Рекомендації

В наш не дуже легкий час, коли й дорослому важко розібратися в тому що є гарним, а що не дуже, нажаль наші діти стають найуразливішою ланкою суспільства .

Для підлітка є дуже важким визначення себе як особистості, як члена суспільства, а іноді й як просто бажану та любиму дитину. Для подолання цього бар'єру в першу чергу нам дорослим слід піклуватися про фізичне та психологічне здоров'я нашої молоді. Для цього ми повинні навчити молодь не просто виживати й адаптуватися в суспільстві, а насамперед достойно жити та бути людиною гідної поваги.

Психосоціальна компетентність - це здатність особистості відповідати вимогам і завданням, висунутим повсякденним життям. Це здатність індивіда до збереження стану психічного благополуччя і його прояву в гнучкому й адекватному поводженні в спілкуванні з людьми, навколишнім світом, у культурі поводження.

Психосоціальна компетентність відіграє важливу роль у пропаганді здорового способу життя в широкому змісті слова - з погляду фізичного, психічного й соціального благополуччя. Удосконалювання психосоціальної компетентності може надати значну допомогу у випадках, коли проблеми, зв'язані зі здоров'ям, обумовлені поводженням, а також тоді, коли поводження визначається нездатністю людини боротися зі стресами й перевантаженнями повсякденного життя.

В останні роки в структурах захворюваності дітей і підлітків шкільного віку все більшого значення набувають соціальні й поведінкові фактори. Особливо високий рівень небезпечних для здоров'я поведінкових ризиків у підлітків, тому що, виходячи з-під опіки дорослих, вони виявляються непідготовленими до ситуацій соціального ризику. Подібна непідготовленість може виявитися в невмінні уникнути шкідливих звичок, вчасно сказати "ні", навіть просто простежити за своїм здоров'ям. Тому придбання життєво важливих навичок - одне із завдань, що повинна виконувати школа.

У підлітковий період формуються моральні цінності, життєві перспективи, відбувається усвідомлення самого себе, своїх можливостей, здатностей, інтересів, прагнення відчути себе й стати дорослим, тяга до спілкування з однолітками, усередині якого оформляються загальні погляди на життя, на відносини між людьми, на своє майбутнє, іншими словами - формуються особистісні сенси життя.

Основними новотворами в підлітковому віці є: свідома регуляція своїх учинків, уміння враховувати почуття, інтереси інших людей й орієнтуватися на них у своєму поводженні; у старшому шкільному віці - психологічна готовність до особистісного й професійного самовизначення.

Але для того щоб ці якості розвивалися, вони повинні бути "закладені", виховані. Розвиток не може відбуватися "з нічого", новотвору не виникають самі по собі, вони є підсумком власного досвіду дитини, отриманого їм у результаті активної включенности у виконання самих різних форм суспільно корисної діяльності: навчальної, спортивної, художньої, трудовий й ін.

При цьому школярі вступають у певні відносини з однолітками й дорослими, що з у них здатність будувати спілкування з навколишніми, залежно від різних завдань і вимог життя, орієнтуватися в особистих особливостях й якостях людей, свідомо підкорятися нормам, прийнятим у колективі.

Спілкування підлітків з однолітками й дорослими необхідно вважати найважливішою психологічною умовою їхнього особистісного з. Невдачі в спілкуванні ведуть до внутрішнього дискомфорту, компенсувати який не можуть ніякі об'єктивні високі показники в інших сферах їхнього життя й діяльності. Спілкування інтуїтивно сприймається підлітками як щось особистісне дуже важливе: про це свідчить їхню чуйну увагу до форми спілкування, його тональності, спроби проаналізувати свої взаємини з однолітками й дорослими.

У сучасній школі відсутній курс, де б учень міг одержати життєво важливі навички, необхідні для формування психосоціальної компетентності.

