Фрагмент кореляційної матриці показників компонентів самосвідомості і психічних станів старшокласників

	Тривожн.	Агресив.	Фрустрац.	Ригід.	С	А	Н
диференціація самооцінки	-0,34	0,23	-0,26	-0,12	- 0,26	0,35	-0,3
розходження показників «Я»	0,39	0,16	0,21	0,17	0,22	0,27	0,13

В результаті кореляційного аналізу ми встановили, що існує, згідно з отриманими даними помірна залежність і слабка залежність між рівнем диференціації самооцінки і домагань з показником активність (гху = 0,35) самооцінкою і настроєм (гху = 0,31), між показником розходження «Я» -реального і «Я» - ідеального з тривожністю (гху = 0,39), також з показником активність (гху = 0,27). Таким чином, чим вищий один показник, тим і підвищується інший.

Зворотній зв'язок між показниками диференціації самооцінки і рівня домагань з рівнем тривожності, фрустрації - активності, який приблизно дорівнює (гху = 0,3). В такому разі, можна говорити, що емоційні стани впливають і характеризують в юнацькому віці на рівень самооцінки і домагань, чим вищий один показник, тим нижче стає інший. Проаналізувавши дані результатів рівня тривожності і диференціації рівня самооцінки і рівня домагань, ми можемо простежити залежність рівня тривожності від рівня диференціації самооцінки і домагань. Дані показують, що, чим нижче рівень диференціації самооцінки і рівень домагань, тим вище рівень тривожності (19,6% опитаних). При високому рівні диференціації самооцінці і рівні домагань теж спостерігається зростання тривожності (17,65%). Менш тривожними, тобто мають помірний рівень, виявилися підлітки, у яких середній рівень самооцінки і рівень домагань (5,9% опитаних підлітків). Таким чином, ми бачимо, що рівень тривожності залежить від рівня диференціації самооцінки і рівня домагань, тобто розбіжність показників самооцінки і домагань приводить до зростання рівня тривожності. При порівнянні показників рівня тривожності і значущих показників розбіжності «Я» - реального і «Я» - ідеального, ми визначили, що при показниках підозрілості підпорядкування і залежності ми маємо рівні тривожності.

В результаті порівняння показників рівня самооцінки і рівня агресивності ми отримали такі результати. Дані показують, що, чим вищий рівень самооцінки, тим вище рівень агресивності. При заниженій самооцінці теж спостерігається зниження рівня агресивності. Старшокласники, що мають середній рівень агресивності, характеризуються і адекватним рівнем самооцінки.

Таким чином, ми бачимо, що рівень агресивності залежить від рівня самооцінки, тобто неадекватна самооцінка (завищена чи низька) приводить до зростання рівня агресивності.

Таким чином, результати дослідження свідчать про те, що формування позитивної Я-концепції, її компонентів в юнацькому віці залежать від індивідуальних та вікових особливостей.

ВИСНОВКИ

Наша робота є одною в спроб дослідження особливостей формування позитивної Я-концепції дітей юнацького віку. Проведене дослідження в цілому підтвердило сформульовану нами гіпотезу. Мета дослідження досягнута, задачі вирішені.

У результаті проведеного експериментального дослідження самооцінки за методикою Дембо-Рубінштейна було встановлено, що більшість старшокласників мають адекватний чи завищений рівень самооцінки.

Занадто висока і занадто низька самооцінка порушують процес самоврядування, спотворюють самоконтроль, розвитку самосвідомості і формуванню позитивної Я-концепції. 29 % обстежених старшокласників показали слабку диференціацію між рівнем домагання і самооцінкою. 31% учнів ставлять перед собою такі цілі, які вони дійсно прагнуть досягнути, таким чином вони у результаті дослідження отримали помірну ступень диференціації між рівнем домагання і самооцінкою. 40% старшокласників мають сильну ступень розходження між рівнем домагання і самооцінкою. Таким чином, більшість старшокласників мають достатньо сформовані емоційно-оціночні компоненти, що сприятливо для формування позитивної Я-концепції.

При порівнянні результатів октант домінування-підпорядкованість, виділяють такі негативні психічні стани як виражена емоційна утягнутість, тривожність, що може носити більш поверхневий характер. Розходження цих основних октант призводять до розходження показників «Я» - реального і «Я» - ідеального і виникненню негативних емоційні станів.

В результаті дослідження особливостей прояву емоційних станів у дітей юнацького віку за допомогою методики самооцінки психічних станів дітей, було встановлено, що в середньому тривожність має низький рівень прояву (68%), фрустрація - середній (54%), агресія - низький (68%) та ригідність - середній рівень прояву (70%).

Таким чином, у юнацькому віці більша частина дітей має високий рівень тривожності, яку можна оцінити як стан відповідно ситуації подолання дійсних чи мнимих перешкод і ми бачимо, що рівень тривожності залежить від рівня самооцінки, тобто неадекватна самооцінка (завищена чи низька) приводить до зростання рівня тривожності. Найбільший відсоток дітей підліткового віку отримали негативні психічні стани за показниками методики стану тривожності, агресивності, фрустрації, ригідності.

Існують різні методи психічної регуляції психічних станів особистості. Нами були складені таблиці показників тривожності, самооцінки, Я-реального і Я-ідеального, рівнів самопочуття, настрою, активності старшокласників.