2. З однопровідною подачею флюсу під високим тиском

(рис. 62, б). Залізний порошок, кварцовий пісок з бака флюсоживильника інжектується безпосередньо струменем ріжучого кисню. Суміш флюсу з киснем рукавом підводиться до різака через центральний канал мундштука і поступає до місця різа. За цією схемою працюють установки УФР-2, УФР-5.

3. З механічною подачею флюсу (рис. 62, в). Флюс із суміші алюмінієво-магнієвого порошку з бака за допомогою шнекового пристрою подається до головки різака, де захоплюється струменем ріжучого кисню.

Флюсоживильники поділяються на пневматичні — подача флюсу здійснюється інжекторним або циклонним (вихровим) пристроєм, до якого поступає кисень, повітря або азот, захоплюючи флюс до різака; механічні — подача флюсу здійснюється шнековим пристроєм зі шлангами і трубками. Флюсоживильник ФПР-1-65 складається з бачка 1, регулювального пристрою 8 і редуктора 4 (рис. 63). В бачку є горловина для засипання флюсу. Нижній корпус бачка закінчується штуцером, до якого під'єдну-ють регулювальний пристрій 8.

Рис. . Схеми подачі флюсу:

я — із зовнішньою подачею; б — однопровідна з високим тиском; в — з механічною подачею; 1 — газофлюсова суміш; 2 — флюс; 3 — флюсонесучий газ; 4 — киснево-флюсова суміш; 5 — ріжучий кисень

Флюсонесучий газ з балона або трубопровода подається в редуктор 4, при виході з якого розділяється на два потоки: один поступає у верхню частину бачка 1 для створення тиску на флюс, другий — через регулювальний вентиль 5 по трубці 6 у регулювальний пристрій. Флюс із бачка зсипається в циклонну камеру, а газ, який поступає через штуцер 7, створює вихровий потік, що захоплює флюс і подає його до різака. Тиск газу встановлюють за манометром 2. Для випускання газу з бачка служить вентиль. У випадку підвищення тиску спрацьовує мембрана, яка змонтована на горловині 3 бачка.

Для механізації процесу різання використовують флюсожи-вильник ФП-1-65, у якому газ подається з бачка в регулювальний пристрій через електромагнітний перемикаючий клапан і фільтр.

Установка УРХС-5 (рис. 64) комплектується

р ізаком РАФ-1-65 (рис. 65) і флюсоживильником ФП-2-65. Флюсоживильник має циклонну конструкцію, а різак 4 — зовнішню подачу флюсу. Флюс із флюсоживильника 1 подається в різак 4 через рукав З і через флюсоподаюче сопло головки засмоктується ріжучим струменем кисню, який подається через рукав 2. Тиск флюсоподаю-чого газу регулюється редуктором, а подача флюсу в різак контролюється вентилем 5.

Різак (рис. 65) виготовляється на базі серійного різака «Полум'я». Вентиль 4 призначений для регулювання подачі флюсу. На головці різака закріплена колодка 2, до якої під'єднані дві змінні втулки 3. Втулки встановлюються під кутом 25° до осі мундштука.

Трійник 1 і система трубок зв'язують порошковий вентиль з колодкою.

Установки УРХС-5 використовуються для різання сталей товщиною до 200 мм, а.при товщині від 200 до 500 мм застосовують установку УРХС-6, яка комплектується флюсоживильником ФП-2-65 і різаком РАФ-2-65.

Різаки для киснево-флюсового різання відрізняються від звичайних тим, що вони мають додаткові пристрої для подачі флюсу. Залежно від схеми подачі флюсу їх поділяють на два типи: ^,

— флюс подається в суміші з ріжучим киснем до центрального каналу мундштука;

— зовнішня подача флюсу.

За принципом змішування горючого газу і кисню різаки поділяються на інжекторні та з внутрішньосопловим змішуванням.