Усі земельні володіння великого князя вимірювалися і поділялися на однакові ділянки — волоки (приблизно від

8. До 21,8 га в залежності від місцевості), що стали єдиною одиницею оподаткування. Найкращі орні землі виділялися під великокнязівські фільварки, інші розподілялися між селянами

Збільшувались податки і повинності селян. Розмір податку (натурою та грішми) встановлювався в залежності від родючості ґрунту. Усі землі відповідно до якості ґрунту поділялись на гарні, середні, погані і дуже погані — піщані, болотисті тощо. Селяни, що одержували наділи в лісовій зоні, звільнялись від сплати податків терміном на 10 років. Розмір земельної ділянки, сума податків і повинності залежали від станової приналежності особи. Крім сплати податків за отримані земельні наділи, усі дорослі члени селянського господарства повинні були відробляти 2 дні панщини

Визначались терміни сплати податків підданими — від 21 листопада до 6 грудня. Осіб, що ухилялись від сплати податку, саджали у в'язницю до повної їхньої сплати. Контроль за проведенням "волочної поміри" здійснювали ревізори (осілі, компетентні у веденні сільського господарства особи християнського віросповідання)

Наслідки

Впроваджувана трипільна система землеробства значно збільшувала продуктивність праці

Збільшила селянські повинності й підсилила покріпачення селян, значно обмеживши їхні права переходу

Зруйнувала, хоча і не повністю, сільську громаду та пов'язану з нею суспільну форму селянського землекористування, замінивши її подвірною формою

Зменшила площу земель громадського користування (пасо­вища, луки) і фактично позбавила селян права користуватися лісами

Аграрна реформа 1557 р. погіршила становище більшості селян і продовжила процес їх закріпачення. Право селян на землю вже не визнавалось законом. Вони могли обробляти землю, а володіти — тільки феодал. Разом з тим, реформа дозволила реорганізувати феодальні господарства, пристосувавши їх до потреб ринку, що розвивався, а це в свою чергу дало поштовх до розвитку сільського господарства

50

Таб. 2.3.4. Соціальна структура суспільства Великого князівства Литовського в XIV — сер. XVI ст.

51

Рис. 2.3.5. Категорії українського селянства в XIV — сер. XVI ст.

52

Воловщина — одиниця оподаткування — ділянки землі, зораної плугом, запряженим волами.

Татарщина — до 60-х років XIV ст. збиралася місцевими князями за дорученням ханської адміністрації.

Відумерщина — майно померлих селян відходило пану.

Одбіговщина — майно втікачів відходило пану

53

Зобов'язання Ягайла запровадити католицизм на литовських і українських землях

Приєднання земель та передача казни Великого князівства Литовського до Польщі

Об'єднання збройних сил обох держав

Виплата 200 тисяч флоринів Вільгельму Австрійському за відмову від Ядвіги

Васальна залежність Литви від Польщі

Інкорпорація Великого князівства Литовського до складу Польщі після смерті Вітовта

01

о о

Ь ш

ч 0

5^х ю

— 0)

п> ><

а І

гт, ⁰

№ -<

І ^?

0 5

Я 00 ї~<

0. Ч * *

-в- 8 -8 и. °* ^ ^ ^і‘ . І < "8 ^

1

0. ілі - ■ 0

М-

т: ТЗ О -!

° І ^Зх

. І ^ > X

0. о

"С ч

=1 І 0 (1)

□ і _1

5 V.

□ п

0) Ч о,

0. О цо О»0)

З а І Й * £

0. т: ш

т ^ В £ 0) 0)

-о- о і

2

о ? _а

О о н □

-Е. й □

"С

0)

то

0)

І' 0)

0)

00

о

ІЗ

~с

0. ** ■ (*)

*

■ 0

1

х

0)

"С

Ф

п'

х<

X

0

*<

□ о\т

]з 0 0

н * Л

я "С г

Ф ■ і

"С ]з

X

05

Ф 0)

І І

І І

в ”■

=1 з

"Р "С

□ ~С Сл) ~с о > 1<* І

£ ¹ о ^{а 11} д

з: о ⁰

^ і іл>

^ сг > 8 ? .Е

0 5 І

о. Ф -І ■ І ФРІ ■С § ^а

0\ Я *<

■^х ЗІ.

^1 ь. ^1

Поляки зобов'язувалися обирати короля за згодою литовських феодалів

Великий князь обирався литовськими феодалами за погодженням із польським королем і магнатами

Визнавалась самостійність Литви, хоча зверхність Польщі над нею залишилась

Вводилися спільні сейми та з'їзди для вирішення загальних справ

Урівнення в правах польської і литовської католицької знаті

Прагнення Литви і Польщі об'єднати зусилля в боротьбі з Тевтонським орденом

Загроза з боку Московського князівства

Міжфеодальні чвари як у Польщі, так і у Литві

Погіршення політичного становища Великого князівства Литовського після поразки в битві з татарами на р. Ворсклі у 1399 р.

Прагнення Литви до державної незалежності від Польщі після перемоги в Грюнвальдській битві у 1410 р.

Рис. 2.3.7. Польсько-литовські унії XIV — XV ст.