Нами була розроблена корекційна програма, яка направлена на формування емоційної саморегуляції старшокласників. (Додаток А)

ЛІТЕРАТУРА

1. Альбуханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. - М.: Наука, 1980.- 334с.

2. Берне Р. Развитие Я-концепции и воспитание." - М.: Прогресе, 1986.-422с.

3. Божович Л.И. Избранные психологические труды. Проблемы формирования личности. - М.: Междунар. пед. академ., 1995.- 212с.

4. Брушлинский А.В. Проблема субьекта в психологической науке // Психологический журнал. - 1991. - Т. 12, №6. - С.3-11.

5. Варга А.Я. Идентификация с родителями и формирование психологического пола.// Семья и формирование личности. Сборник научных трудов/ Под ред. А.А. Бодалева. - М.: АПН СССР, 1981.- С. 10- 15

6. Васютинский В.О. О некоторых закономерностях формирования полоролевых особенностей мальчиков и девочек в семье.//Психология: Респ. науч.- метод, сб./ Под ред. Л.Н. Проколиенко.- К.: Рад. шк., 1990.- Вьш. 34.- С. 73- 80.

7. Введение в практическую социальную психологию. / Под ред. Ю.М.Жукова, Л.А.Петровской, О.В.Соловьевой. М., 1996г.- 325с.

8. Вилюнас В.К. Основные проблеми психологической теории эмоций / Психология эмоций: Тексти.- М., 1984 г.

9. Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. -К.: Политиздат Украины, 1989г.- 231с.

10. Гуменюк О.Є. Психологія Я-концепції. - Тернопіль: Економічна думка, 2002.-С.3-14.

11. Гуменюк О.Є. Психологія Я-концепції: Навчальний посібник. -Тернопіль: Економічна думка, 2004. - 310с.

12. Джеме У. Психология / Под ред. Л.А.Петровской. - М.: Педагогика, 1991 г.- 431 с.

13. Диянова З.В., Щеголева Т.М. Самосознание личности. -Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1993.- 56с.

14. Дубровина И.В. Проблема психологической подготовки молодежи к семейной жизни.// Вопросы психологии. - 1981. - №4.- СІ 46-151.

15. Захарова А.В. Структурно - динамическая модель самооценки // Вопросы психологии. - 1989. - № 1. - С. 5-14.

16. Зимова И.А. Педагогическая психология: Учебное пособие. -Ростов на Дону: Изд-во «Феникс», 1997г.-342с.

17. Зинченко В.П. Мерьі сознания и структура сознания // Вопросы психологии. - 1991. - № 2. - С.24-36.

18. Ильин Е.П. Змоции и чувства. - СПб: Питер, 2001. - 752с.:ил. -(Серия «Мастера психологии»).

19. Карпюк И.А. Самоутверждение старшеклассников в коллективном общении.// Общение как педагогическая проблема./ Под ред. А.В. Мудрика. -М.: АПНСССР, 1974.-С.51-61

20. Коломинский Я.Л. Человек среди людей. - Минск: Нар. асвета, 1987.-237С.

21. Кон И.С. В поисках себя.-М.: Политиздат, 1984.-336с.

22. Кон И.С. Дружба. Этико-психологический очерк. - М.: Политиздат, 1980.-199с.

23. Кон И.С. Открьітие "Я".-М.: Политиздат, 1978.-367с.

24. Кон И.С. Психология старшеклассника. - М.: Просвещение, 1982.-207с.

25. Кон И.С. Психология юношеского возраста. - М.: Просвещение, 1979.-175с.

26. Кондратьев С.В. Педагогическая и возрастная психология. М., 1996г.-256с.

27. Кочубей Б.И., Новикова Е.В. Эмоциональная устойчивость школьника / М. - 1988 г.- 214с.

28. Кулагина И.Ю., Колюцкий В.Н. Возрастная психология: Полный жизненный цикл развития человека. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. - М.: ТЦ «Сфера», 2001.-464с.

