- •1. Охорона праці: поняття та загальна характеристика:
- •1.1. Характеристика поняття охорони праці у соціальному, політичному, економічному та медичному аспектах.
- •1.2.1. Охорона праці як інститут трудового права
- •1.2.1.Охорона праці як принцип трудового права
- •1.2.3. Охорона праці як функція трудового права.
- •1.2.4. Охорона праці як елемент трудових правовідносин.
- •1.2.5. Охорона праці як система законодавства.
- •2. Загальна характеристика правового забезпечення охорони праці в Україні
- •3.1. Всесвітні міжнародні договори у сфері охорони праці
- •3.2. Конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці з охорони праці.
- •3.3. Регіональні міжнародні договори та охорона праці.
- •3.4. Міжнародні двосторонні договори України у сфері охорони праці.
- •1. Розкрийте зміст понять: «охорона праці», «охорона здоров’я», «безпека праці», «техніка безпеки», «виробнича санітарія», «гігієна праці».
- •2. Чи можна вважати охорону праці принципом, що є характерним для всіх інститутів трудового права?
- •4. Чи охорона праці регулюється нормами інших галузей права, а не лише трудового?
- •5. Чи норми Закону України «Про охорону праці» поширюються лише на найманих працівників?
- •6. Чи можна вважати акти, ухвалені Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, нормативно-правовими актами з охорони праці?
- •8. Чи типові та примірні правила, інструкції, положення здійснюють безпосереднє регулювання охорони праці на підприємстві, в установі, організації? Чи є вони обов’язковими?
- •9. Чи зобов’язаний роботодавець-фізична особа приймати локальні нормативно-правові акти з охорони праці?
- •10.Чи є різниця між правилами з охорони праці та інструкціями з охорони праці? Як співвідносяться інструкції з охорони праці та посадові інструкції?
- •Тема 1. Поняття охорони праці та її правове забезпечення
- •I. Основні питання
- •1. Охорона праці: поняття та загальна характеристика:
- •Характеристика поняття охорони праці у соціальному, політичному, економічному та медичному аспектах.
- •2. Загальна характеристика правового забезпечення охорони праці в Україні.
- •3. Міжнародні договори та їх роль у забезпеченні охорони праці:
- •3.1. Всесвітні міжнародні договори у сфері охорони праці.
- •3.2. Конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці з охорони праці.
- •3.3. Регіональні міжнародні договори та охорона праці.
- •3.4. Міжнародні двосторонні договори України у сфері охорони праці.
- •1. Розкрийте зміст понять: «охорона праці», «охорона здоров’я», «безпека праці», «техніка безпеки», «виробнича санітарія», «гігієна праці».
- •2. Чи можна вважати охорону праці принципом, що є характерним для всіх інститутів трудового права?
- •3. Дайте визначення поняття «міжнародно-правові стандарти безпеки та гігієни праці» та виділіть їх ознаки. Підберіть критерії можливої класифікації міжнародно-правових
- •4. Чи охорона праці регулюється нормами інших галузей права, а не лише трудового?
- •5. Чи норми Закону України «Про охорону праці» поширюються лише на найманих
- •IV. Задачі
- •2) Страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
- •4) Страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;
- •3. Ув’язнений Петренко за розпорядження начальника виправно-трудової колонії був
- •28 Вересня 1989 року Іванов, працюючи за трудовим договором у державному підприємстві «Газпром» (Російська Федерація), був травмований на виробництві.
- •Характеристика поняття охорони праці у соціальному, політичному, економічному та медичному аспектах
- •Охорона праці як інститут трудового права.
- •1.2.2. Охорона праці як правовий принцип трудового права
- •1.2.3. Охорона праці як функція трудового права
- •1.2.4. Охорона праці як елемент трудових правовідносин
- •1.2.5. Охорона праці як система законодавства.
- •Загальна характеристика правового забезпечення охорони праці в Україні.
- •3.1. Всесвітні міжнародні договори у сфері охорони праці.
- •3.2. Конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці з охорони праці
- •3.3. Регіональні міжнародні договори та охорона праці.
- •3.4. Міжнародні двосторонні договори України у сфері охорони праці
- •Тема 1. Поняття охорони праці та її правове забезпечення
- •I. Основні питання
- •1. Охорона праці: поняття та загальна характеристика:
- •1.1. Характеристика поняття охорони праці у соціальному, політичному, економічному та медичному аспектах.
- •1.2. Поняття охорони праці у правовому аспекті:
- •1.2.1. Охорона праці як інститут трудового права.
- •1.2.2. Охорона праці як правовий принцип трудового права.
- •1.2.3. Охорона праці як функція трудового права.
- •1.2.4. Охорона праці як елемент трудових правовідносин.
- •1.2.5. Охорона праці як система законодавства.
- •2. Загальна характеристика правового забезпечення охорони праці в Україні.
- •3. Міжнародні договори та їх роль у забезпеченні охорони праці:
- •3.1. Всесвітні міжнародні договори у сфері охорони праці.
- •3.2. Конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці з охорони праці.
- •3.3. Регіональні міжнародні договори та охорона праці.
- •3.4. Міжнародні двосторонні договори України у сфері охорони праці.
- •4. Законодавче забезпечення охорони праці в Україні:
- •4.1. Правове регулювання охорони праці в Конституції України.
- •4.2. Законодавчі акти загального характеру та їх значення для регулювання охорони праці.
- •4.3. Законодавчі акти спеціального характеру у сфері охорони праці.
- •4.3.1. Правове регулювання охорони праці у Кодексі законів про працю України.
- •4.3.2. Закон України «Про охорону праці»: загальна характеристика.
