1.2.3. Охорона праці як функція трудового права.

Як відомо, поява трудового права на історичній арені була викликана передусім соціальними чинниками – вимогами найманих працівників захистити свої трудові права, знизити рівень експлуатації їхньої праці. Трудове право традиційно характеризувалося як право охорони праці, що стало його основним соціальним призначенням. Інтереси людини праці зумовлюють власне і характер впливу на формування норм трудового права. За понад столітню історію трудового права в охороні праці вбачали і продовжують вбачати його головну соціальну функцію. Ця функція є настільки специфічною і притаманною саме трудовому праву, що її можна поставити в один ряд з такими ознаками галузі права, як метод правового регулювання, принципи права та власне предмет трудового права, що й виокремлює його з-поміж інших галузей права і законодавства.

Охоронна функція трудового права тісно пов’язана із більш загальною його функцією – соціальною функцією трудового права. Але якщо остання має неокреслений конкретними рамками всезагальний характер, визначаючи в умовах сучасних правових реалій напрями впливу трудового права на суспільно-трудові відносини, виділяючи його з-поміж інших галузей права та інших соціальних норм, то спеціально-юридична захисна функція трудового права спрямована на охорону трудових прав та інтересів одного з безпосередніх учасників трудових правовідносин. У цьому плані трудове право захищає інтереси працівника як сторони, певною мірою слабшої у трудових відносинах. Щоправда, не можна вважати, що цим і вичерпується захисна функція трудового права. Вона покликана охороняти також інтереси інших учасників трудових та тісно пов'язаних з ними відносин. Але передусім ця функція забезпечує охорону інтересів найманих працівників, які змушені через обставини продавати свою робочу силу та піддаватися експлуатації з боку роботодавців.

Охоронна функція трудового права виявляється ще й у тому, що трудове право створює рівні можливості для реалізації громадяна-ми своєї здатності працювати, встановлюючи єдині правила щодо умов праці на підприємствах різних форм власності. Обмежуючи ступінь експлуатації і закріплюючи мінімальний рівень гарантій оплати праці, відпочинку, соціального забезпечення тощо, трудове право гарантує кожній людині можливості відчути себе повноправ-ним членом суспільства, до якого вона належить.

1.2.4. Охорона праці як елемент трудових правовідносин.

Наукою трудового права охорона праці розглядається також як інститут трудового права, правовий принцип, елемент трудових правовідносин та система законодавства. Отже, розглянемо доклад-ніше кожне визначення охорони праці.

Охорона праці як інститут трудового права є сукупністю пра-вових норм, що регулюють відносини з охорони життя, здоров'я та працездатності шляхом встановлення безпечних і здорових умов праці. До цього інституту входять норми, що встановлюють загаль-ні вимоги охорони праці; профілактичні норми, спрямовані на по-передження виникнення виробничого травматизму і професійних захворювань; норми, що встановлюють обов'язки роботодавців та працівників з питань охорони праці; норми, що містять додаткові заходи охорони праці окремих категорій працівників.

Як правовий принцип трудового права охорона праці відобра-жає зміст усіх норм трудового права, які своєю сутністю спрямо-вані на охорону здоров'я та працездатності працівників. У цьому значенні охорона праці є галузевим правовим принципом, оскільки відображає його соціальну спрямованість на захист трудових прав працівників.

Сторони трудового договору наділені комплексом взаємних прав і обов'язків щодо створення безпечних і здорових умов праці. Тому охорону праці розглядають як елемент трудових правовідно-син. Працівники мають право на безпечні та здорові умови праці та охорону здоров'я в процесі професійної діяльності. Роботода-вець зобов'язаний створити у кожному структурному підрозділі і на кожному робочому місці умови праці, що відповідають вимогам нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівни-ків, гарантованих законодавством про охорону праці. Цей обов'язок роботодавця є комплексом зобов'язань, встановлених чинним зако-нодавством, колективними та трудовими договорами і угодами.

Законодавством на працівника також покладаються зобов'язання з охорони праці. Він зобов'язаний знати і виконувати нормативно-правові акти з охорони праці, дотримуватись зобов'язань щодо охо-рони праці, передбачених колективним та трудовим договорами, проходити обов'язкові медичні огляди і співпрацювати з робото-давцем в організації безпечних і здорових умов праці. Порушення працівниками зазначених обов'язків вважається дисциплінарним проступком, відповідно роботодавець має право застосувати до пра-цівника заходи дисциплінарної відповідальності.Трудове право України

Серед встановлених трудовим правом норм, що регулюють пи-тання охорони праці, слід розрізняти правила техніки безпеки і пра-вила виробничої санітарії. Ці норми спрямовані на охорону здоров’я працівників, але правила техніки безпеки стосуються захисту орга-нізму людей від фізичних травм, а правила виробничої санітарії – захисту організму працівника від хімічного, атмосферного та інших випадків.

Враховуючи основні міжнародні стандарти у сфері охорони пра-ці, національне законодавство встановлює пріоритетність життя та здоров'я працівників над результатами виробничої діяльності робо-тодавців, право на одержання інформації з питань охорони праці, по-вну та всебічну поінформованість працівника про наявні шкідливі і небезпечні умови праці, передбачає систему організації управління охороною праці на національному і виробничому рівнях, створення спеціальних служб, що здійснюють комплексне управління охоро-ною праці, запроваджує принципи пільгового оподаткування дохо-дів роботодавця, гнучких важелів коригування розмірів страхових внесків роботодавця на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань, за-стосування штрафних санкцій тощо.