29. Основи психології: Підручник / За ред.. О.В.Киричука, В.А. Роменця. - К.: Либідь, 1996. - 632.

30. Особенности обучения и психического развития школьников / Под ред. Дубровиной И.В., Круглова Б.С. М., 1988.- 214с.

31. Петровский А.В. Личность. Деятельность. Коллектив. - М: Политиздат, 1982г.-265с.

32. Прихожан А.М. К анализу генезиса самосознания в подростковом и раннем юношеском возрасте.// Воспитание, обучение и психическое развитие. - М., 1983, Ч.З.- С.672-674.

33. Психические состояния / Сост. И общая редакция Л.В.Куликова. -СПб: Узд-во «Питер», 2000. - 512 с: ил. - (Серия «Хрестоматия по психологи»).

34. Психологический словарь / Под ред. В.П.Зинченко, Б.Г.Мещерякова. -М.: Педагогика-Пресс, 1997. -440с.

35. Психологическая диагностика: Проблеми исследования / Под ред. К. М. Гуревича. - М.: Наука, 1981. - 232 с.

36. Психологія особистісно-орієнтованої професійної підготовки молоді. Науково-методичний посібник./ В.В. Рибалки.- Київ - Тернопіль: Підручники і посібники, 2002.- 388с.

37. Психология самосознания. Хрестоматия. - Самара: БАХРАХ - М, 2000. - 672с.

38. Психология состояний. Хрестоматия / Сост. Т.Н.Васильева, Г.Ш.Габдреева, А.О.Прохоров / Под ред.. А.О.Прохорова. - М.: ПЕР СЗ; СПб.: Речь, 2004.-608 с.

39. Рабочая книга школьного психолога./ Под ред. И.В. Дубровиной. - М.: Международная педагогическая академия, 1995. - 376с.

40. Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология. СПб.: Изд-во «Питер», 1999г.-542с.

41. Ремшмидт X. Подростковый и юношеский возраст. Проблеми становлення личности. - М.: Мир, 1994.- 320с.

42. Рогов Е.И. Настольная книга практйческого психолога в образовании. - М.: ВЛАДОС, 1995.- 529с.

43. Роджерс К.Р. Взгляд на терапию. Становление человека: Пер. с англ. - М.: Прогресе, Универс, 1994. - 480с.

44. Романов И.В. Особенности половой идентичности подростков.// Вопросьі психологии. - 1997.- №4.- С.39-47.

45. Столин В.В. Самосознание личности. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1983.-284с.

46. Теория и практика аутогенной тренировки./ Под ред. В.С.Лобзина.- Л.: Медицина, 1980.- 272 с.

47. Фельдштейн Д.И. Проблеми возрастной и педагогической психологии. - М.: Международная педагогическая академия, 1995.-368с.

48. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. - СПб.: Питер-Пресс, 1997. - 608с.

49. Шевандрин Н.И. Социальная психология в образовании: Учебн. Пособие. 4.1. Концептуальные и прикладные основы социальной психологии. -М.: ВЛАДОС, 1995г.

50. Шибутани Т. Социальная психология. - Ростов н/Д.: Феникс, 1999.-544с.

51. Чебыкин А.Я. Эмоциональная регуляция учебно-познавательной деятельности.- Одеса: ОГПИ.- 168 с.

52. Чеснокова И.И. Проблема самосознания в психологии. - М.: Наука, 1977.- 144с.

ДОДАТОК А

Методи емоційної саморегуляції особистості

Психологічний склад.

Більш приємним є комплектування групи характеру порушень емоційної сфери дітей та їх психологічні особливості. У залежності від цього модифікується програма тренінгу.

Професійні якості ведучого.

Роль ведучого у тренінгу головним чином у складанні сприятливого клімату у групі, сприяючим змінам у емоційної сфері.

