М Рис. 14. Права піднебінна кістка.
А - вигляд ззовні: 1- клиноподібний відросток; 2 - клинопіднебінна вирізка; 3 - очноямковий відросток; 4 - перпендикулярна пластинка; 5 - горизонтальна пластинка; 6 -
велика піднебінна борозна; 7-
А Б пірамідний відросток.
Б - вигляд зсередини: 1 - очноямковий відросток; 2 - клино-піднебінна
вирізка; 3 - клиноподібний відросток; 4 - пірамідний відросток; 5 -горизонтальна пластинка; 6 - перпендикулярна пластинка; 7 – раковинний гребінь; 8 – решітчастий гребінь.
Перпендикулярна пластинка має дві поверхні - верхньощелепну і носову. На верхньощелепній поверхні, яка прилягає до крилопіднебінного відростка клиноподібної кістки та сусідньої з ним ділянки верхньої щелепи, проходить велика піднебінна борозна, що утворює з однойменною борозною верхньої щелепи, великий піднебінний канал. Носова поверхня гладка. На ній є решітчастий гребінь, для з'єднання з середньою носовою раковиною і посередині раковинний гребінь - для приєднання нижньої носової раковини.
На верхньому краї перпендикулярної пластинки є два відростки: очноямковий, що приростає до задньої ділянки очноямкової поверхні верхньої щелепи, та клиноподібний, що з'єднується з нижньою поверхнею тіла клиноподібної кістки. Між цими відростками знаходиться клинопіднебінна вирізка, що зверху прикривається тілом клиноподібної кістки і перетворюється в канал.
Від місця з'єднання горизонтальної і перпендикулярної пластинок піднебінної кістки, позаду і донизу відходить масивний пірамідний відросток.
Носова кістка - невелика парна чотирикутної форми пластинка, яка зверху з'єднується з лобовою кісткою, латерально - з лобовим відростком верхньої щелепи, присередньо - з такою ж кісткою протилежної сторони. Нижній край кістки вільний і бере участь в утворенні грушоподібного отвору носової порожнини.
Сльозова кістка - парна тонка пластинка заокругленої форми, що бере участь в утворенні медіальної стінки очної ямки. Внутрішня її поверхня прикриває решітчастий лабіринт. На зовнішній поверхні, вертикально направлений, видно задній сльозовий гребінь, що з переднім сльозовим гребенем на лобовому відростку верхньої щелепи, обмежує сльозову борозну.
Леміш - непарна чотирикутна кісткова пластинка, що бере участь в утворенні носової перегородки. Верхній край кістки має крила і ними прилягає до тіла і кіля клиноподібної кістки, нижній край - до носового гребеня піднебінного відростка верхньої щелепи і горизонтальної пластинки піднебінної кістки, передній - з перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки та хрящем перегородки носа. Задній край вільний, бере участь в утворенні хоан.
Під'язикова кістка (рис. 15) - непарна, розміщена між нижньою щелепою і гортанню, серед м'яких тканин, безпосередньо не зв'язана із скелетом (сесамовидна кістка). Вона має тіло і обернені дозаду великі та малі роги. До неї кріпляться надпід'язикова і підпід'язикова групи м'язів та гортань.
Рис. 15. Під'язикова кістка.
А - вигляд зверху; Б - вигляд збоку: 1 - тіло під'язикової кістки; 2 - малий ріг; 3 - великий ріг.
Череп в цілому поділяють на мозковий і лицевий. Мозковий череп ще поділяють на основу і склепіння. Лінія, що розділяє основу від склепіння, проходить від зовнішнього потиличного виступу потиличної кістки, по верхній карковій лінії, через основу соскоподібного відростка скроневої кістки, над зовнішнім слуховим отвором, через основу виличного відростка скроневої кістки, по підскроневому гребеню великого крила клиноподібної кістки, піднімається по вилично-клиноподібному та вилично-лобовому швах, далі по надочноямковому краю і досягає носо-лобового шва.
Склепіння утворене опуклими тім'яними кістками, лускою потиличної, лобової, скроневих кісток, та скроневими поверхнями великих крил клиноподібної кістки. На ньому розрізняють тім'я (верхівка), лоб і потилицю.
