
- •Обробка результатів вимірювань
- •1Лабораторна робота №1
- •1.1Теоретичні відомості
- •1.2Експериментальна частина
- •1.2.1Визначення лінійних розмірів тіла
- •1.2.2Зважування
- •1.3Порядок виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •2Лабораторна робота № 2
- •2.1Теоретичні відомості
- •2.2Порядок виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •3Лабораторна робота № 3
- •3.1Теоретичні відомості
- •3.2Порядок виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •4Лабораторна робота № 4
- •4.1Теоретичні відомості
- •4.2Експериментальна частина
- •4.3Порядок виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •5Лабораторна робота № 5
- •5.1Теоретичні відомості
- •5.2Експериментальна частина
- •5.3Порядок виконання роботи
- •5.4Графічна обробка результатів вимірювань
- •Контрольні запитання
- •6Лабораторна робота № 6
- •6.1Теоретичні відомості
- •6.2Експериментальна частина
- •Контрольні запитання
- •Додатки
- •Розрахунок жорсткості підвісу при крученні
- •Коефіцієнти стьюдента
3Лабораторна робота № 3
ВИЗНАЧЕННЯ МОМЕНТУ ІНЕРЦІЇ МАХОВИКА ДИНАМІЧНИМ МЕТОДОМ
Прилади і приладдя:
махове колесо з тягарцями невеликої маси;
масштабна лінійка, секундомір.
3.1Теоретичні відомості
Момент інерції твердого тіла відносно деякої осі визначається виразом
,
де r – відстань елемента маси dm від осі (див. Лабораторну роботу №2).
В простих випадках величину моменту інерції визначають розрахунком, а в складних – експериментальним шляхом.
О
дним
із зручних методів визначення моментів
інерції твердих тіл є динамічний метод,
оснований на застосуванні теореми
про зміну механічної енергії системи
(див. далі). Цей метод дає можливість
врахувати тертя в опóрах, що дозволяє
звести до мінімуму пов’язані з ним
помилки вимірювань.
Установка для визначення моменту інерції складається з маховика 1 (маховóго колеса) МК зі шківом Ш, щільно насадженого на вал АВ, лінійки і тягарця (рисунок 3.1). Вал може вільно обертатись на опорах. На шків намотується нитка, до кінця якої прикріплений тягарець масою m. Під дією тягарця шків разом з валом і маховим колесом рівноприскорено обертається. На характер цього обертання впливають значення моменту інерції маховика, моменту інерції шківа, моменту інерції вала і сили тертя в опорах.
В початковому (верхньому) положенні потенціальна енергія тягарця
П = mgh,
де висота h відлічується від найнижчого положення тягарця. При опусканні тягарця його початкова потенціальна енергія перетворюється в кінетичну енергію обертального руху махового колеса, поступального руху тягарця, а також витрачається на виконання роботи проти внутрішніх сил тертя.
Система тіл «Земля – тягарець – колесо» є замкнутою, але наявність сил тертя всередині системи, веде до того, що механічна енергія системи не зберігається. Дія сил тертя призводить до часткового перетворення механічної енергії системи у внутрішню енергію, тобто у теплоту. Для таких систем справедлива
ТЕОРЕМА: зміна повної механічної енергії замкнутої системи, всередині якої діють сили тертя, дорівнює роботі внутрішніх сил тертя:
DЕ = Ат,
де DЕ
= Е2 – Е1 –
різниця між повною механічною енергією
системи в кінцевому і початковому стані.
Скористаємось цією теоремою. Повна
механічна енергія Е системи в
будь-який момент руху Е = К + П = Кпост
+ Коб +П. Кінетична енергія
поступального руху тягарця
,
а кінетична енергія обертального руху
маховика
,
де J – момент інерції маховика, w
– кутова швидкість його обертання.
В початковому стані (положення 1)
вантаж знаходиться у верхній точці і
кінетична енергія системи
,
а її повна енергія
.
У кінцевому стані (положення 2), коли
тягарець наблизився до свого найнижчого
положення П2 = 0, і Е2
= К2 + П2 = К2,
тобто
.
За теоремою про зміну повної механічної
енергії системи
, (3.1)
де А12 = – Fт·h – робота сили тертя Fт на шляху від початкового до кінцевого положення; w та v – відповідно, кутова швидкість маховика та лінійна швидкість тягарця.
Обертаючись по інерції, махове колесо піднімає тягарець на висоту h1 < h. Для визначення сили тертя Fт застосуємо ще раз теорему, вважаючи тепер нижнє положення тягарця за початкове, а положення на висоті h1 – за кінцеве:
.
Ми врахували, що робота сили тертя від’ємна, а загальний шлях, на якому в даному випадку сила тертя виконувала роботу, дорівнює сумі h та h1. Звідси
, (3.2)
і робота
сили тертя в рівнянні (3.1) буде дорівнювати
.
Виразимо у формулі (3.1) величини w та v через висоту h та час t руху тягарця від найвищого до найнижчого положення:
та v
= a·t, звідки
. (3.3)
Враховуючи також, що величина швидкості v тягарця співпадає з лінійною швидкістю руху точок на ободі шківа, виразимо v через кутову швидкість w обертання маховика та радіус r шківа:
v = w··r. (3.4)
Підставивши (3.2), (3.3), (3.4) в рівняння (3.1) і розв’язавши його відносно J, дістанемо:
. (3.5)
Відмітимо, що за умови відсутності сил тертя тобто при Ат = 0, механічна енергія системи зберігається DЕ = 0, h = h1, і формула (3.5) набуває вигляду:
. (3.6)