Взаємодія тренера у першу чергу припускає порівняння психологічних позицій. Важливо щоб діти змінили сприйняття керівника як «дорослого» і стали відноситися до нього як до учаснику групи. Іншим, дуже важливою умовою взаєморозуміння і підтримки є здібність ведучого до емпатійного розуміння.

Групова динаміка.

Мета групи визначити досягнення емоційних змін у старшокласників для формування позитивної Я-концепції.

Обов'язкові слідуючи норми групи:

- кожний говорить те, що хоче, може задавати питання чи не відповідати на них; отримувати чи уточнять інформацію;

- група є інформативно закритою;

- уникати оціночних суджень, виключити образливі слова, які можуть принизити особистісне достоїнство іншого.

Такі норми, як ритуал зустріч і прощання, девіз і атрибутика, вироблені самою групою.

Мета: допомогти учням переборювати почуття тривоги, що перешкоджає нормальному емоційному стану і взаємовідносинам учня в колективі.

Предмет корекції: емоційно-мотиваційна сфера.

Вважаючи, що безліч функцій організму підкоряється свідомовольовому керуванню, ми висунули гіпотезу про те, що на зниження тривожності, агресивності особистості позитивний вплив будуть мати і навички саморегуляції. Тому, паралельно з тренінговим заняттям можна проводити навчання навикам саморегуляції. З цією метою нами була розроблена відповідна програма, яка включала систему прийомів послідовного самовпливу з метою підвищення емоційно-вольової стійкості особистості.

Створюючи програму емоційно-вольова регуляція розвивають і вдосконалюють ряд важливих психологічних якостей: самовладання в критичних ситуаціях, впевненість в своїх силах, зменшує напруження, тренує волю та когнітивні процеси.

Разом з тим емоційно-вольова регуляція попереджує розумову та фізичну перевтому, сприяє зміцненню нервової системи і підвищенню стійкості психіки до негативних впливів.

Суть емоційно-вольової регуляції полягає в розвитку у підлітків здатності до самостійного впливу на свої регулюючі психологічні і нервові механізми визначеними вправами і прийомами.

Більшість вправ, склали прийоми аутогенного тренування, пов'язані з тимчасовим розслабленням м'язів (релаксацією), так як відомо, що тілесним вираженням негативних емоцій є м'язове напруження. Уміння понижувати тонус м'язів допоможе попереджувати виплески негативних та агресивні прояви.

Заняття 1.

Мета: оволодіти основними прийомами керування собою для прояву самовладання, зменшення напруження, підвищення емоційно-вольової стійкості.

Вправа 1. Релаксація.

Сісти зручно в крісло. Заплющити очі, дихати повільно і глибоко. Після вдиху, повітря затримати на 10 секунд. Видих - повільний. Слідкуючи за розслабленням, подумки говорити: "Вдих і видих, як прилив і відлив". Повторюємо процедуру 5-6 разів.

Вольовим зусиллям скоротити окремі м'язи чи їх групи. Скорочення утримати до 10 секунд, після чого м'язи розслабити. Якомога конкретніше уявити стан розслабленості, повторюючи фразу: "Мені приємно, я заспокоююсь, мене нічого не тривожить". Порахувати до десяти, подумки промовляючи, що ж з кожною наступною цифрою м'язи все більше і більше розслаблюються. Відчути стан повної релаксації. Зробити собі установку: "Коли я дорахую до 20, мої очі розплющаться, я буду почувати себе бадьоро, неприємне напруження зникне назовсім".

Вправа 2. Вироблення навиків повсякденного контролю за зовнішніми проявами негативних емоцій (хвилюванням, гнівом, страхом).

Схема щоденного самоконтролю:

- напруження на обличчі. У випадку наявності напруження примусити себе посміхнутися (хоча б подумки);

- дихання: глибоко вдихнути повітря 2-3 рази з повним видихом (видих в 2 рази триваліший);

- напруження м'язів. Особливу увагу звернути на м'язи шиї, плечей, рук. Розслабити м'язи; уявити яку-небудь приємну життєву ситуацію у всіх її деталях; застосовувати формули самонавіювання: "Я спокійний", "Все нормально", "Я зможу перебороти себе" тощо.

