ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

(в схемах і таблицях)

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації

Київ

"Аграрна освіта" 2005

Гриф надано Міністерством освіти і науки України (лист від 23.06.2004 №14/18.2-1424)

І89 Ісакова Н.П., Кропивко О.М., Паламарчук Н.І. Історія України (в схе- мах і таблицях): Навчальний посібник. - К.: Аграрна освіта, 2005. -

Рецензенти: П.П. Панченко, доктор історичних наук, професор, віце-

президент Української академії" історичних наук;

М.Ю. Козицький, доктор історичних наук, професор Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченко С.А. Сироватський, кандидат історичних наук, доцент Національного аграрного університету

Редактори: Л.М. Талюта, Н.В. Крошко

У навчальному посібнику вперше викладення навчального матеріалу з дисципліни "Історія України" повністю подано у вигляді структурно-логічних схем, таблиць, графіків та рисунків із урахуванням вимог кредитно-модульної системи навчання. За структурою посібник має чотири розділи: стародавня, середньовічна, нова та новітня історія України.

Систематично і послідовно викладено різні аспекти політичного, економічного, аграрного, етносоціального життя українського народу. Особливу увагу приділено проблемам державотворення на теренах України, історіософським концепціям формування та розвитку українського етносу, проблемам етногенезу, розвитку аграрних відносин. Посібник побудований за проблемним принципом.

Для науковців, викладачів та студентів вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації. Може бути корисним вчителям, абітурієнтам, учням ліцеїв, гімназій та тим, хто цікавиться питаннями української історії.

204 с.

ББК 63.3

© Н.П. Ісакова, О.М. Кропивко,

Н.І. Паламарчук, 2005

ВСТУП 11

Сучасна Україна 12

Джерела, методологічні принципи, методи вивчення історії України..13

Періодизація історії України 14

Рівень еволюції історичної активності українців 15

1. СТАРОДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ 16

   1. Первісне суспільство і перші державні утворення на території України 16

      1. Українські землі в найдавніші часи 16

      2. Трипільська культура та її характерні ознаки 17

      3. Державні об'єднання кіммерійців, таврів, скіфів, сарматів 18

      4. Причини античної колонізації земель Північного Причорномор'я 19

      5. Античні міста-держави на території України 20

      6. Від склавинів до української нації 21

   2. Східні слов'яни 22

      1. Проблема етногенезу слов'ян 22

      2. Теорії походження слов'ян та визначення слов'янської прабатьківщини 23

      3. Розселення слов'ян 24

      4. Етапи етногенезу слов'ян та утворення східної гілки слов'янства 25

      5. Східні слов'яни у V — IX ст 26

      6. Господарство та суспільні відносини східних слов'ян 27

      7. Східнослов'янські племена у ІХ-Хст 28

2. СЕРЕДНЬОВІЧНА УКРАЇНА 29

   1. Зародження української державності. Київська Русь 29

      1. Формування східнослов'янської держави в Сер. Подніпров'ї 29

      2. Теорії походження Київської Русі 30

      3. Періодизація історії Київської Русі 31

      4. Київська Русь: загальна характеристика, історичне значення 32

      5. Державний устрій Київської Русі 33

      6. Соціальна структура Київської Русі 34

3

5

_З

я % Ж ■ ■ “ “ “ І V ■■ А І V ■■■ ■■

.6. Українські землі у складі Російської та Австрійської імперії (XVІІІ — ХІХ ст.). Українське національне відродження 96

1. Колоніальна політика щодо України в перш. пол. Х!Х ст 96

2. Промисловий переворот в Україні (Х!Х ст.) 97

3. Категорії українського селянства в перш. пол. Х!Х ст 98

4. Форми експлуатації поміщицьких і державних селян

в Україні в перш. пол. Х!Х ст 99

5. Початок українського національного відродження 100

6. Декабристський рух в Україні 101

7. Організаційна структура декабристського руху в Україні 102

8. Кирило-Мефодіївське братство — перша політична

організація в Україні 103

9. Землекористування поміщиків і поміщицьких селян напередодні реформи 1861 р 104