Кістки склепіння з'єднуються такими швами:
- стріловидний шов розміщений між двома тім'яними кістками в сагітальному напрямку, він є зубчастим і з'єднує ці кістки між собою;
- вінцевий шов з'єднує лобові краї обох тім'яних кісток з лускою лобової кістки, це теж зубчастий шов;
- лямбдоподібний шов, знаходиться між заднім краєм обох тім'яних кісток і лускою потиличної кістки - теж зубчастий шов;
- лускоподібний шов знаходиться між лускоподібним краєм тім'яної кістки і лускою скроневої кістки.
На бічних поверхнях склепіння черепа розміщені верхня і нижня скроневі лінії, до яких прикріплюються відповідно скроневі фасція і м'яз. При з'єднанні виличного відростка скроневої кістки з скроневим відростком виличної кістки утворюється вилична дуга.
Внутрішня поверхня склепіння черепа має борозну верхньої стріловидної пазухи, що проходить посередині, з боків якої є зернисті ямочки. Крім того, видно борозни, утворені артеріями твердої мозкової оболонки.
Внутрішня основа черепа, відповідно до рельєфу нижньої поверхні головного мозку, поділена три ямки: передню, середню і задню.
Передня черепна ямка міснить лобові частки півкуль головного мозку, утворена очноямковими частинами лобової, дірчастою пластинкою решітчастої та малими крилами клиноподібної кісток. Вона сполучається через отвори дірчастої пластинки з носовою порожниною (рис. 16).
Середня черепна ямка знаходиться позаду передньої черепної ямки і відділена від неї заднім краєм малих крил клиноподібної кістки. Вона утворена тілом і великими крилами клиноподібної та передньою поверхнею піраміди скроневих кісток. Зверху на тілі клиноподібної кістки міститься турецьке сідло, на дні якого є гіпофізарна ямка. Через зорові канали та верхні очні щілини ця ямка сполучається з очними ямками. Круглий отвір сполучає середню черепну ямку з крилопіднебінною ямкою, аовальний і остистий отвори ведуть у підскроневу ямку. Між бічною поверхнею тіла клиноподібної кістки та верхівкою піраміди скроневої кістки міститься рваний отвір.
Задня черепна ямка відділена від середньої ямки верхніми краями кам’янистих частин скроневих кісток і спинкою турецького сідла. Вона утворена задньою частиною тіла клиноподібної та задньою поверхнею пірамід скроневих кісток, крім того більшу її частину, розміщену позаду утворює потилична кістка, аж до внутрішнього потиличного виступу. Задня черепна ямка через великий потиличний отвір сполучається з хребтовим каналом, де головний мозок з’єднується зі спинним. На задній поверхні піраміди скроневої кістки є внутрішній слуховий отвір, що веде до лабіринту внутрішнього вуха. Під ним знаходиться яремний отвір, через який з черепа виходять 9, 10 і 11 пари черепно-мозкових нервів та внутрішня яремна вена. В основі потиличних віростків є канали під’язикових нервів, через які виходять з черепа однойменні нерви.
Зовнішню основу черепа поділяють на три відділи:
1) передній, утворений кістковим піднебінням;
2) середній, розміщений між крилоподібними відростками і переднім краєм великого потиличного отвору;
3) задній, який знаходиться позаду великого потиличного отвору.
Кісткове піднебіння утворене двома піднебінними відростками верхніх щелеп і двома горизонтальними пластинками піднебінних кісток. На кістковому піднебінні є такі утвори:
- різцевий канал розміщений посередині піднебінного шва спереду і має сполучення з носовою порожниною;
- великий піднебінний канал знаходиться в задньо-латеральній ділянці кісткового піднебіння між верхньою щелепою, піднебінною кісткою і крилоподібним відростком. Він веде до крилопіднебінної ямки. Від нього відгалужується малий піднебінний канал, який закічується на твердому піднебінні;
Рис. 16. Внутрішнія основа черепа.
