3.4. Міжнародні двосторонні договори України у сфері охорони праці.

03.06.2004, Угода, Азербайджан Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Азербайджанської Республіки про трудову діяльність і соціальний захист громадян України, які тимчасово працюють на території Азербайджанської Республіки, та громадян Азербайджанської Республіки, які тимчасово працюють на території України

17.07.1995, Угода, Білорусь Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про трудову діяльність та соціальний захист громадян України та Республіки Білорусь, які працюють за межами своїх держав

04.09.2001, Договір, Болгарія Договір між Україною та Республікою Болгарія про соціальне забезпечення

14.01.1993, Угода, Росія Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн

САМОКОНТРОЛЬ

1. Розкрийте зміст понять: «охорона праці», «охорона здоров’я», «безпека праці», «техніка безпеки», «виробнича санітарія», «гігієна праці».

На першій лекції були всі, нема сенсу все передруковувати.

2. Чи можна вважати охорону праці принципом, що є характерним для всіх інститутів трудового права?

Згадаємо інститути ТП:

• трудовий договір;

• працевлаштування;

• робочий час і час відпочинку;

• нормування і оплата праці;

• дисципліна праці і дисциплінарна відповідальність працівників;

• матеріальна відповідальність сторін трудових відносин;

• охорона праці;

• праця жінок, молоді та осіб із зниженою працездатністю;

• трудові спори;

• нагляд і контроль за дотриманням трудового законодавства;

• діяльність профспілок та інших органів виробничої демократії.

На підставі розуміння охорони праці у широкому значенні вчені сформулювали принцип охорони праці як один із основних принципів трудового права. І дійсно, трудове право сформувалось як право охорони праці. Мабуть, подальше підвищення ролі трудового права буде пов'язане саме з посиленням охорони праці, тобто охорони на виробництві життя, здоров'я людини, її фізичних та моральних сил.

Такі вчені, як А. Пашерстник, М. Александров. Я. Кисельов, А. Краснопольський, О. Абрамова, С. Голощапов, під охороною праці розуміли сукупність усіх норм трудового права, тому що всі вони встановлені в інтересах працівників. На підтримку широкого поняття охорони праці виступав С. Іванов. На його думку, у самій своїй суті трудове право у юридичному аспекті є правом охорони праці в широкому розумінні.

3. Дайте визначення поняття «міжнародно-правові стандарти безпеки та гігієни праці» та виділіть їх ознаки. Підберіть критерії можливої класифікації міжнародно-правових

стандартів безпеки та гігієни праці.

Нема такого визначення. Я так розумію, що це певні норми, які регламентують основні правила поведінки в сфері безпеки та гігієни праці. Проте це не зовсім так, в науці вважається, що поняття стандарти ширше ніж поняття норма. Очевидно, міжнародно-правовими стандартами відповідні зразкові правила можна вважати тільки у тому разі, якщо вони розроблені суб’єктами міжнародного права, які об’єднують більшість держав світу або певного регіону. З урахуванням наведеного пропонуємо вважати поняття «міжнародно-правові стандарти» ширшим і аж ніяк не тотожним поняттю «міжнародно-правові норми». Останні можуть бути міжнародно-правовими стандартами, але не всі міжнародно-правові стандарти є міжнародно-правовими нормами. Так, міжнародно-правові норми мають договірний характер і є обов’язковими до виконання. Натомість міжнародно-правові стандарти можуть бути доктринальними розробками.

Ознаки:

Тому,говорячи про міжнародні правові стандарти варто зазначити, що:

→а) під ними, насамперед, розуміються єдині принципи і норми щодо поведінки суб’єктів права, які зафіксовані в основних джерелах міжнародного права як універсальних, так і в регіональних правових актах;

→б) вони є оптимальними юридичними вимогами стосовно правових систем держав-учасниць міжнародного співтовариства;

→в) вони відображають найкращі правові досягнення міжнародного права та співробітництва держав-членів міжнародної спільноти та держав-членів універсальних і регіональних міжнародних міжурядових організацій (ММУО);

→г) вони фіксуються у відповідних джерелах права в вигляді принципів і норм права;

→ґ) вони об’єктивуються через основні джерела міжнародного права;

→д) вони є обов’язковими вимогами для держав учасників міжнародних договорів, що містять такі правові стандарти;

→е) вони є основою для узгодження міжнародного і національного права.

На глибоке переконання дослідниці М. Ставнійчук, нормативно-правові стандарти можна класифікувати: за суб’єктами їх створення – на стандарти Ради Європи (РЄ), Європейського Союзу (ЄС), Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) тощо; за галузевою приналежністю – на конституційно-правові, цивільно правові, кримінально-правові та ін.; за зовнішньою формою закріплення – на ті, що фіксуються у міжнародних договорах, практиці Європейського суду з прав людини, юридичних актах міжнародних організацій, що відносяться до джерел права.

Будь-які стандарти прав людини можна класифікувати за такими критеріями: а) за суб’єктом їх встановлення: 1) міжнародні (всесвітні, регіональні, двосторонні) та 2) національні; б) за юридичною значимістю: 1) формально необов’язкові або декларативні; 2) рекомендаційні (так зване «м’яке» право /soft law/); 3) формально обов’язкові;

в) за ступенем визначеності змісту: 1) абсолютно визначені (у якісному та кількісному вираженні); 2) відносно визначені (зокрема, якщо застосовуються оціночні поняття).

(С. М. ЛЯХІВНЕНКО. МІЖНАРОДНІ ПРАВОВІ СТАНДАРТИ: ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ТА ВИДОВОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ, У.П. Бек ЩОДО МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ СТАНДАРТІВ ПРОФЕСІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НАЙМАНИХ ПРАЦІВНИКІВ)