Лабораторне заняття № 11 Шкідники картоплі, соняшнику, льону

План заняття:

1. Спеціалізовані шкідники картоплі.

2. Спеціалізовані шкідники соняшнику.

3. Спеціалізовані шкідники льону.

Устаткування і матеріали. Мікроскопи МБР-1 і МБС-1, лупи з 7 – 10-кратним збільшенням, препарувальні ванночки, чашки Петрі, крапельниці з водою, пінцети, препарувальні голки, ентомологічні шпильки.

Об’єкти вивчення. Імаго колорадського жука, картопляної совки, картопляної молі, соняшникового вусача, соняшникової горбатки, соняшникової вогнівки, синьої, чорної, коричневої льонових блішок, льонового трипса, льонової плодожерки; яйця колорадського жука; личинки колорадського жука, соняшникової горбатки, льонових блішок, льонового трипса; гусениці картопляної совки, картопляної молі, соняшникової вогнівки, льонової плодожерки; лялечки колорадського жука, картопляної совки, картопляної молі, соняшникової вогнівки, льонових блішок, льонової плодожерки; пошкодження колорадського жука, картопляної совки, картопляної молі, соняшникового вусача, соняшникової молі, льонового трипса, льонових блішок, льонової плодожерки.

Завдання 1. Спеціалізовані шкідники картоплі

Колорадський жук – Leptinotarsa decemlineata Say. (рис. 52).

Жук розміром 8 - 12 мм, жовтий чи червоно-жовтий, рідше жовто-бурий зі світлішими надкрилами й темними плямами на голові та передньоспинці. Тіло короткоовальне, сильне, опукле, блискуче; на надкрилах десять чорних смужок. Яйце розміром 0,8 - 1,4 мм, червоно-жовте, блискуче, видовжено-овальне. Личинка до 10 мм, молодшого віку темно-сіра, старшого – червоно-жовта (цегляного кольору), тіло липке, м'ясисте, червоподібної форми, зверху опукле, знизу плескате, особливо роздуте в середній частині, вкрите рідкими щетинками. Лялечка – 10-12 мм, оранжево-жовта чи червонувата. Жуки та личинки обгризають листки, залишаючи неушкодженими тільки жилки.

1	2	3	4	5

Рис. 52. Колорадський жук: 1 – імаго; 2 – яйцекладка на листку картоплі; 3 – личинка; 4 – лялечка; 5 – пошкодження.

Картопляна, або болотна, совка – Hydraecia micacea Esp. (рис. 53).

Метелик розміром 28 - 40 мм, передні крила від сірувато-жовтого до сірувато-коричневого кольору з червонуватим відтінком, поперечні лінії коричневі, кругла й брунькоподібна плями того самого кольору, що й фон крила, задні крила сірувато- чи рожевувато-жовті з темною смужкою у верхній третині крила. Яйце розміром 0,7 - 0,8 мм, мінливого кольору – від жовтувато-білого до червоно-жовтого. Гусениця завдовжки 40 - 50 мм, від світло-жовтого до м'ясисто-червоного кольору, уздовж спини червонувата смужка, грудний і анальний щитки бурі, щетинки розміщені на бурих щитках, дихальця чорні. Лялечка – 17-25 мм, жовто-бура, на кремастері два вирости, булавоподібно розширені на кінцях, і шість щетинок.

Гусениці живляться спочатку на листі, а потім у стеблах злаків, у II - III віці переходять у товстостеблі рослини.

1	2	3	4

Рис. 53. Картопляна совка: 1. – метелик; 2 – гусениця; 3 – лялечка; пошкоджена рослина.

Картопляна міль – Phthorimaea operculella Zell. (рис. 54).