- •5. Підзаконні нормативно-правові акти України з охорони праці:
- •5.1. Система підзаконних нормативно-правових актів України з охорони праці: поняття, ознаки та види.
- •5.2. Нормативно-правові акти з охорони праці Дергірпромнагляду України: поняття, види, порядок опрацювання, прийняття, скасування та обліку.
- •5.3. Локальні нормативно-правові акти з охорони праці: види, порядок їх опрацювання, прийняття та скасування.
- •6. Загальна характеристика актів соціального партнерства з охорони праці.
- •6.1. Колективні угоди та охорона праці.
- •6.2. Колективні договори та охорона праці.
1.2.4. Охорона праці як елемент трудових правовідносин
Сторони трудового договору наділені комплексом взаємних прав і обов'язків щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці. Тому охорону праці розглядають як елемент трудових правовідносин. Працівники мають право на безпечні та нешкідливі умови праці та охорону здоров'я в процесі професійної діяльності. Роботодавець зобов'язаний створити у кожному структурному підрозділі і на кожному робочому місці умови праці, що відповідають вимогам нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці. Цей обов'язок роботодавця є комплексом зобов'язань, встановлених чинним законодавством, колективними та трудовими договорами і угодами. Законодавством також і на працівника покладаються зобов'язання з охорони праці. Він зобов'язаний знати і виконувати нормативно-правові акти з охорони праці, дотримуватись зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним та трудовим договорами, проходити обов'язкові медичні огляди і співпрацювати з роботодавцем в організації безпечних і нешкідливих умов праці. Порушення працівниками зазначених обов'язків вважається дисциплінарним проступком, відповідно роботодавець має право застосувати до працівника заходи дисциплінарної відповідальності. Аналогічно має вирішуватися і зворотна ситуація, коли шкоду заподіяно майну працівника внаслідок порушення його прав, внаслідок чого йому заподіяно матеріальну чи моральну шкоду. На думку Н.М. Хуторян, підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове правопорушення, у полягає у протиправному винному невиконанні або неналежному виконанні роботодавцем обов’язку з управління працею, в результаті чого заподіяна майнова чи немайнова шкода працівникові [203, с.221][25]. Цим самим фактично звужуються межі матеріальної відповідальності роботодавця, оскільки за логікою викладу за межами обов’язку з управління працею така відповідальність відсутня взагалі або можливі інші види юридичної відповідальності. Фактично це визнає і сама дослідниця, підкреслюючи, що матеріальна шкода працівникові може бути заподіяна роботодавцем при укладенні трудового договору (прийнятті на роботу), реалізації трудового правовідношення та припиненні трудового договору (звільненні) [203, с.221][26]. Тому не лише невиконання чи неналежне виконання роботодавцем обов’язку з управління працею, а і будь-якого іншого обов’язку у межах правовідносин, які є предметом трудового права, має спричиняти можливість застосування до роботодавця заходів матеріальної відповідальності за умови, коли цим заподіяно матеріальну шкоду працівникові.
Трудове правовідношення опосередковує правові зв’язки, спрямовані на реалізацію права на працю. При цьому мають забезпечуватися такі умови праці, які б максимально враховували особливості людського організму, не завдавали шкоди фізичному і психічному здоров’ю людини. У ст. 21 КЗпП серед обов’язків роботодавця за трудовим договором закріплено обов’язок забезпечити умови праці, необхідні для виконання роботи. Сторони трудового договору наділені комплексом взаємних прав і обов’язків щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці. Тому в науці трудового права охорону праці розглядають як елемент трудових правовідносин. Праву працівників на безпечні і нешкідливі умови праці та охорону здоров’я під час трудової діяльності кореспондує юридичний обов’язок роботодавця створити на кожному робочому місті умови праці, які відповідають вимогам нормативних актів з охорони прац Закон України “Про охорону праці”, даючи визначення терміну “роботодавець”, називає таким фізичну особу, яка використовує найману працю. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Отже, можна зробити висновок, що забезпечення прав і обов’язків щодо охорони праці у трудових правовідносинах між фізичними особами не має жодних особливостей порівняно з відносинами за участю юридичних осіб і здійснюється переважно на засадах імперативності, визначеності їх централізованим законодавством. Але чинне законодавство з питань охорони праці не завжди враховує специфічний статус роботодавця – фізичної особи. Більшість положень Закону України “Про охорону праці” щодо її організації роботодавцем об’єктивно не можуть бути виконані фізичною особою. Так, фізична особа навряд чи зможе організувати службу охорони праці, організувати атестацію умов виробництва на відповідність вимогам нормативних актів з охорони праці, розробляти нормативні акти з охорони праці тощо. Тому заслуговують на підтримку положення проекту Трудового кодексу, які передбачають можливість залучати для здійснення основних зобов’язань з охорони праці суб’єктами малого підприємництва – юридичними особами, а також фізичними особами сторонні підприємства, які надаватимуть платні послуги з проведення інструктажу з охорони праці, пожежної безпеки, обстеження умов охорони праці і пожежної безпеки (ст. 309, 320 проекту). Бажано розширити коло послуг, які можуть надаватися вказаним роботодавцям, а також розробити спеціальний порядок надання послуг у галузі охорони праці Важливим серед прав працівників у трудових правовідносинах є право на участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні як застрахована особа. Роботодавець – фізична особа має забезпечити здійснення цього права через виконання обов’язку здійснювати загальнообов’язкове державне соціальне страхування працівників.
Одним із основних принципів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених ст. 5 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування [104][27]є принцип обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян – суб'єктів підприємницької діяльності. Стаття 7 Основ до застрахованих осіб відносить тих, хто працює на умовах трудового договору (контракту) у фізичних осs,
