Самостійна робота №11

Тема: Лімфогранулематоз

Лімфогранулематоз (хвороба Ходжкіна) — злоякісне пухлинне захво­рювання лімфатичної системи, при якому уражаються вторинні лімфоїдні органи (лімфатичні вузли, селезінка). Воно характеризується клінічним перебігом від доброякісного до злоякісного та відносно сприятливим про­гнозом у більшості випадків при своєчасному і тактично правильному ліку­ванні.

Субстратом пухлини при лімфогранулематозі є поліморфноклітинна гранульома, утворена різноманітними клітинними елементами, між яки­ми виявляються пухлинні клітини Березовського—Штернберга та клітини передстадії Ходжкіна.

Етіологія та патогенез захворювання ще достатньо не вивчені. Обгово­рюється провідна роль генетичних факторів, загальна реактивність орга­нізму, вплив тривалої антигенної стимуляції, перенесені вірусні інфекції, у тому числі інфекційний мононуклеоз.

Клініка. За поширеністю виділяють 4 стадії (класифікація, прийнята в Созі\уо1с1, 1989):

Стадія І. Ураження однієї групи лімфатичних вузлів або лімфоїдної структури (наприклад селезінки, загруднинної залози (кільце лімфоепіте- ліальне горлове) або ураження одного позалімфоїдного органа.

Стадія II. Ураження двох чи більше груп лімфатичних вузлів по один бік діафрагми (середостіння є однією зоною, лімфатичні вузли воріт обох легень — іншими). Число уражених зон вказується.

Стадія III. Ураження лімфатичних вузлів чи структур лімфатичної си­стеми по обидва боки від діафрагми, яке може супроводитись ураженням селезінки, або контактним ураженням лише одного позалімфоїдного орга­на, або і тим і іншим.

Стадія IV. Дифузне чи дисемінованого характеру ураження позалімфої­дного органа (органів), разом з ураженням лімфатичних вузлів або без нього.

Захворювання розпочинається поступово. Першими проявами хвороби є збільшення ізольованої групи лімфатичних вузлів або одного вузла (як правило, уражаються спочатку шийні та надключичні групи, частіше спра­ва). У 20 % пацієнтів захворювання розпочинається із збільшення вузлів середостіння, що може бути діагностовано випадково при рентгенологічно­му дослідженні органів грудної клітки. У незначного відсотка хворих по­чаток хвороби перебігає гостро — з лихоманкою, вираженим нездужан­ням, нічним потінням, схудненням. Пухлинний процес, крім лімфоїдних органів, може локалізуватися в легенях, кістках, печінці, що веде до пору­шення функціонування цих органів. Для лімфогранулематозу характер­ним клінічним виявом є схуднення, свербіж шкіри, лихоманка, а також рясний нічний піт, через що потрібно змінювати білизну, часто бувають періоди високої лихоманки — усе це свідчить про тяжкість захворювання.

Діагностика лімфогранулематозу ґрунтується на проведенні біопсії лімфатичного вузла, при якій у гістологічному препараті виявляють веле­тенські багатоядерні клітини Березовського—Штернберга.

Лікування. Комплекс лікувальних заходів включає застосування про­меневої терапії, хіміотерапії. Завдяки впровадженню сучасних засобів ліку­вання прогноз при лімфогранулематозі став сприятливішим.