Тема 4. Суб'єкти судово-бухгалтерської експертизи
об'єктивно перевірити й оцінити зібрані фактичні дані. Однак практика розслідування та судового розгляду справ свідчать про те, що експертами часто порушується і ця вимога: вони проявляють упереджене ставлення до чогось або когось. Наприклад, в експертній практиці були випадки, коли обвинувачені заявляли клопотання про відвід експерта у зв'язку з неправильною його поведінкою при проведенні дослідження ще до надання експертного висновку та винесення кінцевого рішення за справою судом експерт висловлював впевненість у вині обвинуваченої особи. Разом з тим, відвід експерта на підставі того, що його висновок суперечить або повністю протилежний версії обвинувачення, є грубим порушенням процесуального законодавства.
Незацікавленість в результатах справи полягає у відсутності в експерта матеріального, морального та іншого інтересу за конкретною кримінальною або цивільною справою, що знаходиться на розгляді в суді.
Також до особи експерта висуваються такі професіонально-етичні вимоги як чесність, справедливість оцінок, добросовісність тощо.
Відповідно
до
чинного
законодавств
(ч.
1
cm.
66 КПК
України),
слідчим
в
ролі
експерта
може
бути
викликана
будь-яка
особа,
яка
має
необхідні
знання
для
надання
висновку
з
питань,
що
досліджуються
(ч.
2
cm.
75 КПК
України).
Тобто,
суб'єктом
експертного
дослідження
є
фізична
особа,
яку
призначає
слідчий.
Це
відповідає
процесуальній
самостійності
та
незалежності
слідчого
при
збиранні
доказів.
Такий
самий
порядок
існує
у
Франції',
Німеччині,
Швейцари.
Слідчий повинен сам вивчити компетентність спеціаліста, що залучається як експерт, роз'яснити йому права та обов'язки'. За це слідчий несе персональну відповідальність за збирання доказів і за справу в цілому (cm. 114 КПК).
Експерт як учасник процесуальних правовідносин наділений певним
процесуальним статусом і, в зв'язку з цим, має певні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про судову експертизу" і ст. 77 КПК України експерт-бухгалтер, якому доручено проведення експертизи, зобов'язаний:
^ з'явитися за викликом органу, який призначив експертизу;
Романюк Б Призначення судової експертизи на досудовому слідстві: деякі проблемні питання // Право України. - 2003. - № 3. - С 86-91.
135
Розділ 2. Організація судово-бухгалтерської експертизи
- провести повне дослідження і дати обгрунтований та об'єктивний письмовий висновок;
► на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду дати роз'яснення щодо змісту даного ним висновку;
- заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі.
Експерт також зобов'язаний заявити самовідвід* за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі. Відповідно до ст. 53 ЦПК України, ст. 31 ГПК України та ст. 62 і ст. 75 КПК України експерт підлягає відводу** з наступних підстав:
- якщо він особисто прямо чи побічно зацікавлений в результаті справи;
- якщо він є родичем сторін або інших осіб, які беруть участь у справі;
- якщо він перебуває в особистих стосунках з особами, які беруть участь у справі;
- якщо будуть встановлені інші обставини, які викликають сумнів у їх безсторонності.
Експерт, крім того, не може брати участі у розгляді справи, якщо він:
> знаходиться або знаходився у службовій або іншій залежності від сторін, інших осіб, які беруть участь у справі;
> проводив ревізію, матеріали якої послужили підставою до порушення даної цивільної справи;
- виявився некомпетентним.
При наявності цих підстав експерт сам повинен заявити про це судові (самовідвід) або відвід можуть заявити особи, які беруть участь у справі.
Проте участь експерта в попередньому розгляді даної справи як експерта не є підставою для його відводу.
Відвід повинен бути мотивований і заявлений у письмовій формі до початку розгляду справи по суті. Заявляти відвід після цього можна лише у випадках, коли підстава для відводу суд або особа, яка заявляє відвід, стає
Самовідвід полягає в тому, що особа відмовляється від виконання покладених на неї обов'язків з певних об'єктивних причин.
Відвід - це відхилення певної кандидатури у певному процесі; відсторонення осіб від виконання ними певних обов'язків.
136