2. Захист від ураження електричним струмом

2.1. Для запобігання ураженню людей електричним струмом застосовують технічні засоби захисту. До них належить в першу чергу захист від переходу напруги на не струмоведучі частини електроустановок та від надмірних струмів. Захист від переходу напруги на не струмоведучі частини обладнання здійснюється за допомогою захисного заземлення і вимикання.

2.2. В мережах напругою 380/220 В, у яких нейтраль обмоток споживчого трансформатора або генератора глухо заземлена, замість захисного заземлення корпусів і конструкцій електрообладнання застосовують металеве з'єднання їх із заземленою нейтраллю. Отже, окремі струмоприймачі з'єднують безпосередньо не з нейтраллю, а з нульовим приводом.

2.3. При введенні електроустановки в експлуатацію потрібно перевірити шляхом випробовуванням чи вимірюванням величину струму короткого замикання на корпус або нульовий провід в установці з метою перевірки спрацювання захисту. Замикання однієї із фаз на корпус призводить до того. що захисна апаратура не спрацьовує, і обладнання, яке приєднане до нульового проводу, опиняється під напругою.

2.4. Для підвищення надійності захисного заземлення, зокрема при обриві нульового проводу або коли будь-яка частина електроустановки перестає бути зв’язаною з заземленою нейтраллю, необхідно повторно заземлити нульовий провід. Повторне заземлення на повітряних лініях слід виконувати через кожні 250м. на їх кінцях та відгалуженнях, довжиною більше, як 200м.,а також на вводі до будівельного майданчика або виробничого приміщення. При цьому необхідно враховувати, що відстань від електроустановки до найближчого повторного заземлення або до заземлення нейтралі підстанції живлення повинна бути не більше 100м.

2.5. Корпус електроприймачів з’єднують з нульовим проводом спеціальними провідниками заземлення. Дозволяється застосовувати стальні, мідні та алюмінієві проводи з мінімальними перерізами. Заземлювачі провідники, які з’єднуються зварюванням, повинні мати надійний контакт.

Довжина зварювального шва повинна дорівнювати подвійній ширині при прямокутному перерізі або шести діаметрів при круглому перерізі провідників.

 

Мінімальні розміри стальних заземлюючих провідників і заземлювачів.

Провідники і заземлювачі	Одиниця виміру	У приміщеннях	У зовнішніх установках	У землі
Круглі (діаметр)	мм	5	6	6
Прямокутний переріз	мм2	24	48	48
Товщина	мм	3	4	4
Кутова сталь з товщ, полиць	мм	2	2.5	4
Стальні г/в труби з товщ.стінок	мм	2.5	2.5	4
Стальні тонкостінні труби з товщ.стінок	мм	1.5	Не допускаються	Не допускаються

 

2.6. 3’єднувати нульові проводи електромережі повітряних ліній, а також приєднувати їх до корпусів електромашин дозволяється зварюванням або гвинтом. Кожний елемент установки, який заземлюють, повинен бути приєднаним до заземлювача за допомогою окремого відгалуження.

2.7. Обладнання з електроприводом повинні бути заземлені. Заземлення металевих корпусів без їх занулення з електроспоживчою напругою до 1000В з глухо заземленої нейтралі не допускається.

2.8. У разі пробивання ізоляції на корпус, а також при переході вищої напруги на мережу нижчої надійно запобігають ураженню електричним струмом пристрої захисного вимикання, які автоматично вимикають електроустановки при появі в ній небезпеки ураження електричним струмом.

2.9. Зовнішню електропроводку тимчасового електрозабезпечення необхідно виконувати ізольованим проводом, розміщеним на опорах на висоті від рівня землі, підлоги, настилу не менше, як 2,5м. над робітничими місцями, 3,5м - над проходами, 6,0м - над проїздами. Світильники загального призначення з лампами розжарювання напругою 127В, 220В встановлюються на висоті не менше, як 2,5м над рівнем землі, підлоги, настилу. При висоті не менше як 2,5м напруга повинна бути не вище 42В.

