24. Повстання під проводом к.Косинського і с.Наливайка, Поразка повстань та тимчасовий занепад Запорізької Січі.

У відповідь на соціальні утиски і політичне безправ’я в Україні почали наростати обурення і протест народу, що вилились наприкінці 16 ст. у козацькі війни під керівництвом Криштофа Косинського та Северина наливайка.

Повстання 1591 р. було викликане Криштофом Косинським, якому в нагороду за службу в козацькому реєстровому війську польський король надав маєток. Білоцерківський староста князь Януш Острозький цей маєток самочинно відібрав. Тоді гетьман реєстрового козацтва К. Косинський підняв повстання козаків до якого приєдналося багато селян. Вони напали на Білу Церкву, на маєтки князів Острозьких. Постання охопило Київщину Волинь, Поділля. Лише в 1593 між польською владою і К. Косинським була укладена угода, за якою влада прощала повстанців. Згодом козацтво переключилось на боротьбу проти турків і татар. Події 1591 – 1593 рр. були лише першим етапом великого козацького руху 1591 – 1596 рр. цікаво, що на боці влади у боротьбі з повстанцями брав участь і Северин Наливайко.

Повернувшись з молдавського походу проти турків (1594 – 1595 рр.) вже досвідчений тоді командир загону С. Наливайко виступив в 1595 – 1596 рр. проти польської влади в Україні. До його козацьких загонів приєдналися селяни і міщани, а також реєстрові козаки на чолі з гетьманом Григорієм лободою і полковником Матвієм Шаулою. Повстання почалося на Поділлі. Повстанці зайняли Брацлав, Гусятин, Бар, Канів, Черкаси, перйшли на Волинь і Галичину. Там вони захопили Луцьк, а згодом в Білорусії Слуцьк і Могилів.

Придушити повстання польський уряд доручив коронному гетьманові С. Жолкевському. Проте його війська зазнали відчутних втрат від повстанці біля Білої Церкви і в урочищі Гострий камінь. Повстанці відійшли на Лівобережжя, де. Потрапивши в оточення недалеко від Лубен на р. Солониці забили гетьмана Лободу звинувативши його в поразці. Однак це їм не допомогло. Залишки повстанців були нещадно винищені дводенним артилерійським обстрілом козацького табору. Ті ж з них, хто вцілів, повіривши обіцянкам С. Жолкевського видали Наливайка полякам. Вони були обдурені поляками і жорстоко катовані, а С. Наливайка поляки стратили у Варшаві.

Події 1591 – 1596 рр. стали першим потужним виступом народних мас, очолюваних козацтвом. Однак незважаючи на поразки, селянсько-козацькі повстання відіграли значну роль в історії українського народу оскільки суттєво гальмували процес ополячення та зменшували тиск феодального гніту, прискорювали формування національної свідомості.

25. Боротьба козацтва з турками і татарами. Гетьман п. Сагайдачний. Хотинська війна.

У першій чверті 17 ст. південні кордони українських земель межували із землями Кримського ханства. Кочові орди татар мали досконало розроблену тактику раптових грабіжницьких набігів. Грабіжницькі напади турок та кримських татар на Україну досягли розмірів стихійного лиха. Їхні війська оточували села, підпалювали хати чоловіків, жінок, дівчат та юнаків брали в полон, старих та тих, хто чинив опір вбивали. Тисячі українців потрапляли на невільницькі ринки в Стамбул, Кафу, Варну.

Запорозька Січ перетворюється на лідера в боротьбі східних слов’ян проти Кримського ханства та султанської Туреччини.

Серед видатних вождів козацтва яскравою фігурою був Петро Конашевич –Сагайдачний. Він народився приблизно в 1577 р. на Львівщині в сімї дрібного українського шляхтича. Дістав хорошу освіту в Острозькій академії. На Запорізькій Січі став загартованим воїном. Завдяки організаторським здібностям, вольовому характеру та відвазі у боях з ворогами П. Сагайдачного неодноразово обирали гетьманом. У 1606 р. бувши кошовим отаманом Сагайдачний штурмом оволодів укріпленою фортецею Кафою. Наступного року козаки на чолі із знаменитим полководцем розбили турецькі сторожові кораблі під Очаковом. Вдалим виявився морський похід на Кафу у 1616р., коли очолювані П. Сагайдачним козаки спалили фортецю та звільнили велику кількість українських бранців. У 1618 р. під час походу на Москву, польський королевич Владислав перебував у важкому становищі. За наказом короля реєстрові козаки Сагайдачного прийшли на допомогу Владиславу і визволили королевича зі скрути. Гетьман стояв біля Арбатських воріт,але штурмувати Москву не став.

Повернувшись до Києва, Сагайдачний разом з усім військом Запорізьким вступив до Київського церковного братства. Це означало, що гетьман бере під захист православне населення України. У 1620 р. , під час перебування у Києві Єрусалимського патріарха , Сагайдачний добився від нього призначення нового православного Київського митрополита.

Військове мистецтво П. Сагайдачного виявилося також в ході війни з турками в 1621 р. під Хотином. П. Сагайдачний на чолі 40 тисячного козацького війська прийшов на допомогу польському війську. Бойові дії тривали понад місяць. Втративши близько 80 тисяч чоловік турки не здобули перемоги і в жовтні 1621 р. змушені були укласти мир з поляками. П. Сагайдачний у цій битві був тяжко поранений і помер 1622 р.