10. Велика селянська реформа 1861 р. та її здійснення в Україні 105

11. Соціально-економічні наслідки та особливості

Селянської реформи 1861р. в Україні 106

12. Буржуазні реформи 60 — 70-х рр. Х!Х ст. в Україні 107

13. Розвиток капіталізму в Україні після реформи 1861 р 108

14. Співвідношення міського і сільського населення губерній Наддніпрянської України за даними перепису 1897 р 109

15. Соціальне розшарування українського селянства

в кін. Х!Х — на поч. ХХ ст 110

6

7

8

9

4.7. Соціально-економічні і політичні процеси в Україні

в др. пол. 50-х — 80-х рр. XX ст 181

1. Суспільно-політичне життя в Україні в умовах десталінізації (1953-1964 рр.) 181

2. Розширення прав союзних республік

в адміністративно-політичній сфері 182

3. Експерименти з удосконалення організації управління промисловістю в др. пол. 50-х — перш. пол. 60-х рр. ХХ ст 183

4. Стан сільського господарства в період хрущовської відлиги 184

5. Соціальні зміни в 50-х — сер. 60-х рр. ХХ ст 185

6. Дисидентський рух в Україні 186

7. Боротьба дисидентів проти радянської системи 187

8. Діяльність Української Гельсінської Групи 188

9. Загострення гальмівних процесів у соціально-економічному розвитку України в кінці 80-х рр. ХХ ст 189

8. Україна в умовах розбудови незалежності 190

1. Фактори, що сприяли появі незалежності України 190

2. Структура політичної системи України 191

3. Поділ державної влади в Україні 192

4. Система судів загальної юрисдикції України 193

5. Особливості формування багатопартійної системи в Україні 194

6. Типологія політичних партій 195

7. Зовнішня політика незалежної України 196

8. Сутність та основні напрями сучасної аграрної реформи.. 197

1. Агропромисловий комплекс України:

структурна модель політики (1991-1999 рр.) 197

2. Проведення земельної реформи в незалежній Україні 198

3. Законодавчі засади проведення земельної реформи

в Україні (1990-2005 рр.) 199

4. Зміни в структурі сільськогосподарських підприємств

(станом на 1 квітня 2002 р.) 200

5. Категорії земель України за характером їх використання 201

6. Структура посівних площ основних сільсько­господарських культур 202

10

На початку ХХІ ст. питання історичної пам'яті набуло особливої актуальності. Це є цілком закономірним процесом у контексті розбудови незалежної української держави, правові основи якої визначені в Конституції України 1996 р., Законах, Указах Президента, Постановах Кабінету Міністрів України, нормативних актах відповідних міністерств та організацій.

Виховання національної свідомості і гідності молоді передбачено в національній програмі "Освіта ХХІ століття".

Протягом останніх тринадцяти століть українська державність переживала глибокі трансформації: зародження в часи Київської Русі та Галицько-Волинського князівства (ІХ-ХІІІ ст.); латентна форма в Литовський період (друга пол. ХУ- перша пол. ХУІ ст.); утворення козацької гетьманської держави в другій половині ХУІІ ст. та поступова втрата автономії впродовж ХУІІІ ст.; спроба відновлення державності в часи української національно-демократичної революції (1917— 1920 рр.); набуття незалежного статусу в 1991 році.

Формування української народності зі слов'янських племен, до яких долучилися інші етнічні групи, відіграло провідну роль у розвитку державотворчих процесів на теренах України.

З метою поглиблення знань студентів, учнів середніх закладів освіти вітчизняні вчені, викладачі, вчителі створюють національно-демократичну методику історичної освіти на базі української етнопедагогіки.

Керуючись вимогами Міністерства освіти України, на широкому історичному матеріалі підготовлено навчальний посібник у формі опорних схем, тематичних таблиць, графіків, діаграм, в якому запропоновано авторський досвід запровадження кредитно-модульної системи навчання в курсі "Історія України". У посібнику систематично і послідовно викладено різні аспекти політичного, економічного, аграрного, етносоціального життя українського народу, враховуючи поділ курсу на чотири модулі: стародавня історія України, середньовічна історія України, нова історія України та новітня історія України.

Особливу увагу приділено проблемам державотворення на теренах України, історіософським концепціям формування та розвитку українського етносу, проблемам етногенезу, розвитку аграрних відносин.

