3.3. Визначення допоміжної площі складу

До допоміжної площі F_в відносять площу, зайняту проходами і проїздами. Розміри проходів і проїздів у складських приміщеннях визначаються залежно від габаритів матеріалів, які зберігаються, розмірів вантажообігу, виду підйомно-транспортних механізмів, що використовуються для переміщення матеріалів.

Площа проходів і проїздів складу розраховується за формулою:

(3.5)

де К_пр – коефіцієнт, який для закритих складів і навісів дорівнює: при використанні навантажувачів – 1.5...1.8, кранів-штабелів – 1.2...1.5.

3.4. Визначення службової площі

Площа службових приміщень визначається за формулою:

_(3.6)

– кількість робітників, що обслуговують складське приміщення,

– норма площі на одного працівника, м²/чол. При штаті до 3-х чоловік ця норма дорівнює 5 м²/чол., від 3-х до 5-ти – 4 м²/чол., більше 5-ти – 3,25 м²/чол.

Отримані зазначеним методом розрахункові дані складають загальну площу складу і є вихідними для планування складу.

3.5. Визначення ємності складу

Ємність (вантажопідйомність) складу визначається кількістю матеріалів відповідної номенклатури, що може одночасно вмістити склад за умови організації раціонального збереження і складської переробки вантажів, тобто

_(3.7)

Р_Н – нормативне навантаження на 1м ² площі складу, т/м².

3.6. Визначення пропускної спроможності складу

Розрахункову пропускну спроможність складу визначають за формулою:

_(3.8)

Т – тривалість планового періоду.

Інтенсивність використання складу впродовж певного часу характеризується коефіцієнтом оборотності складу

_(3.9)

3.7. Визначення довжини вантажно-розвантажувального фронту

Довжину вантажно-розвантажувального фронту складу визначають за формулою:

_(3.10)

n – кількість транспортних засобів, що одночасно подаються для фронту складу для навантаження або розвантаження;

l – довжина транспортного засобу (довжина автомобіля 7 – 16 м, ширина автомобіля 2,6 – 3,2 м, довжина вагону – 17 – 26 м;

l₁ – відстань між транспортними засобами, м (для окремо розташованих вагонів – 1,0...1,5м, при стоянці автомобіля торцем до фронту вантажних робіт – 1м, при стоянці автомобілів паралельно фронту – 2,5м).

Необхідна кількість підйомно-транспортних механізмів складів N визначається за єдиною для всіх засобів механізації формулою:

_(3.11)

Q – обсяг робіт, що виконуються за допомогою підйомно-транспортних механізмів, т;

K_H – коефіцієнт нерівномірності вантажопотоку (прибуття вантажів);

q_г – погодинна продуктивність підйомно-транспортного устаткування, т;

K_в – коефіцієнт використання часу розрахункового періоду (0,7...0,8).

Коефіцієнт нерівномірності вантажопотоку

_(3.12)

– максимальний вантажопотік за визначений період часу, т;

– середній вантажопотік за цей же період часу, т.

Годинна продуктивність підйомно-транспортного устаткування періодичної (циклічної) дії складає

_(3.13)

q_н – номінальна вантажопідйомність механізму, т;

К_г – коефіцієнт використання вантажопідйомності механізмів, що визначає відношення фактичного завантаження механізму до його номінальної вантажопідйомності;

t – час повного циклу одного робочого періоду, хв.

Кількість механізмів для переробки вантажів за регламентований відрізок часу визначається за формулою:

_(3.14)

– кількість вантажів, яку необхідно переробити за регламентований відрізок часу, т; – регламентований час, год.