Заняття 2

Мета: оволодіти комплексом вправ, що посилюють здатність до саморегуляції та підвищують емоційно-вольову стійкість.

Вправа 3. Уявити собі біло-голубе світіння, яке виникає зверху, знімаючи напруження з верхньої частини голови і лоба. Відчути, як світіння знімає напруження з власної свідомості, залишаючи живильні, розслаблені відчуття.

Відчути, як біло-голубе світіння опускається все нижче і нижче, розслаблюючи всі групи м'яз. Уявити занурення в стан повного спокою. Через пальці рук виходить напруження, викликаючи поколювання.

На легкий плеск долоні використати свою уяву, щоб подумки перенестися в те місце, де колись було дуже добре і спокійно. Відчути повну тишу, насолоджуватись цим станом.

Завершуємо вправу стисканням рук в кулаки, видихаємо повітря розплющуємо очі.

Вправа 4. Розслаблюємо основні групи м'язів (дихання звичайне). Відпрацьовуємо вміння послідовного розслаблення м'язів рук, плечей, спини, живота, стегон, підошв. Для цього навмисно напружуємо чергову групу м'язів на 2-3 секунди, а потім ретельно розслабляємо, образно уявляючи їх нерухомість і приємну важкість. Особливу увагу звертаємо на релаксацію кистей рук, перевіряємо розслаблення м'язів обличчя.

Вправа 5. Прокинувшись вранці, знаходячись в напівдрімотному стані, вимовляємо слово "спокій" так, щоб кожне слово співпало з кожним видихом. Відчувши, що повністю прокинулись, сказати собі: "Я з гідністю зустріну всі труднощі дня".

Заняття З

Мета: закріпити навики саморегуляції, здобуті на попередніх заняттях; виробити вміння уникати негативних емоцій. Повторюємо вправи 1,3,4.

Вправа 6. Пригадуємо позитивну подію чи випадок, в яких успіх залежав від власних дій. Уявляємо сцену в усіх подробицях, які сприймаються за допомогою зору, слуху, смаку, нюху, дотику і емоцій. Фіксуємо свої відчуття в момент успіху. Вибираємо собі чарівне слово (наприклад "мітроком"), яке завжди буде викликати відчуття психологічного благополуччя. Пам'ятаємо про це слово в умовах напруженої чи стресової ситуації, на навчанні.

Заняття 4

Мета: відпрацювання навички включення в стан емоційних переживань.

Вправа 7. "Храм тиші", "Маяк".

Заняття 5. Мета: вдосконалення навиків м'язового розслаблення; оволодіння методикою активізації.

Вправа 8. Уявити собі "Я відпочиваю, насолоджуюсь приємним відпочинком..." (повторити 3-4 рази). Дихання звичайне, заспокійливе. Поступово виникає приємний стан спокою, який безперервно контролюється через перевірку рівномірного дихання і серцебиття, а також через досягнення розслаблення в тілі та тепла в руках.

Вправа 9. Необхідно уявити наступний день з усіма його труднощами і неприємностями. Спробувати подумки перебороти всі негаразди, програючи декілька варіантів. Якщо досягнуто позитивного результату, ті ж механізми проектуються на реальну життєву ситуацію.

Вправа 10. Методика посиленої активізації.

Уявити, що в період вдиху і затримки дихання організм наповнюється силою, бадьорістю і здоров'ям, а при видиху - все неприємне і небажане зникає. Провести коротку фізичну розминку, зробивши декілька енергійних рухів руками перед грудьми чи присідань. Якщо немає можливості провести фізичну розминку, здійснити імітацію вставання. Уявити відчуття прохолоди.

Заняття 7

Мета: оволодіння методикою саморегуляції адекватної поведінки.

