XVI століття XV століття

Рис. 2.3.8. Становище українського селянства в литовсько-

Польську добу

55

Рис. 3.1.1. Експансія Польщі на Україну

56

57

Рис. 3.1.3. Люблінська унія 1569 р.

58

59

60

61

і

Теорія

"Безперервності"

виводить походження українців безпосе­редньо від племен часів первіснообщин­ного ладу. Згідно з цією теорією витоки українців беруть свій початок з наддніпрян­ських племен часів трипільської культури. Вони еволюціонували у спільноту часів Київ­ської Русі, пройшовши декілька етапів. Ґрун­тується на ідеї само­бутності українців, які нібито не мали нічого спільного зі слов'яна­ми. Розроблена теорія канадсько-українським істориком Я.Пастерна- ком наприкінці XIX ст. У сучасних умовах дана теорія активно відроджується і має все більше прихиль­ників як серед вітчиз­няних, так і зарубіж­них дослідників даної проблеми

Теорії

Н

Теорія

"Автохтонності"

стверджує, що україн­ська народн ість розви­валась на св оєму вла­сному підґрунті, авто­номно, окр емо від іс­торії російс ького наро­ду. Автори теорії вва­жають, що україн­ський народ походить від іншої племінної гілки, ніж російський. Започаткована ця тео­рія М. Марковичем у праці "Істор ія Мало­росії⁷'. її те оретичні положення розвинуті українським істориком М.Грушевс ь ким, який вважав, що українці своїм етнічн им корін­ням сягают ь у часи неоліту; він ототожню­вав південні східносло­в'янські племена антів з українськими. Відпо­відно до теорії найдав­ніша етнічна назва українців "русини7, яка в X — XII ст. стосува­лась лише українців, а пізніше поширилась на інших східних слов'ян— росіян, білорусів. М.Грушевський вва­жав, що росіяни і бі­лоруси, як і українці, мали свою етнічну ос­нову і свою територію формування

і

Теорія "Єдиної колиски"

довгий час була зага­льноприйнятою в радянській історичній науці. Згідно з нею, формування україн­ської народності як етнічної спільності відбувалося на основі частини слов'янського населення, яка входи­ла до складу Київської Русі (XI — XII ст.). Кри­тики даної теорії вва­жають її недоліком те, що вона ґрунтується на суто зовнішніх чин­никах, нерозривна із соціально-економічни­ми формаціями і ігно­рує автономний харак­тер етносу як соціаль­ної системи

62

I період

XII — перш.пол.XVII ст.

1. етап (XII - XIII ст.)

2. етап (XVI — перш. пол. XVII ст.)

3. етап (XIV — XV ст.)

Народження, формування і консолідація української народності. Формується суспільно-економічна формація, мова, визначається територія розселення і постійного проживання українців, розвиває­ться етнічна самосвідомість, наростає визвольний рух проти іноземних феодалів, прагнення до створення української державності

Дальший розвиток феодальної сус­пільно-економічної формації, наро­стання визвольного руху українсь­кого народу проти іноземного гноблення. Переростання визволь­ної війни в національно-демокра­тичну революцію середини XVII ст. Найбільш інтенсивна побудова, розвиток і консолідація українсько­го народу. Утворення козацької де­ржави. Дальший розвиток продук­тивних сил у землеробстві, ремес­лах, розширення товарного виро­бництва й обігу, формування єдиного внутрішнього ринку, об'єднання земель України, посилення між ними політичних та економічних зв'язків

Формуються основні ознаки українського народу як етнічної спільності феодальної суспіль­но-економічної формації. Зміц­нюються економічні зв'язки феодальних відносин. Форму­вання українського народу під впливом Польщі, Литви, Угор­щини, Молдавії, що значно гальмує культурний, економіч­ний і політичний розвиток. Роз­ширення території внаслідок повторної колонізації Серед­нього Подніпров'я, Побужжя. Поглиблення діалектичних від­мінностей у мові населення. Окреслення ознак сучасної української мови, її граматичної побудови, словникового скла­ду. Виникнення у кінці XV ст. нового суспільного стану— козацтва

