Характеристика поняття охорони праці у соціальному, політичному, економічному та медичному аспектах.
ЗУ "Про охорону праці" визначає, що охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Правові заходи охоплюють законодавчі акти загального та спеціального призначення. Дія загальних законодавчих актів поширюється на всі об’єкти господарювання незалежно від форм власності та видів їхньої діяльності. Сфера дії спеціальних законодавчих актів поширюється на окремі галузі виробництва, окремі види господарсько-економічної діяльності та окремі об’єкти господарювання.
Соціально-економічні заходи передбачають використання економічних методів управління охороною праці і охоплюють:
обов’язкове соціальне страхування працівників від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
пільги і компенсації за роботу в шкідливих і небезпечних умовах праці.
Організаційно-технічні заходи спрямовані на забезпечення такого рівня організації праці та таких інженерно-технічних рішень з безпеки праці, які б унеможливили вплив на працівників шкідливих та небезпечних виробничих чинників під час трудової діяльності.
Санітарно-гігієнічні заходи передбачають проведення наукових досліджень щодо впливу виробничих чинників на здоров’я людини та встановлення граничнодопустимих рівнів цих чинників на робочих місцях, а також проведення лабораторних досліджень з метою встановлення відповідності умов праці на робочих місцях вимогам нормативних актів з питань охорони праці.
Лікувально-профілактичні заходи передбачають обов’язкове проходження попереднього та періодичних медичних оглядів для певних категорій працівників з метою збереження їхнього здоров’я чи здоров’я людей, які контактують з ними, а також особливі вимоги до охорони праці жінок, неповнолітніх осіб та інвалідів.
!!! Зміст охорони праці розглядають у:
соціальному,
технічному,
медико-біологічному,
юридичному,
галузевому
та вузькоспеціальному аспектах.
Кожен аспект охорони праці має свій зміст і є самостійним напрямком у системі заходів щодо безпеки життя та здоров'я у процесі трудової діяльності.
Соціальний аспект охорони праці передбачає забезпечення всебічного соціального розвитку кожної працюючої особи, захист особи. Соціальний аспект охорони праці передбачає визнання пріоритету життя та здоров'я людини у процесі виробничої та трудової діяльності. До соціального змісту охорони праці належить запобігання шкідливим наслідкам, до яких може призвести ігнорування вимог техніки безпеки та гігієни праці на виробництві.
Запобігання шкідливим наслідкам потребує встановлення юридичних гарантій:
надання технічним та санітарним правилам сили правових норм;
запровадження нагляду та контролю за додержанням норм з охорони праці;
встановлення відповідальності за невиконання норм з охорони праці.
Техніко-економічний аспект охорони праці має бути спрямований на удосконалення засобів праці, техніки та технологій.
Медико-біологічний аспект охорони праці враховується насамперед при нормуванні праці.
Юридичний аспект охорони праці полягає у забезпеченні права працівника на життя, охорону здоров'я, на належні, безпечні і здорові умови праці.
Охорона праці в юридичному аспекті являє собою правовий інститут, що має міжгалузевий характер. Норми цього інституту захищають інтереси різних суб'єктів права:
роботодавців та працівників, які перебувають з ними у трудових правовідносинах;
членів виробничих кооперативів;
студентів, які проходять виробничу практику;
громадян, які відбувають покарання за вироком суду, в період їх роботи в організації та ін.
Дія ЗУ "Про охорону праці" поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.
Об’єктом охорони праці є здоров’я і працездатність людини, а предметом – засоби і заходи, спрямовані на їхнє збереження.
Тобто, загальним об'єктом охорони праці є працездатність як специфічна якість особи, тому для трудового права важливе значення має оцінка професійної працездатності особи (якісна характеристика здатності до певних видів діяльності та кількісна характеристика допустимих обсягів навантаження). Це дає можливість обмежити для конкретних категорій працівників виконання певних видів трудової діяльності чи знизити трудове навантаження (наприклад, для неповнолітніх, жінок, інвалідів).
Обмеження (заборони) виконання окремих видів трудової діяльності реалізуються як при прийнятті на роботу, так і у процесі здійснення трудової діяльності особи (наприклад, за наслідками медичних оглядів окремих категорій працівників тощо). Зниження трудового навантаження може виявлятися у встановленні певного режиму праці та відпочинку, зниженні норм виробітку, забороні залучення до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, виконанні роботи за сумісництвом тощо.
Таким чином, як міжгалузевий інститут охорона праці є цілісною системою норм різної галузевої належності, що регулює спеціальні заходи з охорони здоров'я окремих категорій громадян, зайнятих у сфері праці, від несприятливого впливу виробничих факторів на їхню працездатність.
Галузевий та вузькоспеціальний аспекти охорони праці. У юридичній літературі поняття "охорона праці" в галузевому аспекті розглядається в широкому і вузькому значенні.
У широкому значенні під охороною праці розуміють фактично трудове право в цілому, тому що його норми враховують і захищають переважно права та інтереси працівників (як система всіх норм, що встановлені в інтересах працівників).