Вправа 11. Скласти словесну формулу, яка коротко виражає сутність бажаної поведінки в незвичайній чи небезпечній ситуації. Наприклад: "Який, би я не був роздратований, я нікого не ображу" або "Я завжди зібраний і холоднокровний". Програти подумки тривожну ситуацію і можливі дії в ній та переживання. Провести (у випадку необхідності) корекцію небажаної поведінки. Згадати складену словесну формулу і, не поспішаючи, декілька разів, повторити її про себе, одночасно уявляючи у відповідній ситуації поведінку свого героя, поведінка якого подобається.

Заняття 8.

Мета: відчуття енергетичної залежності від інших людей.

Вправа 12. Уявити перед собою якесь джерело енергії, яке зігріває. Відчути, як його енергія діє на передню частину тіла. Вдихнути її. Уявити таке ж джерело енергії за спиною. Відчути, як хвиля енергії рухається вверх і вниз по спині.

Розмістити джерело енергії справа, зліва, над собою, під ногами, відчути, як наповнюються енергією ступні ніг, енергія поширюється по всьому тілу.

Уявити, що ви посилаєте енергію іншій людині, ще іншій. Зауважити для себе, яких людей ви вибрали. Спробувати послати енергію людям, які для вас неприємні.

Таким чином, можна стверджувати, що саме у комплексі засобами тренінгових занять у поєднанні з вправами на емоційно-вольову саморегуляцію вдається суттєво знизити рівень негативних емоцій старшокласників.

Зміст програми:

1. Програма розрахована для дітей старшого віку (15-1 броків);

2. Час роботи програми 1 місяць, курс 12 занять;

3. Тривалість одного заняття 45 хвилин;

4. Частота зустрічей 3 заняття на тиждень;

5. Методи і прийоми корекції:

Ефективність психологічної терапії при роботі з дітьми обумовлена трьома факторами:

1) можливість контролю соціальної середи дитини;

2) можливість впливу на механізми самосвідомості дітей;

3) відносно коротка терапія.

Найбільш поширеною формою психокорекційної роботи з дітьми є тренінг емоційної сфери. Це обумовлено результатами дослідження.

Встановлення правил групи. В цій частини тренінгу визначається:

а) регламент зустріч (час початку і кінця занять, продовження, частота, режим роботи групи;

б) групові норми;

в) групові ритуали.

Корегуючи психологічні вправи.

ВПРАВА 1 .Гімнастика з запізнюванням.

Уся група повторює за одним з її учасників звичайну гімнастичну вправу, відстаючи від ведучого на один рух. Темп вправи постійно зростає.

ВПРАВА 2. Передача ритму по колу.

Слідом за одним з учасником усі члени групи по черзі по колу повторюють, ляскаючи в долоні заданий ритм.

ВПРАВА 3. Передача руху по колу.

Один з учасників групи починає дію з уявлюваним предметом таким чином, щоб цю дію можна була продовжити. Сусід продовжує цю дію, у такий спосіб уявлюваний предмет обходить усе коло.

ВПРАВА 4. Дзеркало.

Учасники групи розбиваються на пари і по черзі повторюють рухи свого партнера.

ВПРАВА 5. Передати почуття по колу.

Уся група сідає в коло і закриває очі. Один з її учасників передає яке-небудь почуття своєму сусіду за допомогою дотику. А той, у свою чергу, повинен передати це почуття далі, своєму сусіду, зберігши його зміст, але виразивши його за допомогою власних засобів. Таким чином, те саме почуття, виражене за допомогою різних рухів, доторкань обходить усе коло. Ця вправа сприяє розвитку почуття безпеки в підлітків, довіри, емоційного прийняття один одного.

ВПРАВА 6. Переінтерпретація» симптомів тривожності.