1 - очноямкова частина лобової кістки; 2 - півнячий гребінь; 3 - дірчаста пластинка; 4 - зоровий канал; 5 - гіпофізна ямка; 6 - спинка сідла; 7- круглий отвір; 8 - овальний отвір; 9 - рваний отвір; 10 - внутрішній слуховий отвір; 11 - яремний отвір; 12 - борозна сигмоподібної пазухи; 13 - схил; 14-борозна поперечної пазухи; 15 - внутрішній потиличний виступ; 16 - великий отвір; 17 - потилична луска; 18 - борозна сигмоподібної пазухи; 19 - кам'яниста частина скроневої кістки; 20 - остистий отвір; 21 - лускова частина скроневої кістки; 22 - велике крило клиноподібної кістки; 23 - мале крило клиноподібної кістки.
- серединний піднебінний шов, що з'єднує між собою піднебінні відростки верхніх щелеп і горизонтальні пластинки піднебінних кісток;
- поперечний піднебінний шов, з'єднує піднебінні відростки верхніх щелеп з горизонтальними пластинками піднебінних кісток (рис. 17).
Рис. 17. Зовнішня основа черепа.
1 - піднебінний відросток верхньої щелепи; 2 - різцевий отвір; 3- серединний піднебінний шов; 4 - поперечний піднебінний шов; 5 - хоана; 6 - нижня очноямкова щілина; 7- вилична дуга; 8 - крило лемеша; 9 - крилоподібна ямка; 10 - бічна пластинка крилоподібного відростка; 11 - крилоподібний відросток; 12 - овальний отвір; 13 - нижньощелепна ямка; 14 - шилоподібний відросток; 15 - зовнішній слуховий хід; 16 - соскоподібний відросток; 17- потиличний виросток; 18 - соскоподібна вирізка; 19 - виросткова ямка; 20 - великий отвір; 21 - нижня каркова лінія; 22 - зовнішній потиличний виступ; 23 - виростковий канал; 24 - глотковий горбок; 25 - потилично-соскоподібний шов; 26 - яремний отвір; 27 - шило-соскоподібний отвір; 28 - зовнішній отвір сонного каналу; 29- кам'янисто-барабанна щілина; 30- рваний отвір; 31 - остистий отвір; 32- суглобовий горбок; 33 - клино-лусковий шов; 34 - крилоподібний гачок; 35 - великий піднебінний отвір; 36 - вилично-верхньощелепний шов.
Вище від кісткового піднебіння є парні широкі отвори, що називаються хоанами (з грецької сhoanos - лійка). Вони сполучають носову порожнину з носоглоткою.
Середній відділ зовнішньої основи черепа утворений зовнішніми поверхнями клиноподібної, скроневих і потиличної кісток. Тут знаходяться: овальний, остистий, отвори, а також, внаслідок сполучення між собою клиноподібної і скроневої кісток, - так званий рваний отвір. Латеральніше від цих отворів є зовнішній отвір сонного каналу, в якому розміщена внутрішня сонна артерія. Більше до зовні від цього каналу знаходиться суглобова ямка і суглобовий горбок, що буде входити до складу скронево-нижньощелепного суглобу. Назад і латерально від ямки розміщений зовнішній слуховий отвір.
Задній відділ зовнішньої основи черепа утворений бічними частинами потиличної і соскоподібною частиною піраміди скроневих кісток. На ньому розміщений великий потиличний отвір, з обох боків від якого знаходяться потиличні виростки з суглобовими поверхнями для з'єднання з першим шийним хребцем. В основі, спереду кожного виростка, знаходиться канал під'язикового нерва, а позаду - виросткова ямка, на дні якої міститься однойменний канал. Збоку від виростка розташований яремний отвір, шилоподібний та соскоподібний відростоки, між якими знаходиться шило-соскоподібний отвір. Присередньо від соскоподібного відростка розміщені соскоподібна вирізка та борозна потиличної артерії.
Контрфорси. В окремих місцях черепа є кісткові потощення, через які передається сила жувального тиску на склепіння черепа. Між цими потовщеннями кісток є стоншені місця, які називаються слабкими місями кісток, де частіше всього бувають переломи. Потовщення є на обох щелепах: чотири на верхній і два на нижній.