Посібник побудований за проблемним принципом. Структурування матеріалу дозволяє чітко визначити основні блоки інформації, встановити зв'язки між подіями та явищами, зрозуміти історичні процеси, що відбувалися впродовж української історії. Схеми і таблиці складені на основі праць вітчизняних та зарубіжних істориків і висвітлюють різні точки зору на дискусійні питання.

Дидактичні матеріали, запропоновані авторами, допоможуть як під час вивчення нового матеріалу, так і в його систематизації, повторенні та узагальненні, особливо за умов переходу до безконфліктної системи навчання.

Посібник розрахований на студентів вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації, а також може бути корисний для вчителів, учнів ліцеїв та гімназій, абітурієнтів, всім, кого цікавлять питання української історії.

11

12

13

Українські землі у складі Речі Посполитої

Козацька доба

Українська національна революція середини XVII ст.

Українські землі у складі Російської та Австрійської імперії

Українська національно-демократична революція 1917-20 рр.

Україна в 20-30-ті рр.

Україна в роки Другої світової війни

Україна на шляху до незалежності 1945­1991 рр.

Україна в умовах розбудови незалежності

14

роки

Рівень еволюції' історичної активності українців

Доісторія

Субстратний

хаос

Історичне

суспільство

Культурно- політичний хаос

Приєднання укр. земель до Литви і Польщі (1340-63 рр.)

Хмельниччина (1648-1657 рр.)

Руїна (1663-1686 рр.)

Громадянська війна й інтервенція (1918-1920рр.)

15

н.е.

до н.е.

Ранній

Залізний

Бронзовий

вік

IX ст.

ст.

II ст.

І тис.р. до н.е. поч. І тис. н.е. —

II - поч. І тис. до н.е.

Енеоліт

(Мідно-кам'яний вік) ^-Ш тис. р.-

до н.е

Неоліт/новий/ VI-IV тис. р. до н.е. Мезоліт Х^І тис. р. до н.е.

- Палеоліт

1млн — Х тис. р. до н.е.

Київська Русь

анти, склавини, венеди

сармати (III ст.до — н.е.- III ст. н.е.) грецькі колонії (VII ст.до н.е.- ^ст. н.е.)

- скіфи (VII - III ст. до н.е.)

^{- -} - ^{До їочатк}у

нової ери в Україні

сформувались три типи суспільства в трьох геогра­фічних зонах: землеробські общини/ лісисті рівнини півночі і північного заходу/;

- кочовики /степи/; грецькі - міста колонії/узбереж­жя Чорного моря/

- кіммерійці (!Х-УП ст. до н.е.)

- Трипільська культура

(IV-!! тис. р. до н.е)

Т

16

17

18

19

20

Рис. 1.1.6. Від склавинів до української нації

праполящі

КИЇВСЬКА РУСЬ

праукраїнці

КОЗАЦЬКА УКРАЇНА

’льтура радимичі, кривичі, дреговиж прабілоруси

крлочинська

словени

пскрвоновгородиі

праросіяни

500 р. н.е. 700 р.

900 р.

1200 р.

1500 р. 1800 р.

22

23

24

«ь

оа

О

д

і

х

О

Уііі-Х

ст.

Племена культури Луки-Райковецької : ареал — від середнього Дніпра до Закарпаття та Подунав'я (Уііі-іХ ст.)

Племена волинцевської та роменської культур: ареал — Лівобережжя Дніпра

У-Уіі

ст.

Склавини (празька (корчацька) культура; ареал від Одера до Дніпра)

Анти

(пеньківська культура; ареал — від середнього Подніпров'я до Подунав'я)

Племена колочинської культури; ареал — Верхнє Подніпров'я та Лівобережне Полісся

У-Уііі

ст.

Велике розселення слов'ян, виділення східної гілки слов'янства

"оа

о

-У ст.

Київська культура; ареал — Верхнє та Середнє Подніпров'я. Продовжувала традиції зарубинецької культури

Черняхівська культура;

ареал — майже вся територія України, крім Півночі та Північного Сходу. В матеріальній культурі були сильні римські впливи. Племена черняхівської культури досягли високого рівня розвитку, однак не становили етнічного цілого. Північну групу цих племен становили слов'яни, інші групи — племена сарматів, готів, дако-фракійців

в

а

СІ

іі ст. до н.е. - іі ст. н.е.

