Тема 3. Правове регулювання судово-експертної діяльності

суспільного життя та виявлення суперечностей між інтересами господарюючих суб'єктів.

Засоби юридичного впливу на суспільні відносини, що закріплені в юридичних нормах, називаються способами правового регулювання. Вони полягають у наданні дозволу, накладанні обов'язку щодо проведення певної діяльності чи в недопущенні певних дій осіб. Розрізняють наступні способи правового регулювання:

позитивне зобов'язання - зобов'язання осіб до активної поведінки;

дозвіл - надання особам права на активні дії;

заборона - зобов'язання осіб утримуватися від здійснення дій певного виду.

У процесі призначення та проведення судово-бухгалтерської експертизи застосовується спеціально дозволений спосіб правового регулювання (тобто дозволено лише те, що прямо визначено в нормативно-правових актах). Використання самого способу пов'язано з чітким визначенням законодавством прав і обов'язків слідчого або суду та експерта-бухгалтера у процесі організації та проведення судово-бухгалтерської експертизи. Правове регулювання порядку призначення і проведення судово-бухгалтерської експертизи є централізованим. Це зумовлено тим, що суб'єктом регулювання виступають центральні органи державної влади в особі Верховної Ради України, Міністерства юстиції України тощо. Одночасно це регулювання можна визначити загальним, що передбачає його поширення на всі суспільні та економічні відносини.

Основу правового регулювання становить законодавство - сукупність загальнообов'язкових правових актів, які приймаються органами державної влади у встановленій формі та з дотриманням певних процедур.

Органи державної влади можуть видавати правові акти нормативного та ненормативного характеру. Останні не містять загальних правил поведінки та є разовими актами, які регулюють відносини в окремих випадках. До ненормативних правових актів належать індивідуальні правові акти (наприклад, вирок суду, наказ про преміювання працівника, постанова про призначення судово-бухгалтерської експертизи) та ненормативні акти загального характеру (наприклад, рішення органу влади про амністію тощо). Якщо індивідуально-правові акти стосуються певних осіб і мають разове

Розділ 2. Організація судово-бухгалтерської експертизи

значення, то ненормативні правові акти загального характеру призначені для виконання багатьма суб'єктами, хоча ці документи і призначені для одноразового використання.

Ненормативні правові акти не є джерелами права, саме тому особливу увагу при розгляді питання нормативного регулювання судово-бухгалтерської експертизи слід приділяти нормативно-правовим актам.

Нормативно-правовий акт - офіційний юридичний документ уповноваженого органу державної влади, в якому закріплено формально визначене, загальнообов'язкове правило поведінки, що контролюється нею з метою виявлення порушень і покарання за скоєння. Нормативно-правові акти є основним джерелом права в Україні. Характерними рисами нормативно-правових актів є те, що вони:

відображають волю уповноваженого суб'єкта права;

мають документально закріплену (суворо встановлену) форму; мають владний характер;

закріплюють правила поведінки суб'єктів;

є обов'язковими до виконання, що забезпечується силою примусу, заохочення, переконання.

Сукупність упорядкованих певним чином нормативно-правових актів окремо взятої держави становить її систему законодавства.

Слід розрізняти систему законодавства та систему права.

Система права - це внутрішня структура права, яка

складається норм, . Система права

крім нормативно-правових актів, включає джерела права

(правові звичаї, нормативні договори, юридичні прецеденти). При цьому правовий

звичай - стихійно сформоване стійке правило поведінки, санкціоноване

державою (дипломатичний звичай); юридичний прецедент - рішення за

конкретною справою, якому надано нормативної сили та яке є зразком для

вирішення аналогічних справ у подальшому; нормативний договір - угода між

двома та більше суб'єктами права, яка містить обов'язкові для них

розпорядження.

Система законодавства має певну структуру, тобто внутрішню організацію розташованих у певному порядку нормативно-правових актів, яка виражається у єдності та узгодженості, а також у розподілі за галузями, інститутами та іншими групами законодавства.