2.10. При несприятливих умовах (тіснота, наявність заземлених поверхонь, підвищена вологість) для живлення ручних світильників застосовують напругу не вище 12В.

2.11. Приєднання патронів світильників до електричної мережі виконується таким чином, щоб фазний провід приєднувався до контакту, а нульовий – до гвинтової різьби.

2.12. Корпуси світильників заземлюють гнучкими перемичками між заземлюючим контактом світильника і нульовим проводом, а корпуси переносних світильників з напругою понад 42В - спеціальною жилою шлангового проводу, яку не можна одночасно використовувати як струмоведучу.

2.13. Зовнішнє освітлення повинно мати автоматичне або централізоване керування.

При невеликій кількості світильників дозволяється на кожну лампочку встановлювати вимикач. Якщо корпуси вимикачів металеві, то їх потрібно заземлювати (занулювати).

2.14. Навантаження світла необхідно розподіляти рівномірно по всіх фазних проводах і по можливості вмикати триполюсними вимикачами.

Заземлювати (занулювати) слід кожух рубильників, магнітних пускачів та іншу апаратуру, освітлювальну арматуру на опорах спусків повторного заземлення, а також корпуси робочих машин.

2.15. Ввід живильних проводів, які повинні бути надійно з’єднані із затискачами обмоток статора, необхідно захищати від вологи, пилу і комах.

2.16. При ремонті електродвигуна необхідно відмикати комутаційний апарат з ручним приводом і цим зняти напругу, а при наявності у схемі запобіжників - зняти їх. Щоб уникнути помилкового вмикання комутаційного апарату, слід замкнути двері шафи, встановити ізольовані прокладки між контактами комутаційного апарату або від’єднати від нього кінці кабелю(проводів), зачинити кнопки пускача.

2.17. Шафи, розподільні пункти і щити необхідно зачиняти на замок, ключ від якого повинен зберігатись у відповідального за електрогосподарство.

2.18. Котушки магнітних пускачів і автоматичних вимикачів у мережах із заземленою нейтраллю, як правило, потрібно підключати на лінійну напругу.

Корпуси електродвигунів і кожухи металевих апаратів повинні бути пофарбовані.

Провід - це одна неізольована, одна або більше ізольованих жил, поверх яких, залежно від умов прокладання та експлуатації, може мати неметалічна оболонка, обмотка або обплетення волокнистими матеріалами або дротом. Провід може бути голими та ізольованими.

Голі дроти. Голими називають проводи, струмопровідні жили яких не мають жодних захисних або ізолюючих покриттів. Голі дроти (ПСО, ПС, А, АС і т. д.) в основному застосовують для повітряних ліній електропередач. Ізольованими є дроти, струмопровідні жили яких вкриті ізоляцією з гуми або пластмаси. Ці дроти мають поверх ізоляції оплету з бавовняної пряжі або оболонку з гуми, пластмаси або металевої стрічки. Ізольовані дроти підрозділяють на захищені і незахищені.

Захищені проводи. Захищеними називають ізольовані дроти, що мають поверх електричної ізоляції оболонку, призначену для герметизації та захисту від зовнішніх впливів. До них відносяться дроти АПРН, ПРВД, АПРФ та ін. Незахищеним ізольованим проводом називається провід, який не має

поверх електричної ізоляції оболонки. Це дроти АПРТО, ПРД, АППР, АППВ, ППВ та ін.

Шнури. Шнуром називається провід, що складається з двох і більше ізольованих гнучких або особливо гнучких жил перерізом до 1,5 мм², скручених або укладених паралель, але покритих в залежності від умов експлуатації неметалевої оболонкою або іншими захисними покривами.

Кабелі. Кабелем називається одна або кілька скручених разом ізольованих жил, укладених, як правило, в загальну гумову, пластмасову, металеву оболонку (НРГ, КГ, АВВГ н ін). Оболонка служить для захисту ізоляції жив від впливу світла, вологи, різних хімічних речовин, а також для запобігання її від механічних пошкодженні.