Пшеворська культура

(II ст. до н.е. — IV ст. н.е.);

ареал — від Одера до Волині й Прикарпаття.

Вважається, що західна група племен цієї

культури — германські племена лугіїв, а східна

група племен (на терені Західної України та

Східної Польщі) — слов'яни — венеди

Зарубинецька культура; ареал — Середнє та Верхнє Подніпров'я, лісова смуга України, Поділля

о

н

ч

и

т

е

т

о

"оа

о

л

с

а

р

іУ—ІІІ ст. до н.е.

УІІ-ІУ ст. до н.е.

іУ-Уііі ст. до н.е.

Х-УІІІ ст. до н.е.

ХУІ-ХІ

ст. до н.е.

Тшинецько — комарівська культура (на

думку ряду дослідників, ця культура засвідчила виділення праслов'янської етнічної спільноти)

25

Рис. 1.2.5. Східні слов'яни у У-ІХ ст.

Початковий поділ слов'ян на східну і західну гілку пов'язують з великим розселенням слов'ян у

У-УІІ ст.

У У-УІІ ст. писемні джерела фіксують появу слов'ян під назвами склавіни та анти. На Нижній Віслі мешкали слов'янські племена, які зберегли назву венеди

У ході великого розселення слов'яни рухалися на схід та на північ, де асимілювали місцеві племена балтів та угрофінів. На Лівобережжі Дніпра і Верхній Оці було слов'янізоване місцеве населення

Особливе значення має культура типу Луки- Райковецької, адже саме з нею пов'язані археологічні пам'ятки полян, древлян, волинян уличів, тиверців, білих хорватів, дреговичів. Оригінальну думку висловив В.Сєдов, пов'язавши цю культуру з літописними дулібами. На думку інших дослідників, у формуванні цієї культури брали участь нащадки і склавинів і антів

Літописні союзи східнослов'янських племен

На терені України:

• поляни (правобережна Київщина);

• древляни (Житомирщина);

• дуліби (Волинь);

• волиняни і бужани (населяли Волинь після розпаду дулібського союзу племен);

• білі хорвати (Карпати, Прикарпаття);

• сіверяни (Лівобережжя Дніпра, крім прибережної смуги, де мешкали поля­ни);

• тиверці (між Дністром і Дунаєм);

• уличі (спочатку на Правобережжі, південніше полян, а потім переселилися в Буго- Дністровське межиріччя)

У УІІІ — ІХ ст. досить чітко відокремлюються племена східних слов'ян

Анти

Політичне об'єднання племен антів існувало з ІУ до початку УІІ ст. Суспільний устрій антів характеризується як "військова демократія". В історичній літературі є згадки про царство антів (М. Грушевський відкидав можливість існування такої великої монархії). Сучасні дослідження теж не підтверджують цієї думки

На терені Росії:

• словени (ільменські);

• кривичі (псковські, смоленські);

• радимичі;

• в'ятичі

На терені Білорусії: дреговичі; кривичі (полоцькі)

Більшість вітчизняних дослідників вважають, що і анти, і склавини були пращура­ми південної частини східних слов'ян (праукраїнців). їх нащадки створили у УІІ- ІХ ст. союзи племен, що пізніше ввійшли до складу держави Київська Русь

26

Суспільні відносини

Удосконалення господарської діяльності призвело до того, що у УІІІ-ІХ ст. зміцнюються самостійні у господарському відношенні малі сім'ї, які вже не потребували об'єднання у великі виробничі колективи — родові общини. Малі сім'ї об'єднувалися в територіальні сусідські общини, які в свою чергу об'єднувалися в племена. Існували м'які форми рабства, яке не стало основною формою виробничих відносин.

У східних слов'ян зміцнюються міжплемінні військові союзи, зростає влада

спадкових племінних вождів

У УІІІ-ІХ ст. основою соціальної організації' східних слов'ян стали племена та

союзи племен

Таким чином, у УІІ-ІХ ст. східнослов'янське суспільство досягло якісно вищого рівня розвитку, формується станово-класове суспільство і протодержавні об'єднання (племінні княжіння)

27

Рис. 1.2.7. Східнослов'янські племена ІХ-Х ст.

28

Рис. 2.1.1. Формування східнослов'янської держави в Середньому Подніпров'ї'

УІ-УІІ ст.

