок між об­дарованістю і високим рівнем збудливості нервової системи, ознакою чого є різка неврівноваженість (психопатичність) дитини.

Відсутність схильності до навчання, лінь і недисциплінованість ще не є достатнім доказом, відсутності здібностей. Творець теорії всесвітнього тя­жіння І.Ньютон в дитинстві не проявляв здібностей і тільки в 9 років зміг піти в підготовчу школу. І.Ньютон був відомий в школі як лінивий і бездарний учень.

Важливою якістю дитини є працелюбство. Той хто не навчився працю­вати, ніколи не зможе досягти великих успіхів у будь-якому виді людської діяльності, не дивлячись на самі видатні спадкові задатки.

Педагог повинен виявляти різновид дитячої обдарованості і виховувати в дитині працелюбність в обраній сфері діяльності. Разом з тим, роль сере­довища не слід абсолютизувати. Належить пам'ятати, що «матеріал», який подається спадковістю не завжди буває якісним і навіть самий талановитий тренер не зможе із дитини, у якої відсутні належні морфо-функціональні задатки, підготувати рекордсмена світу. Так само марно сподіватися, що дитина з серйозними пошкодженнями мозку, в процесі навіть самого блис­кучого навчання і виховання, зможе досягти вершин людського розуму. З іншого боку, навіть самі сприятливі спадкові здібності дитини за межами соціальної сфери, без навчання і виховання не розвиваються, і дитина зали­шається на примітивному (тваринному) рівні.

Людина є активним творцем своєї долі, вона здатна перебороти самі несприятливі труднощі у своєму житті, здатна активно боротися з несприят­ливими умовами соціального середовища, активно і цілеспрямовано роз­вивати свої розумові, фізичні і психічні якості.

Завдання педагогів полягає в тому, щоб допомогти дитині досягти гармонії пізнаючи не тільки світ навколо себе, а і самого себе у світі, постійно вдосконалюючись.