Тому що школярі з підвищеною тривожністю деморалізують перші ознаки появи цього стану, то в багатьох випадках виявляється корисним розповісти, пояснити їм, що ці ознаки готовності людини діяти (ознаки активації), їхній випробують більшість людей, і вони допомагають відповісти, виступити якнайкраще. При визначеному тренуванні цей прийом може допомогти школярам «вибратися з чортова колеса».

ВПРАВА 7. Настроювання на визначений емоційний стан.

Дитині пропонується думкою зв'язати схвильований, тривожний емоційний стан з однією мелодією, кольором, пейзажем, яким-небудь характерним жестом; спокійне, розслаблене - з іншим, а упевнене, «перемагаюче» - із третім. При сильному хвилюванні спочатку згадати перше, потім друге, потім переходити до третього, повторюючи останнє кілька разів.

ВПРАВА 8. Приємний спогад.

Школяру пропонується уявити собі ситуацію, у якій він випробував повний спокій, розслаблення, і, як можна яскравіше, намагаючись згадати усі відчуття, представити цю ситуацію.

ВПРАВА 9. Використання ролі.

У важкій ситуації школяреві пропонується яскраво уявити собі образ для наслідування (наприклад, улюбленого кіногероя), ввійти в цю роль і діяти як би «у його образі». Цей прийом виявляється особливо ефективним для хлопчиків.

ВПРАВА 10. Контроль голосу і жестів.

Школяру пояснюється, як по голосу і жестам можна визначити емоційний стан людини, розповідаємо, що упевнений голос і спокійні жести можуть мати зворотний вплив - заспокоювати, додавати впевненість. Необхідно проводити тренування перед дзеркалом чи «глядачами».

ВПРАВА 11. Посмішка.

Навчання цілеспрямованому керуванню м'язами обличчя. Школяру дається ряд стандартних вправ для розслаблення м'язів обличчя і пояснюється значення посмішки для зняття нервово-м'язової напруги.

ВПРАВА 12. Подих.

Розповідаємо про значення ритмічного подиху, пропонуються засоби використання подиху для зняття напруги. Наприклад, робити видих удвічі длиніше, ніж вдих; у випадку сильної напруги зробити глибокий видих удвічі длиніше; у випадку сильної напруги зробити глибокий вдих і затримати подих на 20-30 секунд.

ВПРАВА 13. Уявне тренування.

Ситуація, що викликає тривогу, заздалегідь представляється у всіх подробицях, важких моментах, які викликають її переживання. Ретельно, детально продумується власна поведінка.

ВПРАВА 14. Репетиція.

Ми програємо зі школярами ситуації, що викликають у них тривогу. Наприклад, школяр як би відповідає у дошки, а ми виконуємо роль «суворого вчителя», «глузливого однокласника», детально відпрацьовуючи способи дії учня. При цьому, ми не попереджаючи заздалегідь про це школяра, змінюємо тон розмови з ним - стаємо нетерплячим, що перериває співрозмовника, незадоволеним слухачем.

ВПРАВА 15. Доведення до абсурду.

У процесі бесіди з психологом, а так само в деяких інших, апріорно «спокійних» ситуаціях, школяреві пропонується грати дуже сильну тривогу, страх, роблячи це як би дуріючи;

ВПРАВА 16. Переформулювання задачі.

Так, як часто однієї з причин, що заважають результативної діяльності тривожних людей, є те, що вони зосереджені не тільки на її виконанні, але й у більшому ступені на те, як вони виглядають з боку. У зв'язку з цим необхідно тренувати в них уміння формулювати мету своєї поведінки в тій чи іншій ситуації, цілком відволікаючи від себе. Так само необхідно школяра навчати умінню знижувати значимість ситуації, розуміти досить відносне значення «перемоги» чи «поразки». У цьому плані ефективним виявляється такий прийом, коли деякі ситуації пропонується розглядати як свого роду тренувальні, у яких він може повчитися володіти собою для майбутніх більш серйозних іспитів.

ДОДАТОК Б