Сполучення кісток.

Існують три види сполучення кісток: безперервне, напівперервне і перервне.

Неперервні з’єднання характеризуються наявністю між кістками суцільної з’єднувальної тканини – сполучної, хрящової або кісткової. Такі з’єднання є нерухомі, або малорухомі.

Перервні (синовіальні) з’єднання, - в місцях зчленування суглобові поверхні покриті суглобовими хрящами, мають синовіальну порожнину, вистелену синовіальною оболонкою. Їм властива різна рухомість (від незначної до великої). Через це їх називають суглобами.

Перехідна форма з’єднань (симфізи або напівсуглоби) – це така форма, де з’єднувальні поверхні покриті волокнистим хрящом, між якими є щілина, але без капсули і синовіальної оболонки. Вони є дуже малорухомі.

Кістки черепа сполучаються двома видами: неперервно (з допомогою сполучної тканини – синдесмози, і з допомогою хрящевої тканини – синхондрози), та перервно – скронево-нижньощелепний суглоб.

Синдесоз – це сполучнотканинне з’єднання кісток, де між їх суміжними краями є прошарок сполучної тканини. На черепі це, у маленьких дітей, тім’ячка, які з часом заростають і формуються шви. У новонароджених шви кісток склепіння черепа ще не сформовані, а в місцях з’єднання кількох кісток є тім’ячка, утворені пластинкою сполучної тканини. Така будова черепа новонародженого є важливим пристосуванням, що полегшує проходження плода родовим каналом.

Розрізняють: найбільше переднє тім’ячко, утворене на стику вінцевого і стріловидного швів, яке заростає протягом 1,5-2,0 років життя дитини; заднє – на місці з’єднання лямбдоподібного і стріловидного швів, заростає протягом першого року життя; бічні тім’ячка (по два з кожного боку) – спереду клиноподібне, яке виникає при сполученні лобової і тім’яної кісток з лускою скроневої і великим крилом клиноподібної, та соскоподібне (задньобічне) розміщене на стику тім’яної, потиличної і скроневої кісток. Ці тім’ячка заростають швидко після народження дитини.

Шви черепа поділяються на зубчасті, лускоподібні та плоскі. До зубчастих швів відносяться: вінцевий – між лускою лобової та тім’яними кістками, стрілоподібний – між присередніми краями двох тім’яних кісток, та лямбдоподібний – між лускою потиличної та обома тім’яними кістками. До лускоподібних відноситься шов між скроневим краєм тім’яної і лускою скроневої кісток. Плоскими швами сполучаються кістки лицевого черепа (рис. 21).

Крім того сполучнотканинним з’єднанням є вклиннення, що виникає між коренем зуба і відповідною лункою на верхній та нижній щелепах.

Кістки основи черепа сполучаються теж неперервно з допомогою хряща, який в старості може заміщатися кістковою тканиною.

А Б В

Рис. 21. Види швів.

А - зубчастий; Б – плоский; В – лускатий.

Скронево-нижньощелепний суглоб є парний, утворений головкою нижньої щелепи та нижньощелеповою ямкою і суглобовим горбком скроневої кістки. Суглобові головки нижньої щелепи мають валикоподібну форму, поздовжні осі яких сходяться біля переднього краю великого потиличного отвору. Нижньощелепова ямка більша від суглобової головки і тому не повністю входить до складу суглоба. В ній розрізняють дві частини: внутрішньокапсулярну і позакапсулярну. Внутрішньокапсулярна частина разом з суглобовим горбком охоплені суглобовою сумкою. Суглобові поверхні покриті волокнистим хрящем. В зв’язку з тим, що суглобова ямка є більша від суглобової головки, тобто не відповідає їй по величині, між ними знаходиться внутрішньосуглобовий диск. Він має форму подвійно ввігнутої волокнисто-хрящової пластинки овальної форми, розміщеної горизонтально, своїми краями зростається по колу з суглобовою сумкою і таким чином поділяє порожнину суглоба на два поверхи: верхній і нижній (рис. 22).

Суглобова сумка прикріплюється до краю суглобоваго хряща. В ділянці скроневої кістки вона кріпиться до країв суглобової ямки, охоплюючи спереду суглобовий горбик, а ззаду доходить до кам’янисто-барабанної щілини. На нижній щелепі капсула прикріплюється спереду до краю суглобової поверхні головки над крилоподібною ямкою, а ззаду - до шийки нижньої щелепи.

Зв’язки скронево-нижньощелепного суглоба поділяються на три групи: внутрішньокапсулярні, позакапсулярні і зв’язки, які відносяться до скронево-нижньощелепного суглоба, але не зв’язані з суглобовою сумкою.

До внутрішньокапсулярних відносяться передні і задні меніскові зв’язки, які йдуть від скроневої кістки до переднього і заднього країв диска та меніско-щелепові зв’язки (внутрішня і зовнішня), які направляються від шийки нижньої щелепи до нижнього краю диска.

А Б

Рис. 22. Стріловий розтин скронево-нижньощелепного суглоба.

А - вигляд справа: 1 - верхня щелепа; 2 - головка нижньої щелепи; 3 - суглобова капсула; 4 - суглобовий диск; 5 - суглобовий горбок скроневої кістки; 6 - верхня головка бічного крилоподібного м'яза; 7 - нижня головка бічного крилоподібного м'яза.

Б - вигляд зсередини: 1- крилоподібний відросток; 2 – крило-остьова зв’язка; 3 - ость клиноподібної кістки; 4 - суглобова капсула; 5 – шлоподібний відросток; 6 – клино-нижньощелепна зв’язка; 7 - шило-нижньощелепна зв’язка; 8 – крило-нижньощелепна зв’язка.

До позакапсулярних відноситься бокова зв’язка, яка починається від основи виличного відростка і направляється до зовнішньої і задньої поверхні шийки нижньої щелепи. В ній розрізняють передню (зовнішню) і задню (внутрішню) частини.

До третьої групи зв’язок належать: клиновидно-щелепна, яка починається від гребеня великого крила клиноподібної кістки і прикріплюється до язичка нижньої щелепи і шило-щелепна, що йде від шилоподібного відростка скроневої кістки до заднього краю кута нижньої щелепи.

Скронево-нижньощелепний суглоб відноситься до блоковидних за формою суглобових поверхонь, маючи в своєму складі внутрішньосуглобовий диск, його відносять до комплексних. Правий і лівий суглоби в сукупності утворюють єдине ціле – його відносять до комбінованих.