
- •1.2 Східні слов'яни Рис. 1.2.1. Проблема етногенезу слов'ян
- •Протягом х-хіі ст. Зростає велике (феодальне) землеволодіння
- •До 21,8 га в залежності від місцевості), що стали єдиною одиницею оподаткування. Найкращі орні землі виділялися під великокнязівські фільварки, інші розподілялися між селянами
- •Наслідки
- •Таб. 2.3.4. Соціальна структура суспільства Великого князівства Литовського в XIV — сер. XVI ст.
- •XVI століття XV століття
- •Польську добу
- •3. Нова історія україни 3.1. Українські землі у складі Речі Посполитої (друга половина XVI — перша половина XVII ст.). Люблінська унія 1569 р.
- •Теорія "Єдиної колиски"
- •Таб. 3.3.3. Перебіг бойових дій національно-визвольної війни під проводом б. Хмельницького (1648 — 1657 рр.)
- •Внутрішні
- •4. Новітня історія україни 4.1. Україна на початку XX ст. (1900-лютий 1917 р.) Таб. 4.1.1. Етнічний склад населення України на поч. XX ст.
- •Таб. 4.1.10. Характер землеволодіння селянства південноукраїнських губерній у роки проведення Столипінської аграрної реформи
- •Повноваження
- •Економічні досягнення індустріалізації'
- •80% Дорослого населення Північної Буковини та приду- найських українських земель були неписьменними або малописьменними
- •3 Млн. Військовополонених і було вбито 3,9 млн. Мирного населення.
- •Проголошення у Львові 30 червня 1941 р. Самостійної української держави
- •Наслідки
- •54 Кримінального кодексу
- •— 1960 Рр. Капіталовкладення держави у сільське господарство республіки зросли в 6 разів порівняно з 1946 — 1950 рр.
- •Апеляційні загальні суди
- •Таб. 4.9.4. Зміни в структурі сільськогосподарських підприємств (станом на 1 квітня 2002 р.)
- •Таб. 4.9.5. Категорії' земель України за характером їх використання
4. Новітня історія україни 4.1. Україна на початку XX ст. (1900-лютий 1917 р.) Таб. 4.1.1. Етнічний склад населення України на поч. XX ст.
|
Україна в складі Російської імперії |
в тому числі українська частина Бес- сарабії |
Східна Галичина |
Північна Буковина |
Закарпат тя |
Вся Україна |
Всього (в тис.) |
23690 |
605 |
4130 |
460 |
530 |
28810 |
Українці |
17485 (73,8%) |
250 (41,3%) |
2685 (65,0%) |
260 (56,5%) |
320 (60,4%) |
20750 (72,0%) |
Євреї |
1905 (8,0%) |
55 (9,1 %) |
540 (13,1%) |
70 (15,2%) |
75 (14,2%) |
2590 (9,0%) |
Росіяни |
2532 (10,7%) |
67 (11,1%) |
- |
3 (0,7%) |
- |
2535 (8,8%) |
Поляки |
390 (1,6%) |
3 (0,5%) |
853 (20,7%) |
20 (4,3%) |
- |
1263 (4,4%) |
Німці |
538 (2,3%) |
40 (6,6%) |
44 (1,1%) |
25 (5,4%) |
10 (1,9%) |
617 (2,1%) |
Молдавани і румуни |
186 (0,8%) |
90 (14,9%) |
- |
82 (17,8%) |
10 (1,9%) |
278 (1,0%) |
Татари |
288 (1,0%) |
- |
- |
- |
- |
288 (0,8%) |
Болгари |
143 (0,6%) |
80 (13,2%) |
- |
- |
- |
143 (0,5%) |
Угорці |
1 (0,0%) |
- |
- |
- |
105 (19,8%) |
106 (0,4%) |
Білоруси |
92 (0,4%) |
_ |
- |
- |
- |
92 (0,3%) |
Греки |
75 (0,3%) |
2 (0,3%) |
- |
- |
- |
75 (0,3%) |
Чехи і словаки |
36 (0,2%) |
- |
4 (0,1%) |
- |
10 (1,9%) |
50 (0,2%) |
Інші |
79 (0,3%) |
18 (3,0%) |
4 (0,1%) |
- |
- |
83 (0,3%) |
114
Рис. 4.1.2. Особливості розвитку капіталізму на українських землях на поч. XX. ст.