Метелик розміром 12 - 16 мм, передні крила широколанцетні, коричнево-сірі, з темнішим внутрішнім краєм, жовтими лусочками й темно-коричневими штрихами; задні крила з виїмкою по зовнішньому краю, торочка довша за ширину крила, у самців на передньому краї пензлик з довгих волосків, що досягають середини крила. Яйце розміром 0,8 мм, овальне, перламутрово-біле. Гусениця завдовжки 8 - 10 мм, жовтувато-рожева чи сіро-зелена з поздовжньою смужкою посередині спини й дрібними темними щитками по тілу; грудний щиток чорний, анальний – жовтий. Лялечка – 5-6,5 мм, коричнева, з невеликим кремастером і щетинками на кінці черевця, знаходиться в шовковистому сріблясто-сірому коконі.

Пошкоджує картоплю, особливо бульби у сховищах, тютюн, баклажани, томати, дурман, паслін та інші культурні й бур'янисті пасльонові. Гусениці вгризаються під епідерміс листка, молодого пагона чи шкірочку молодої бульби, де живляться, пророблюючи в них звивисті міни й ходи, заповнені екскрементами.

1	2	3	4

Рис. 54. Картопляна міль: 1 – метелик; 2 – гусениця; 3 – лялечка; 4 – пошкоджена рослина.

Завдання 2. Спеціалізовані шкідники соняшнику

Вусач соняшниковий, або агапантія соняшникова – Agapanthia dahli Richt. (рис. 55).

Жук завдовжки 19 - 21 мм, густо вкритий рудувато-жовтими волосками, що на передньоспинці утворюють три поздовжні смужки, а на надкрилах – плями. Яйце молочно-біле, матове, циліндричної форми, дещо звужене. Личинка розміром 20 - 27 мм, жовто-біла, безнога, вузька, ледь дугоподібно вигнута, з пучками волосків на грудних сегментах.

Пошкоджує соняшник, інші айстрові, бур'яни: осот, будяк, реп'ях, полин гіркий. Личинка спочатку проробляє всередині стебла вузький хід донизу, в бік кореневої шийки. В міру росту личинки хід розширюється.

Горбатка соняшникова – Mordellistena parvula Gyll. (рис. 55).

Жук розміром 2,5 - 3,3 мм, чорний, густо вкритий волосками, голова ширша за передній край передньоспинки; задні гомілки з двома довгими насічками, черевце виступає у вигляді шпички за верхівку надкрил. Личинка лимонно-жовта, тіло вкрите рідкими короткими щетинками; останній сегмент черевця з двома великими конусоподібними шипами, верх анального сегмента з волосками й дрібними шипиками, розміщеними у вигляді овального кільця.

Личинки живляться серцевиною стебла, прогризаючи вузькі звивисті ходи, в яких зимують. Навесні личинка продовжує свій хід ближче до зовнішнього боку стебла, де й заляльковується. В одному стеблі соняшника може траплятися до кількох десятків личинок горбатки (рис. 55).

1	2		3

Рис. 55. Соняшниковий вусач: 1 – жук; 2 – пошкодження; 3 – імаго соняшникової горбатки; 4 – личинка соняшникової горбатки.

Вогнівка соняшникова, або соняшникова міль – Homoeosoma nebulellum Schiff. (рис. 56).

Метелик у розмаху крил 22 - 26 мм, передні крила жовтувато-сірі з 3 - 5 чорними цятками посередині і кількома крапками на зовнішньому краї, задні – ясно-сірі, напівпрозорі. Яйце розміром 0,8 мм, молочно-біле, довгасте. Гусениця завдовжки 15 - 18 мм, жовто-зелена з буро-червоними смугами, голова й щиток темно-коричневі. Лялечка завдовжки 9 - 13 мм, коричнева, на кремастері 6 - 7 шипиків з потовщеннями на кінцях.

Гусениці спочатку живляться пилком і пелюстками квіток, а починаючи з третього віку прогризають оболонки сім'янок і виїдають насіння. Можуть поїдати також тканини кошиків і обгорткові листи.

1	2	3	4

Рис. 56. Соняшникова вогнівка: 1 – метелик; 2 – гусениця; 3 – лялечка; 4 – пошкодження.