Установчі дроти. Установчі дроти призначені для монтажу силових та освітлювальних мереж при нерухомій прокладці на відкритому повітрі і усередині приміщень. Виготовляють їх з мідними і алюмінієвими струмопровідними жилами, одно-і багатожильними, з гумовою і пластмасовою ізоляцією, незахищеними і захищеними від легких механічних пошкоджень. Струмопровідні жили проводів мають стандартні перетину, мм: 0,35; 0,5; 0,75; 1,0, 1,5, 2,5; 4,0; 6,0; 10,0; 16,0 і т . д.

Електропроводкою називається сукупність проводів і кабелів з кріпленнями, що підтримують і захисними конструкціями і деталями. До електричних проводках відносяться силові та освітлювальні мережі, а також вторинні кола напругою до 1000 В змінного і постійного струму. Провід й кабелі для електропроводок вибирають відповідно до умов навколишнього середовища, номінальною напругою мережі та навантаження. Електропроводки поділяються на відкриті і приховані.

Відкрита електропроводка зазвичай прокладається по поверхні стін, стель, по опорах, по фермах і іншим будівельним конструкціям будівель і споруд; вона може бути стаціонарною, пересувний і переносний.

Прихована електропроводка зазвичай прокладається всередині конструктивних елементів будівель: у стінах, підлогах, фундаментах, перекриттях; може проводитися в трубах, гнучких металевих рукавах, коробах, під штукатуркою. Прихована електропроводка має ряд переваг перед відкритою - вона більш безпечна і довговічна, захищена від механічних пошкоджень, гігієнічна, естетична (не захаращує стін і стель). Але ця проводка дорожче і менш зручна для ремонту.

Електропроводка, прокладена по зовнішніх стінах будівель і споруд, над навісами і т. д., а також між будинками на опорах називається зовнішньої (може бути відкритою і прихованою).

До електропроводок пред'являють вимоги високої механічної та електричної міцності, можливості ремонту і заміни проводів, безпеки обслуговування і пожежобезпеки, технічної естетичності.

Вибір марок настановних проводів і способів їх прокладання проводиться на основі технічних розрахунків і з урахуванням наступних положень:

1. В одній трубі, одному коробі або лотку, замкненому каналі будівельної конструкції забороняється спільна прокладка взаєморезервуються ланцюгів, ланцюгів аварійного та робочого освітлення, ланцюгів освітлення і силових ланцюгів, освітлювальних кіл напругою до 42 В з ланцюгами напруги вище 42 В.

2. У сухих і вологих приміщеннях при вогнетривких конструкціях допускаються всі види проведень. У курних, сирих і особливо сирих приміщеннях не допускається проводка на роликах.

3. В особливо сирих приміщеннях і в приміщеннях з хімічно активним середовищем не можна прокладати дроти в пластмасових трубах, під штукатуркою і на роликах.

4. У пожежонебезпечних приміщеннях не допускається прокладати дроти в пластмасових трубах, на тросах і тросовим проводом, на роликах, а при спалимих конструкціях - під штукатуркою і в вініпластові трубах.

5. Всі жили гнучких проводів та кабелів (включаючи заземлювальну) повинні бути в спільній оболонці, обплетені або мати спільну ізоляцію. Ізоляція проводів та кабелів повинна відповідати номінальній напрузі мережі.

6. При виборі проводів для електропроводок враховують їх механічну міцність. Так, для алюмінієвих проводів прийняті найменші перетину для вводів до споживачів і проводки до електролічильників - 4 мм2, для проводів на ізоляторах, відстані між якими до 6 м - 4 мм2, до 12 м - 10 мм2, до 25 м - 16 мм 2.

7. У місцях, де можливі механічні пошкодження електропроводки, відкрито прокладені проводи і кабелі повинні бути захищені оболонками або трубами, коробами, загородженнями. В окремих випадках у цих місцях застосовують приховану електропроводку.