Згідно з поглядами чарвака-локаяти не існує ніякої божественної душі та

законів карми. Це все вигадка, обман, які вигідні браманам. Якби існувало

перевтілення душі, то душа пам'ятала б про це, бо навіть діти і ті мають пам'ять. Не

визнавали чарваки-локаяти й обряду жертвоприношення, який суперечить досвіду

та характеру життя й здорового глузду людини. Якщо насправді, стверджували

вони, жертва потрапляє у кращий світ, то чому браміни не відправляють туди своїх

батьків? Мета людини полягає не в тому, щоб задобрити богів у потойбічному світі,

а щоб жити в цьому світі. Говорити про душу, окрему від тіла, -— це обман. Весь

світ складається і чотирьох елементів: землі, води, повітря, вогню. Поєднаним їх дає

певні речі. Породженням цих елементів і є людська душа, яка виникає при певному

поєднанні їх. Душа — не організація стихій, де не елементи володіють душею,

свідомістю, а свідомість виникає з цих елементів. Як рис, приготовлений для вина,

13

сам по собі не має п'янких властивостей, а породжує їх при поєднанні з іншими речовинами, так і чотири елементи, з яких складається людське тіло, породжують свідомість, "Я" людини. Вона не існує окремо від тіла. Із смертю людини зникають і тіло, і свідомість, і душа. Не маючи серйозних знань про свідомість, чарвака-локаяга намагалася пояснити свідомість із своїх безпосередніх спостережень, не вдаючись до надприродних сил, авторитету Вед.

В теорії пізнання чарвака-локаята виходила із сенсуалізму, вважаючи, іцо джерелом знань і критерієм істини є відчуття, а все інше є сумнівним, бо існує лише те, що дається безпосередньо в досвіді, сприймається почуттями. Логічний висновок не може бути ознакою істини, бо він не включає в себе загальних відчуттів, належить до минулого, а не до майбутнього.

Близькими до чарвака-локаяти є погляди Панчашикхі, з точки зору якого основою знання є чуттєвий досвід. Якщо те чи інше положення не дається в досвіді, віра в нього — заблудження. Це стосується і священних джерел, Вед. Положення їх не підтверджуються досвідом, і вони не можуть бути джерелом знання. Навпаки, Веди тільки збивають людину з правильного шляху, обгрунтованого досвідом. Теорія перевтілення — не переконлива, вона не спирається на досвід. Збереження свідомості при перевтіленнях неможливе, бо сама вона залежить від певних поєднань (бхутів), які після смерті повертаються до загальної скарбниці природи. Обіцянки Вед на благополучність нездійсненні, оскільки порушують закономірність процесу світопроявлення, і всі. хто прагне винагороди, яку обіцяють Веди, даремно сподіваються: існуюче потрапляє під владу смерті.

Побудова індійського суспільства І тис. до н. е. мала свої особливості, якщо

порівнювати його зі структурою суспільства того часу, передовсім Месопотамії та

Єгипту. Там процвітало рабство, вся ж влада, принаймні номінально, була в руках

абсолютного владики і верховного жреця в одній особі, що маскувало соціальні

суперечності між жрецями і воїнами, — а певною мірою між верхами га низами. В

Індії на цей час монархічна влада не мала особливої сили. Постійні війни, які

доводилося вести аріям з аборигенами за оволодіння країною, та міжусобні війни з

їхнім насильством, грубістю і потягом до грабунків, загострюючи соціальні

суперечності, висунули варну кшатріїв як опозицію до брамінів, котрі все більше