Смерть Сталіна 5 березня 1953 р. стала своєрідним відліком розгортання кардинальних змін, пов'язаних з діяльністю першого секретаря ЦК КПРС М. Хрущова. Він поклав початок десталінізації, яка стала особливо активною і радикальною після ХХ з'їзду КПРС. Проте процеси оновлення почалися ще навесні 1953 р.

В 1953-1955 рр. зроблено спробу перейти від тоталітарної до авторитарної форми правління.

З ініціативи Маленкова поставлено питання про необхідність "припи­нення політики культу особи"

Наслідки

Припинення кампанії проти націоналізму

Певне уповільнення процесу русифікації (за помилки в проведенні національної політики в червні 1953 р. звільнено Л. Мельникова — першого секретаря ЦК КПУ. Обрано О. Кириченка — першого українця на цій посаді ( 1953-1957 рр.))

Відтоді першими секретарями КПУ

призначалися тільки українці:

М. Підгорний ( 1957-1962 рр.),

П. Шелест (1962-1972 рр.),

В. Щербицький (1972-1989 рр.)

Викрито злочинну діяльність Л.Берії та його

посіпак в Україні ( П. Мешика та ін.)

Часткова реабілітація жертв сталінських репресій у 1954-1956 рр. (в СРСР було реабілітовано майже 8 тис. осіб)

ХХ з'їзд КПРС ( лютий 1956 р.) пог­либив і розширив процес лібера­лізації. З'їзд засудив репресивну політику сталінського режиму (це засудження було неповним, обмеженим) і проголосив курс на демократизацію суспільства

Наслідки

Люди отримали можливість більш вільно висловлювати свої думки

Відновилися демократичні норми діяльності КПРС (регулярне скликання з'їздів і пленумів, критика і самокритика в партії і

^т.іПіІ

Зросла роль Рад як в центрі, так і на місцях, але зберігалося верховенство партійних органів над державними

Після ХХ з'їзду дещо змінюється порядок проведення реабілітації безвинно репресованих. За пропозицією М.Хрущова було створено 90 спецкомісій, що розглядали справи безпосередньо в

таборах

З 1956 по 1959 рр. було цілком реабілітовано 250 тис. осіб, переважно

посмертно

З 1962 р. Комісії по реабілітації припинили свою діяльність

Примусове виселення кримських татар, німців та інших етнічних груп з південних районів України було визнано незаконним, але їх повернення на землю батьків не дозволялося

Не поширювалася реабілітація на представників інтелігенції, свого часу притягнутих до кримінальної відповідальності за інакодумство за статтею

54 Кримінального кодексу

Паралельно з реабілітацією жертв сталінських репресій відбувалися нові політичні репресії, вносилися зміни до законодавства, які збільшували можливості влади у їх проведенні; протягом 1954- 1959 рр. в Україні за антирадянську

діяльність репресували 3,5 тис. чол.

Згодом склався культ самого Хрущова

Реформи в політичній сфері сприяли певній лібералізації та демократизації суспільно-політичного життя. Але вони були половинчастими і непослідовними, не торкалися основ тоталітарного режиму, залишалася монополія КПРС у всіх сферах суспільного життя. Повної демократизації суспільно-політичного життя в др. пол. 50-х — сер. 60-х рр. так і не відбулося

181

Хрущов здійснив низку заходів щодо розширення прав республік, у т.ч. й України. Українці частіше висувалися на керівні посади в республіці, розширилися функції і підвищилася відповідальність КПУ

У галузі економіки

Тільки в 1953 - 1956 рр. бюджет республіки зріс з 18 млрд. крб. до 43,7 млрд. крб.

Внаслідок реформи управління економікою в 1957 р. під кон­троль України перейшло 97% заводів республіки проти 34% в 1953 р.

Питома вага республіканської промисловості зросла з 36% у 1953 р. до 76% у 1956 р.

У перебудові державного апарату

Хрущовське керівництво скоро­тило управлінські структури в СРСР і, зокрема, в Україні.

У міністерствах, відомствах та органах управління на місцях 1955-1956 рр. було ліквідовано 4867 структурних підрозділів, організацій та установ, скороче­но понад 92,5 тис. посад адмініс­тративно-управлінського апарату, Водночас розширювався склад і права місцевих органів влади.

Так, в Україні кількість депутатів місцевих рад зросла з 322,6 тис.

1950. р. до 381,5 тис. 1959 р. Згідно з постановою ЦК КПРС (січень 1957 р.) було суттєво розширено компетенцію місцевих рад щодо планування, будівниц­тва, бюджетно-фінансових справ тощо

На міжнародній арені

Активізувалася діяльність України на міжнародній арені. Якщо в 1953 р. УРСР була членом 14 міжнародних організацій, то у

1955. р.-29.

Значно активізуються зв'язки України із закордоном. Тільки з країн, які розриваються, у рес­публіці побувало 1954 р.— 69,

1955. р.- 145, 1958 р.- 305 офіційних делегацій. Пожвавлюється міжнародний туризм: 1953 р. УРСР відвідало 805 туристів, 1955 р.-1390,

1958 р.-23054

В юридичній сфері

У 1957 р. розширено юридичну компетенцію республік, вони отримали право:

а) вирішувати питання обласного, крайового адміністративно- територіального поділу;

б) приймати громадянський, карний та процесуальний кодекси тощо

Всі ці заходи здійснювалися під суворим контролем Центру, до якого згодом знову повернулися його командні функції'

182

І

Перебудова усієї системи управління у 50-х рр. була об'єктивно необхідним процесом. Однак ні наука, ні політика, ні практика виявилися не підготовле- ними до здійснення такої перебудови. Це протиріччя між необхідністю рефор- мування і неготовністю до нього суспільства і зумовило суперечливий характер перебудови системи управління. Територіальний принцип управління, який базувався на децентралізації, даючи певний економічний ефект, одразу вступив у серйозне протиріччя з домінуючим принципом централізму. Економічне піднесення др. пол. 50-х рр. виявилося нестабільним. У кін. 50-х — на поч.

60-х рр. почалося падіння темпів економічного зростання

183

Рис. 4.7.4. Стан сільського господарства в період хрущовської відлиги

Головним завданням на поч. 50-х рр. стало вирішення продовольчої проблеми, яка вимагала радикальних реформ усього процесу сільськогосподарського виробництва

Чинники, що зумовили піднесення сільськогосподарського виробництва

Посилення матеріальної зацікавленості колгоспників у суспільному виробництві. Протягом 1952-1958 рр. закупівельні ціни на зерно зросли майже в 7 разів, на картоплю — у 8, на продукти тваринництва — у 5,5 разів

Здійснення переходу (хоча і непов­ного) від жорсткого планування до поєднання централізованого плану­вання з господарською самостійністю колгоспів та радгоспів