У вузькоспеціальному значенні під охороною праці розуміють норми інституту трудового права, що містяться в різних джерелах права. До них належать:
норми, що містять вимоги щодо забезпечення здорових і безпечних умов роботи, запобігають виробничому травматизму, загальним та професійним захворюванням;
норми, що гарантують право працівника на працю в умовах, які відповідають вимогам безпеки та гігієни, захист працівника в разі отримання травми чи захворювання у період роботи, а також травм та захворювань, які пов'язані з виконанням його трудових обов'язків;
норми, що забезпечують участь працівників та професійних спілок у встановленні умов праці;
норми, що забезпечують здійснення нагляду та контролю за реалізацією зазначених вимог у сфері охорони праці;
норми, що визначають відповідальність за порушення у сфері охорони праці.
Поняття охорони праці у правовому аспекті:
Охорона праці як інститут трудового права.
1.2.2. Охорона праці як правовий принцип трудового права.
1.2.3. Охорона праці як функція трудового права.
1.2.4. Охорона праці як елемент трудових правовідносин.
1.2.5. Охорона праці як система законодавства.
Легальне визначення поняття охорони праці дається в ст. 1 ЗУ від 14 жовтня 1992 р. “Про охорону праці”. Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.
В поняття охорони праці входять і всі ті заходи, що спеціально призначені для створення особливих полегшених умов праці для жінок і неповнолітніх, а також працівників зі зниженою працездатністю.
Крім Закону України “Про охорону праці” правове регулювання охорони праці знайшло відображення в нормах глави XI “Охорона праці”, глави XII “Праця жінок”, глави XIII “Праця молоді” КЗпП.
У юридичній літературі поняття охорони праці вживається у двох розуміннях - широкому та вузькому. В широкому значенні термін "охорона праці" вживається для визначення всієї сукупності норм трудового права, спрямованих на всебічну охорону трудових прав громадян, тобто права на працю та її оплату, права на відпочинок, соціальний захист тощо.
На підставі розуміння охорони праці у широкому значенні вчені сформулювали принцип охорони праці як один із основних принципів трудового права. І дійсно, трудове право сформувалось як право охорони праці. Мабуть, подальше підвищення ролі трудового права буде пов'язане саме з посиленням охорони праці, тобто охорони на виробництві життя, здоров'я людини, її фізичних та моральних сил.
Такі вчені, як А. Пашерстник, М. Александров. Я. Кисельов, А. Краснопольський, О. Абрамова, С. Голощапов, під охороною праці розуміли сукупність усіх норм трудового права, тому що всі вони встановлені в інтересах працівників. На підтримку широкого поняття охорони праці виступав С. Іванов. На його думку, у самій своїй суті трудове право у юридичному аспекті є правом охорони праці в широкому розумінні.
І лише В. Семенков висловлювався проти розуміння охорони праці в широкому значенні. Охороною праці у вузькому розумінні відповідно вважається система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності (ст. 1 ЗУ "Про охорону пращ").
Інститут охорони праці у вузькому розумінні охоплює правові норми, що регулюють:
організацію охорони праці на підприємстві;
розробку та прийняття інструкцій з охорони праці;
здійснення заходів щодо індивідуального захисту від виробничих травм і професійних захворювань;
охорону праці жінок, неповнолітніх та інвалідів;
нагляд і контроль за додержанням норм з охорони праці;
відповідальність працівників, у тому числі роботодавців, за порушення норм з охорони праці.
Охорона праці як система законодавства охоплює законодавчі акти загального та спеціального призначення. До загальних законодавчих актів з питань охорони праці належать:
Конституція України;
Кодекс законів про працю;
Закон України “Про охорону праці”;
Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
Дія загальних законодавчих актів поширюється на всі об’єкти господарювання незалежно від форм власності та видів їхньої діяльності.
Спеціальні законодавчі акти з питань охорони праці охоплюють:
Державні стандарти безпеки праці;
Міжгалузеві та галузеві нормативні акти з питань охорони праці (Будівельні норми і правила, Санітарні норми, Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів, Правила пожежної безпеки та ін.);
Нормативні акти, що діють в межах об’єкта господарювання (Положення про систему управління охороною праці на об’єкті господарювання, Положення про службу охорони праці на об’єкті господарювання, Положення про комісію з питань охорони праці на об’єкті господарювання, Положення про роботу уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці, Положення про навчання і перевірку знань з охорони праці, Положення про порядок атестації робочих місць щодо їхньої відповідності нормативним актам з питань охорони праці та ін.).
Сфера дії спеціальних законодавчих актів поширюється на окремі галузі виробництва, окремі види господарсько-економічної діяльності та окремі об’єкти господарювання.
З охороною праці тісно пов'язана також низка правових норм, що відносяться до інших галузей права України. Це:
норми ЦП, що встановлюють майнову відповідальність при ушкоджені здоров'я або смерті громадянина;
норми АП, що визначають адміністративну відповідальність і порядок притягнення до неї громадян органами охорони праці;
норми КП, що встановлюють відповідальність при вчиненні злочинів у галузі охорони праці і техніки безпеки.