Зароджуються первісні ознаки української народно­сті — територія, мова, куль­турні та етнічні особливості, етнічна назва, побут, звичаї населення. Ядром формува­ння народності стали Київ­щина, Переяславщина, Черні­гівщина. Формування народ­ності співпало у часі з політи­чним розробленням Київської Русі. Виникає етнічний та історико-географічний термін "Україна". Негативний вплив на економічний, політичний та культурний розвиток ру­ських земель золото- ординського іга

Тісно пов'язаний з історією Російської імперії. Розширення території за рахунок Сумської, Харків­ської та Луганської областей (Слобожанщина) та земель, що раніше входили до Кримського ханства (Новоросія). Об'єднання Лівобережної і Правобережної України в кінці XVIII ст. Позитивний вплив на формування українського народу промислового перевороту. Посилення ролі інтелігенції — провідника української народності. Виникнення перших політичних рухів. Поступове переростання української народності в буржуазну націю

На думку вчених інституту історії України НАН України, в другій половині XIX ст. український народ повністю сформувався і набув усіх притаманних йому ознак. З кінця XIX ст. йшов процес переростання українського народу в буржуазну націю, що був перерваний в 20-х рр. XX ст. і відновився в 1991 р. Особливістю формування і розвитку українського народу стало

■ ^ нн ж я ■■ ■ ■ ■ ■ ■■ ^

те, що воно відбувалося в умовах проживання на території України інших етносів, які спільно з українцями брали участь у суспільно-політичному і соціально-економічному житті

63

Рис. 3.1.9. Берестейська унія 1596 р.

64

Передумови

ї

1. Існування „Дикого поля" — великих пристепових терито­рій — як наслідок нападів кримських татар.

2. Виникнення степо­вого господарства.

3. Будівництво на кор­доні з „Диким по­лем" фортець, міст.

4. Практика „уходниц- тва".

5. Загроза нападів та фізичного винищен­ня українського на­селення кримськими татарами.

6. Національний, соці­альний та релігійний гніт з боку поль­ської шляхти

Необхідність

ї

1. Зростання великого феодального зем- леволодінн я в

XV ст., що підштовхнуло прцес господдар ського освоєння та колоні­зації нових земель.

2. Посилення феода­льної експл уатації, закріпачення, зрос­тання реліг ійного і національн ого гніту.

3. Зростання зовні­шньої загр ози, нео­бхідність захисту на­родів і населення від постійних н ападів з боку туркі в і татар.

4. Вихід до Чорного моря і зал учення до цивілізацій н их про­цесів Західної Європи

Наслідки

А ,

1. Консолідація україн­ського народу.

2. Утворення Запоро­зької Січі — центру формування україн­ської державності.

3. Зростання самосві­домості українців.

4. Початок боротьби за звільнення від Речі Посполитої.

5. Зростання інтересу до України і автори­тету козацтва в За­хідній Європі

65

66

Сухопутні

Морські

1563 р. — похід на чолі з Б.Вишневецьким на Молдову;

1577 р. — похід запорожців на чолі з І.Під- ковою на Молдову;

1600. 1602 рр. — участь у походах поляків на Молдову і Лівонію;

1605 р. — участь у поході Лжедмитрія на Москву;

1609 р. — участь у походах поляків на Смо­ленськ;

1611-1612 рр. — участь у війні Польщі проти Москви на боці поляків;

1618 р. — похід під проводом П.Сагайдачно- го на Москву. Участь в облозі;

1620. р. - великий похід на Перекоп під про­водом Сагайдачного;

1621. р. — участь в Хотинській війні;

1625 р. - зруйнування Синопу, Трапезунду; 1628 р. — похід на Крим;

1635 р. - зруйнування польської фортеці Кодак під проводом І.Сулими

1600. 1602 рр. — похід проти татар і турків. Бій біля Кілії; 1604 р. — вилазка на турецькі селища (на прохання москов­ського царя);

1616 р. — похід під проводом Сагайдачного на Туреччину і Крим. Взяття Варни, Синопу, Кафи;

1618 р. - напад на Стамбул; 1620 р. - похід на Константи­нополь;

1620 р. - ряд походів проти турків під проводом М.Доро- шенка;

1624-1626 рр. - "героїчна доба" козацьких походів під проводом М.Дорошенка про­ти турків

67

Рис. 3.2.4. Козацько-селянські повстання кін. XVI - поч. XVII ст.