Завдання 3. Спеціалізовані шкідники льону

Льоновий трипс – Thrips linarius Uzel. (рис. 57).

Доросла комаха завдовжки до 1 мм; тіло вузьке, чорно-сіре або буре, з двома парами дещо затемнених крил, облямованих довгою торочкою; вусики 7-сегментні, темні, лише другий і третій членики вусиків світлі; черевце у самки закінчується яйцекладом. Яйце бобоподібне, розміром 0,25 - 0,3 мм. Личинка 0,8 - 1 мм, жовта з частково затемненими грудьми і черевцем. Німфа більш темна і має короткі зачатки крил.

Імаго й личинки висмоктують сік з верхівкових тканин, що призводить до відмирання точки росту і ненормального розгалуження. Пошкоджені рослини відстають в рості, в них скручується й відпадає листя. Знижується якість волокна і насіння.

1	2	3	4

Рис. 57. Льоновий трипс: 1 – доросла комаха; 2 – личинка; 3 – німфа; 4 – пошкоджена рослина

Синя льонова блішка – Aphthona euphorbiae Schr. (рис. 58).

Жук розміром 1,5 - 2 мм, зверху чорно-зелений, рідше синій чи бронзовий; передньоспинка і надкрила в дрібних, ледь помітних крапках; ноги жовті, стегна задніх ніг чорні. Яйце овальне, розміром 0,5 - 0,6 мм, ясно-жовте. Личинка – 4 - 5 мм, тонка, червоподібна, молочно-біла, голова ясно-жовта; черевні сегменти чітко не відокремлені.

Чорна льонова блішка – Longitarsus parvulus Payk (рис. 58).

Тіло завдовжки 1,3 - 1,6 мм, довгасте, чорне, без металевого блиску. Перший членик задньої лапки довгий, тобто не коротше 1/2 гомілки. Ноги чорні, але гомілки частково руді.

Льонова блішка коричнева – Арhthona flaviceps All. (рис. 58).

Жук завдовжки 1,8 - 2,2 мм. Тіло коричнево-руде, голова рудо-червона. Основна третина передньоспинки дрібно поцяткована.

1	2	3	4	5	6

Рис. 58. Льонові блішки: 1 – синя; 2 – чорна; 3 – коричнева; 4 – личинка; 5 – лялечка; 6 – пошкоджена рослина.

Шкоди завдають імаго і личинки. Імаго навесні вигризають ямки на сім'ядольних листах, об'їдають краї справжніх листів. Іноді ушкоджують сім'ядолі й точку росту, спричинюючи загибель сходів. Пошкодження призводять до зниження довжини стебла та зменшення кількості коробочок і насіння. Личинки пошкоджують корені, що призводить до затримки росту і захворювання рослин.

Льонова листовійка, або плодожерка льонова – Cochylis еріlіпапа Dup. (рис. 59).

Метелик у розмаху крил 13 - 16 мм, передні крила бурувато-жовті, з коричневою облямівкою по краях і вузькою смугою такого самого кольору поперек крила, задні крила ясно-сірі. Яйце розміром 0,6 мм, на початку розвитку молочно-біле, згодом жовте. Гусениця до 8 мм завдовжки, зеленувато-жовта, вкрита світлими рідкими волосками; голова і потиличний щит у гусениці молодшого віку чорні, у решти віків – бурі. Лялечка завдовжки 14 – 15 мм, темно-жовта, з опуклим черевцем.

1	2	3	4	5

Рис. 59. Льонова плодожерка: 1 – метелик; 2 – гусениця; 3 – лялечка; 4 – пошкоджена коробочка; 5 – пошкоджена насінина.

Гусениці спочатку виїдають зав’язі в квітках і бутонах, спричинюючи їхню загибель, а пізніше вгризаються в коробочки льону і живляться насінням. Насіння частково об’їдають, або з’їдають повністю, виїдають частково і перегородки.