У складі Російської імперії
Східна, Південна, Центральна Україна 20 млн. українців
У складі Австро- Угорщини
Характерною особливістю розвитку економіки українських земель було те, що капіталізм розвивався як у промисловості, так і в сільському господарстві
У сільському господарстві
Занепад
поміщицького
землеволодіння
Поглиблення
соціальної
диференціації
селянства
Посилення процесу обезземелення селянства
Посилення спеціалізації окремих районів: Степова Україна — капіталістичне зернове господарство; Правобережна Україна — капіталістичне цукробурякове виробництво; Чернігівщина — тютюнове виробництво
Низька товарність с.г.-2/3 продукції споживалося в самому господарстві
Східна Галичина, Буковина, Закарпаття — бл. 5 млн. українців
|
Один з найбільш економічно відсталих регіонів |
У промисловості |
|
Високий рівень концентрації виробництва |
|
Посилення значення монополій (значна роль акціонерних товариств) |
У сільському господарстві |
Збереження поміщицького землеволодіння (понад 40% окремих земель в руках великих землевласників) |
|
Розвиток залізорудної, кам'яновугільної, гірничої галузей |
|
Підвищення рівня виробництва в цукровій та харчовій галузях |
Поглиблення соціального розшарування селянства |
|
Посилення процесу еміграції в США, Канаду, Бразилію, Аргентину тощо |
Розвиток кооперативного руху |
|
Процес урбанізації. Українці — менше третини міського населення. Найбільші міста — Одеса, Київ, Харків |
|
|
|
Засилля іноземного капіталу |
|
|
У промисловості
Розвиток
фабрично-
заводської
промисловості
Найрозвиненіші галузі — нафтова, гірничодобувна, деревообробна, солеви- добувна
Галузі легкої промисловості були представлені дрібними підприємствами ремісничого типу
Виникнення
монополістичних
об'єднань
Розвиток всіх форм кооперації
Міста відігравали роль аграрних центрів (найбільші — Львів, Чернівці, Мука- чево). Українці - 25-30% міських жителів
Українські землі у складі Австро-Угорщини залишалися внутрішньою колонією, ринком збуту, аграрним сировинним придатком. Порівняно з ними, землі Наддніпрянщини і Півдня України відзначалися значно вищим рівнем розвитку економіки. Проте й вони залишалися краєм з однобічно розвиненою промисловістю
Рис. 4.1.3. Перші українські політичні партії
116
Рис.
4.1.4. Програмні
завдання
перших
українських
партій
Наддніпрянської
України
Революційна українська |
|
Народна українська |
|
Українська соціал- |
партія (РУП) |
|
партія ( УНП) |
|
демократична спілка |
|
|
|
|
(УСДС) |
Програмні документи: "Самостійна Україна", "Нарис програми РУП"
Шляхи досягнення мети: агітація селян; розповсюдження газет, брошур, відозв (у 1900-1904 рр. 4 газети, 38 брошур); створення мережі організацій (в м. Києві, Полтаві, Лубнах, Прилуках, Катеринославі, Львові)
Основні ідеї:
Відновлення єдності України.
Заклики до незалежності, а згодом — автономія України у складі Росії.
Майбутнє України слід шукати у селі, яке зберегло свій національний характер
Програмні документи: "10 заповідей НУП"
Шляхи досягнення мети: пропаганда ідеології українського націоналізму та ідеї самостійності в пресі
Основні ідеї:
Створення самостійної демократичної держави.
Встановлення президентської республіки.
Соціальні гарантії для широких верств населення.
Передача землі селянам
Програмні документи: прийняла за основу програму РСДРП (м)
Шляхи досягнення мети: не схвалювала ідею збройного повстання; видання газети "Правда" (до 1909 р.), листівок
Основні ідеї:
Проголошувала себе виразником інтересів всіх робітників України, незалежно від їх національності;
Земельне питання пропонувала вирішити на всенародно обраній Конституційній раді
Українська радикально- демократична партія (УРДП)
Українська соціал- демократична робітнича партія (УСДРП)
Шляхи досягнення мети: проведення реформи в Російській імперії
Основні ідеї:
Перетворення Російської імперії на конституційну монархію.
Встановлення національної і культурної автономії України.
Проведення земельної реформи
Шляхи досягнення мети: союз з національною буржуазією для боротьби з неукраїнськими поміщиками і капіталістами
117
Основні ідеї:
Національно-культурна автономія України у складі Росії.
Об'єднання з РСДРП на федеративних засадах.
Ліквідація приватної власності, передача великого поміщицького землеволодіння органам місцевого самоврядування
Рис. 4.1.5. Аграрні питання в програмах політичних партій Наддніпрянської України
|
Ліворадикальні партії' |
|
||||
|
|
|||||
Н 1 |
< ' |
1 н | |
||||
УНП |
УСП |
УСДС |
УСДРП |
УПСР |
||
|
|
|
Націоналізація землі шляхом позбавлення земельної власності іноземців без компенсації, а українських поміщиків — з компенсаційними виплатами; Селяни одержують землю в користування й наділяються такою кількістю угідь, яку могли обробити, не
Поступове усуспільнення землі та засобів виробництва
Негайна конфіскація земель у поміщиків; Скликання всенародної конституційної ради з метою розв'язання земельного питання демократичним шляхом
Помірковані позиції в аграрному питанні, в зв'язку з цим втрата підтримки українського селянства
«Соціалізація» землі, тобто вилучення землі з товарного обігу і передача її в загальнонародне надбання без викупу;
Зрівняльно-трудове користування землею зі сплатою ренти, що йде на суспільні потреби
118
Рис. 4.1.6. Загальноросійські політичні партії' на українських землях (поч. XX ст.)
119
Рис.
4.1.7. Основні
революційні
події'
1905 —
1907 рр.