УІІІ-ІХ ст.

"Початкова Русь" — могутній полянський союз племен, який сформувався в Середньому Подніпров'ї. Під його впливом були сусідні союзи племен

Державне об'єднання "Руська земля" було федерацією кількох союзів племен: полян, сіверян, уличів, древлян

Причини провідної ролі Середнього Подніпров'я в державотворенні східних слов'ян:

1. Економічно та політично

розвинений регіон. 2.Зона контактів і впливів різних культур.

З.Можливість київським князям контролювати річкові шляхи по Дніпру та його притоках. Київ став важливим центром на шляху "з варяг у греки", а середнє Подніпров'я стало основним осередком державотворення у східних слов'ян

29

Рис. 2.1.2. Теорії походження Київської Русі

Аргументи норманістів

Аргументи антинорманістів

1. Розповідь літописця Нестора про закликання варягів.

2. Назва "русь" походить від слова "гиоїзі" (так фіни називали шведів). За Нестором, з Рюриком прийшло ціле плем'я "русь", яке й дало назву державі.

3. Скандинавські імена князів та дружинників.

4. Згадки про "русів" є в працях ісламських дослідників

1. Критика літописного опові­дання про закликання варягів, показ його суперечливості та недоречностей.

2. Назва "русь" місцевого, придніпровського походження. Так могло називатися одне з племен полянського союзу. Про це свідчать назви річок Рось, Росава, Роставиця та ін. Крім того, жодне писемне джерело, крім літопису, не згадує про скандинавський народ "рос".

3. Скандинавські імена свідчать лише про те, що на службі в руських князів було багато варягів.

4. Археологічні дослідження не засвідчили масової присутності варягів у Східній Європі

30

Рис. 2.1.3. Періодизація історії Київської Русі

31

Київська

Русь

З2

Рис. 2.1.5. Державний устрій Київської Русі

КНЯЗЬ

полки апарат

управління

ЗЗ

Князі

Раби

(холопи)

Залежне населення (закупи, рядовичі та ін. категорії)

Вільне населення міста і села

Бояри

загальна структура населення Київської Русі

Міський

патриціат

Ремісники і торговці

структура

міського

населення

Міська

"чернь"

Соціальна структура населення Київської Русі визначалася процесом феодалізації', однак, оскільки на середину ХІІІ ст. цей процес не завершився, соціальна структура ще не набула завершеного вигляду, характерного для феодального суспільства. Зокрема нетиповою була наявність значних мас вільних селян та самоуправність общини (верви)

34

Рис. 2.1.7. Запровадження християнства на Русі та його

історичне значення

35

36

Причини роздроблення

Розвиток феодального землеволодіння — головна причина роздроблення

Після

децентралі­зації Київ­ської Русі й перетво­рення зале­жності земель від Києва на суто номі­нальну виникають гострі конфлікти між бояра­ми й князя­ми

Економічний розвиток земель.

Рівень розвитку землеробства, ремесла, торгівлі окремих земель підвищується, формується економічна база сепаратизму земель

Великі розміри держави.

Цей фактор ускладнював керівництво державою з одного центру

Етнічна неоднорідність була важливим чинником, який ускладнював збереження державної єдності

Занепад міжнародної торгівлі.

Деякі історики вважають, що занепад чорноморської торгівлі й перенесення торговельних шляхів до Середземного моря призвів до економічного послаб­лення Києва, як імперського центру, послабив зацікавленість верхівки суспільства в існуванні єдиної держави

Поглиблення політичного роздроблення Київської Русі, формування нового механізму управління державою

Важливим інсти­тутом управління державою стають з'їзди князів (снеми), які спільно вирішують найваж­ливіші питання

Встановлення так званого "колективного сюзереніте­ту" найвпливовіших князів. Це проявилося в тому, що всі найвпливовіші князі отримували уділи ("часть") у Київській землі й несли зобов'язання щодо їх захисту. Найвпливовіший із них стає київським князем

З середини XII ст. ви­никла практика спів- правління у Київській землі двох найва­жливіших князів, як спосіб вирішення суперечки за Київ

У середині ХІІ ст. Київська Русь перетворилася з монархії на феде­рацію князівств із номінальним старійшинством київського князя

37