68

69

військовий поділ адмін і стративна влада

Курені (38)

Полки

Сотні

Загони

70

71

Не було сильно розвинене. У XVII ст. розви­вається систе­ма "зимівни­ків", населення яких займалося землеробст­вом. Землі за­сівалось стіль­ки, скільки мог­ли обробити

Найбільше землі оброб­ляли в палан- ках, віддале­них від татар

Виробництво хліба на Запо­рожжі було

недостатньо розвинуте, тому борошно, крупи і пшоно були переваж­но привозними

Провідна

галузь

економіки

І

Розводили і продавали

Коней: Кожний козак мав від 10 до 20 голів

ВРХ: Кількість корів на Запорозькій Січі обрахо­вувалась десятками тисяч

Вівці:

У окремих козаків у чередах було 4-5 тис. гол.

Було менш розвинене ніж інші галузі. Практикувалося для забезпе­чення власних потреб

Основні культу­ри, що виро­щувалися: капуста, огірки, кавуни, редька, буряк, цибуля, часник, тютюн, дині, кукуруд­за, гарбузи

Було слабо розвинене через сухий клімат та част­кову непри­датність землі

Садів

практично не існувало, біля води зустріча­лася дика гру­ша, яблуня, вишня

Найрозвинені­ше з промислів

Друге за значенням серед промислів

На Запорожжі існувала окре­ма група коза­ків, що займа­лися мисливст­вом — „лисич- ники". Особли­во цінувалося хутро тварин, м'яса запорож­ці майже не їли

Хутро було од­ним із основних продуктів екс­порту в Поль­щу, Росію, Ту­реччину, Литву

Було менш розвинене, ніж мисливство. Полювали, коли не було ніякої іншої їжі

Також було однією з важ­ливих галузей сільського господарства

Продукти бджільництва — мед, віск — експортували в Польщу, Литву, ін. країни

72

2. Українська національна революція XVII ст. і становлення

української державності

Рис. 3.3.1. Етапи української національно-демократичної

революції' XVII ст.

73

Причини

Рушійні сили

1. Посилення фео­дального гніту українських селян.

2. Пригноблення української шляхти та мі­щан із боку польської адміністрації.

3. Залежне стано­вище реєстро­вого козацтва від польських урядовців.

4. Спроба польсь­кого уряду лікві­дувати Запоро­зьку Січ.

5. Поширення унії і насильницьке запровадження католицизму.

6. Загострення національних протиріч

Характерні ознаки

Наслідки

1. Козацтво.

2. Селянство.

3. Міщани.

4. Частина україн­ської шляхти

5. Православне духовенство

1. Значне підне­сення свідомості українського народу.

2. Високий рівень організації.

3. Охоплення воєн­ними діями біль­шої частини те­риторії та насе­лення України.

4. Відхід частини етнічних україн­ських земель під протекто­рат Польщі та Москви

(з 1654 р.)

1. Формування української де­ржави на тери­торії Київсько­го, Чернігівсь­кого та Брац- лавського воє­водств.

2. Посилення між­народного ав­торитету Украї­ни, активізація дипломатичних відносин із країнами Європи.

3. Зростання са­мосвідомості та консоліда­ція українсько­го народу.

4. Прискорення процесів фор­мування українського етносу

1. Кінцева мета — звільнення населення, що проживало на етнічних українських землях від іноземного гноблення — досягнута частково.

2. На території 3-х воєводств почалося формування Української козацької держави.

3. Після смерті Б. Хмельницького жоден із керівників держави не проводив самостійної політики

74