в
Україні
Революція
1905 —
1907 рр.
Причини: |
|
Розгортання |
|
Національне |
|
Результати: |
1. Протиріччя між |
|
подій: |
|
питання в |
|
1. Українські газе- |
шовіністичною |
|
1. Страйки |
|
програмах партій: |
|
ти (1905р.-1, |
політикою са- |
|
робітників у |
|
1. Революційна |
|
1906р. - 17). |
модержавства |
|
Донбасі, Києві, |
|
українська партія |
|
2. Українські |
і українським |
|
Одесі, Харкові. |
|
(перейменована |
|
заклади, клуби |
соціалістичним |
|
2. Селянські |
|
в 1905 р. в |
|
(майже в кож- |
та національно- |
|
повстання |
|
УСДПР) - за |
|
ному місті). |
визвольним |
|
(охопили 64% |
|
автономію Укра- |
|
3."Просвіти" — у |
рухом. |
|
повітів). |
|
їни. |
|
містах та селах |
2. Соціальні |
|
3. Революційний |
|
2. Українська |
|
(культурні |
протиріччя в |
|
рух в армії. |
|
радикально- |
|
заклади на |
українському |
|
4. Повстання на |
|
демократична |
|
зразок Гали |
селі: між |
|
панцирнику |
|
партія: за авто |
|
чини, 1907 р. — |
поміщиками та |
|
"Потьомкин" — |
|
номію України. |
|
у 384 містах та |
селянами, між |
|
червень, |
|
3. Партії загально- |
|
філії в селах, |
заможними |
|
1905 р. |
|
російські |
|
які очолювали |
селянами і |
|
5. Повстання на |
|
(РСДРП, есери |
|
українські |
бідняцько- |
|
крейсері |
|
та ін.) — вирі |
|
діячі). |
середняцькими |
|
"Очаків" — жо |
|
шення націо |
|
4. Кооперативи - |
масами. |
|
втень, 1905 р. |
|
нальних питань |
|
Київська губ. — |
3. Соціальні |
|
під керівниц |
|
не відкидалося, |
|
103 (1907 р.), |
протиріччя в |
|
твом Шмідта. |
|
але пріоритет |
|
Харківська |
українських |
|
6. Інші повстання |
|
надавався |
|
губ. — 50 |
містах: між |
|
(Полтава, |
|
соціальним |
|
(1907 р.) |
буржуазією та |
|
Чернігів, Біла |
|
проблемам |
|
|
робітниками |
|
Церква, Харків, |
|
|
|
|
|
|
Черкаси) |
|
|
|
|
У результаті революційних подій 1905 — 1907 рр. царизм пішов на деякі поступки:
Знято політичну заборону української мови.
Дозволялось українцям об'єднуватись у громадські організації.
У І і II Державних Думах функціонувала фракція - Українська парламентська громада, яка на засіданнях Думи піднімала питання, що стосувалися України. Український національний рух виявив набагато більший потенціал, ніж можна було сподіватись
120
Рис. 4.1.8. Діяльність української парламентської громади в І та II Державних Думах Росії
І Державна Дума (1906 р.) |
|
II Державна Дума (1907 р.) |
1 |
н |
|
Депутати: 44 чол., серед них — 1. Шраг, П. Чижевський, Б. Шемет, 1. Тарасенко, С. Таран та ін. |
|
Депутати: 47 чол., серед них М. Дов- гополов, Е. Сайко, А. Гриневич, В. Хвіст, С. Нечитайло та ін. |
1 |
+ |
|
Друкований орган: "Український вісник" |
|
Друкований орган: "Рідна справа — Вісті з Думи" |
І |
+ |
Позиція громади:
надання автономії Україні;
запровадження української мови в школах, судових і адміністративних
органах;
відсутня єдність щодо аграрного
питання
І
Законопроекти: законопроект про національні права й окремо — про автономію України та рідну мову. В ньому українське питання не відділялося від загального — перебудови держави на принципах рівноправності народностей та областей і національно-територіальної автономії. Законопроекти про національні права та автономію не було розглянуто
Позиція громади:
автономія України;
амністія політв'язням;
свобода слова, друку, зборів, пересувань, союзів і віросповідань;
українізація школи, судочинства, церкви;
щодо аграрного питання, не було єдності
Законопроекти:
декларація (створена на базі програми УДРП), яка передбачала включення до чинного законодавства права України на національно- територіальну автономію, рівноправність української мови в громадських і державних установах, викладання української мови, літератури й історії в середніх і вищих навчальних закладах тощо;
поправки до законопроекту про народну освіту, які передбачали організацію курсів української мови, літератури й історії для вчителів, запровадження викладання української мови в учительських семінаріях України, організацію українських кафедр у Київському, Харківському і Одеському університетах
Нетривале існування І та II Державних Дум не дало змоги українцям досягти реальних результатів у розв'язанні національного питання. Однак утворення Українських парламентських громад, їх робота стали важливим політичним досягненням. На думку Д. Дорошенка, вони “проголосили існування нації"
121
Рис. 4.1.9. Земельна реформа П. А. Столипіна
122