Контрфорси верхньої щелепи:
1. Лобно-носовий конртфорс опирається на альвеолярне потовщення в ділянці ікла, продовжується у вигляді потовщеної пластинки лобового відростка верхньої щелепи, досягаючи носової частини лобової кістки. Правий і лівий контрфорси в ділянці носової частини лобової кістки укріплюються поперечно розміщеними кістковими валиками у вигляді надбрівних дуг. Цей контрфорс зрівноважує силу тиску створену іклами знизу до верху.
2. Альвеолярно-виличний контрфорс починається від альвеолярних підвищень першого і другого молярів, піднімається вверх по виличноальвеолярному гребеню до виличної кістки, яка перерозприділяє силу жувального тиску: дозаду на виличний відросток скроневої кістки, доверху – на виличний відросток лобової кістки, присередньо – на виличний відросток і підочний край верхньої щелепи в напрямоку до лобно-носового контрфорсу. Цей контрфорс є найбільше виражений і зрівноважує силу, що виникає при жуванні кутніми зубами в напрямку знизу у верх, спереду назад і ззовні до середини.
3. Крило-піднебінний контрфорс починається з альвеолярних підвищень останніх молярів і горба верхньої щелепи, направляється вгору, де підсилюється крилоподібним відростком клиноподібної і перпендикулярною пластинкою піднебінної кісток. Цей контрфорс зрівноважує силу, що виникає при жуванні останніми молярами в напрямку знизу до верху і ззаду наперед (рис. 18).
4. Піднебінний контрфорс утворений піднебінними відростками обох верхніх щелеп і горизонтальними пластинками обох піднебінних кісток, що
Рис. 18. Контрафорси верхньої щелепи.
Вигляд: а – спереду; б – з боку; в – піднебінні контрафорси; вигляд на верхню щелепу: г –з боку; д –з середини.
з’єднуються між собою поздовжнім піднебінним швом. Він з’єднує між собою праву і ліву половини альвеолярної дуги. Він зрівноважує силу, що виникає при жуванні в горизонтальному напрямку
Контрфорси нижньої щелепи:
1. Альвеолярний – направляється вгору по альвеолярних підвищеннях до комірок зубів.
2. Висхідний – йде по основі нижньої щелепи, піднімається вгору по гілках, переходить на її шийки і головки. Звідти жувальний тиск передається на суглобові ямки скроневих кісток (рис. 19).
Рис. 19. Контрафорси нижньої щелепи.
Форми черепа.
Форма черепа визначається відношенням поперечного розміру між тім’яними горбами до поздовжнього (від надперенісся до зовнішнього потиличного горба), вираженого в процентах. Одержане число називається черепним показником – індексом. Розрізняють три форми черепа: доліхоцефалічну (видовжену) з індексом менше 75, мезоцефалічну – від 75 до 80, брахіцефалічну – більше 80.
Для характеристики лицевого черепа використовують лицевий показник, який виражається відношенням висоти обличчя (від середини лобно-носового шва до середини основи тіла нижньої щелепи) до виличної ширини (відстань між виличними дугами) і виражається в процентах. На основі лицевого показника розрізняють дві форми обличчя: широка і низька – хамепрозопічна, індекс від 78 до 83,9; вузька і довга – лептопрозопічна з індексом від 89 до 92,9.
Положення лицевого черепа по відношенню до мозкового – виражається лицевим кутом. Цей кут утворений лицевою лінією, проведеною від лобно-носового шва до середини альвеолярної дуги (між центральними різцями) верхньої щелепи і горизонтальною лінією, що з’єднує нижній край очної ямки з верхнім краєм зовнішнього слухового проходу. Відповідно до величини кута, що утворився між цими лініями розрізняють: опістогнатизм (положення нижньої щелепи назад) – кут більше 90 градусів; ортогнатизм (правильне положення) кут від 80 до 90 гадусів; прогнатизм (нижня щелепа висунута вперед) – кут менше 80 градусів.
У новонародженого мозковий череп розвинутий кра, ніж лицевий. З 13-14 років переважає різкий розвиток лицевого черепа. В цей період складаються основні риси обличчя.