2 Навчальне питання: “Організаційна структура Збройних Сил України. Види Збройних Сил України, їх склад і призначення ”.
Утримання на своїй території могутньої військової сили, призначенням якої було ведення стратегічних наступальних операцій, аж ніяк не відповідало миролюбному зовнішньополітичному курсу молодої держави, її позаблоковому статусу та оборонному характеру Воєнної доктрини. Тому першочерговими завданнями Міністерства оборони України стали скорочення військових формувань і техніки до необхідного рівня, приведення їх організаційно-штатної структури та дислокації у відповідність до нових умов, розробка програми будівництва Збройних сил України. Безпрецедентним стало рішення держави про без'ядерний статус і ліквідацію в односторонньому порядку ядерного потенціалу. Одночасно скорочувались і звичайні озброєння.
Ці заходи проводились відкрито, відповідно до міжнародних договорів і під міжнародним контролем. І вже в листопаді 1995 р. Україна виконала свої зобов'язання та привела граничний рівень техніки та озброєння у відповідність до положень Договору про звичайні збройні сили та озброєння в Європі. Із перших місяців формування українського війська в Міністерстві оборони та Генеральному штабі проводилась кропітка робота щодо створення моделі Збройних сил, яка б відповідала вимогам сьогодення. Армія має бути оптимальною за чисельністю, мобільною, усебічно оснащеною із врахуванням принципу оборонної достатності, економічних можливостей держави, постійно підтримувати рівень необхідної боєготовності та боєздатності, бути гарантом територіальної цілісності та незалежності держави. Усі ці параметри знайшли віддзеркалення у Державній програмі будівництва та розвитку Збройних сил України на період до 2017 р.
На підставі прогнозу воєнно-політичної і воєнно-стратегічної обстановки у світі та поблизу кордонів України в найближчій перспективі можливість широкомасштабного застосування воєнної сили проти України є малоймовірною. Проте за певних обставин зберігається ймовірність розв'язання на окремих ділянках (напрямках) її кордонів локальних конфліктів або втягування нашої держави до регіональних воєнних конфліктів. Саме тому вперше в Державній програмі розвитку Збройних сил України викладено рішення про відмову від організації "рівномірної кругової оборони" території держави й зосередження зусиль на відбитті можливої агресії лише на кількох оперативних напрямках, на яких, за певних обставин, виникненням воєнної загрози не можна нехтувати. У зв'язку із цим основними функціями Збройних сил України є: стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорона сухопутного й повітряного простору держави та територіального моря. На підставі розширення функцій Збройних сил України у Державній програмі конкретизовано завдання, суть яких - досягнення Збройними силами спроможності нейтралізувати воєнний конфлікт низької інтенсивності складом військ (сил) мирного часу та забезпечення мобілізаційної готовності до ведення локальної або регіональної війни. Одночасно Збройні сили мають бути постійно готові до участі в миротворчих і гуманітарних операціях під егідою міжнародних організацій силами до однієї бригади (2-3 тис. осіб).
Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.
Збройні Сили України забезпечують:
стримування збройної агресії проти України та відсіч їй;
охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом;
беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
З’єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до закону, в межах, визначених указами Президента України, що затверджуються Верховною Радою України, можуть залучатися до:
здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану;
боротьби з тероризмом і піратством;
посилення охорони державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні і континентального шельфу України та їх правового оформлення;
протидії незаконним перевезенням зброї і наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у відкритому морі;
ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру;
надання військової допомоги іншим державам;
а також брати участь у міжнародному військовому співробітництві, міжнародних антитерористичних, анти піратських та інших міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.
Структура Збройних Сил України.
Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Організаційна структура Збройних Сил встановлена Законом України "Про внесення зміни до статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України" ( № 5286 – VI (5286-17) від 18.09. 2012 р.) і складається з:
Генерального штабу Збройних Сил України як головного органу військового управління;
видів Збройних Сил України Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили;
з’єднань, військових частин, військово-навчальних закладів, установ та організацій, що не належать до видів Збройних Сил України.
Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з’єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.
ВИДИ
Загальний бойовий склад Збройних сил за функціональним призначенням розподіляється на Об'єднанні сили швидкого реагування та Основні сили оборони. Замислом розвитку функціональних структур Збройних сил України передбачається вдосконалення відповідності бойового та кількісного складу, їх бойових можливостей характеру реальних і потенційних загроз національним інтересам України.
Об'єднанні сили швидкого реагування - сили бойової готовності, спроможні без доукомплектування виконувати визначені завдання. Призначені для негайного реагування на зміни воєнно-стратегічної обстановки та нейтралізації збройного конфлікту низької інтенсивності. Вони мають у своєму складі сухопутний, повітряний та морський компоненти. Укомплектованість військових частин і підрозділів ОСШР особовим складом становить близько 95%; укомплектованість ОВТ із необхідним запасом ресурсу 95-100%.
Розподіляються на: сили негайного реагування та сили швидкого реагування.
Сили негайного реагування призначені для негайного реагування на загрози, стримування, недопущення та нейтралізації збройних конфліктів на стадії їх зародження. Укомплектованість особовим складом більш ніж на 90%, ОВТ – на 100%.
Сили швидкого реагування призначені для нарощування (посилення) сил негайного реагування, створення угруповання ОСШР із метою адекватного реагування на рівень загроз, а у разі виникнення збройного конфлікту – недопущення переростання його в локальну війну. Укомплектованість особовим складом – більш ніж на 70%, ОВТ – 100%.
Основні сили оборони - сили мобілізаційної готовності, спроможні виконувати завдання після мобілізації і приведення в бойову готовність. Призначені для посилення ОСШР під час ліквідації ними збройного конфлікту на загрозливому напрямі, а також для розгортання у визначені терміни у випадку масштабного збройного конфлікту з метою відсічі агресії.
За мирного часу ОСО утримуються на нижчому, порівняно з ОСШР, ступені бойової готовності та потребують більш тривалого терміну для розгортання з метою ведення бойових дій. До складу ОСО належать органи військового управління, з’єднання, військові частини та підрозділи Сухопутних військ, Повітряних сил, Військово-Морських сил.
Частка Основних сил оборони від загального бойового складу Збройних сил України мирного часу становитиме до 70 %, вони поділятимуться на сили нарощування та сили стабілізації.
Сили нарощування призначені для нарощування зусиль, підсилення за необхідності ОСШР при виконанні ними завдань, ліквідації (локалізації, нейтралізації) збройного конфлікту. Укомплектованість особовим складом – до 50%, ОВТ – не менш ніж на 80%.
Сили стабілізації призначені для розгортання з'єднань і військових частин, необхідних для гарантованого виконання завдань ОСШР і Силами нарощування, та мають бути готовими до застосування в усіх можливих формах ведення воєнних дій, завершення ліквідації збройного конфлікту та стабілізації обстановки. Укомплектованість особовим складом – до 20%, ОВТ – не менш ніж на 60%.
З’єднання та військові частини, організації та установи, що не належать до функціональних структур, призначені для накопичення озброєння та військової техніки, інших матеріальних засобів, підготовки людських ресурсів для відновлення втрат ОСШР та ОСО. До їх складу входять військові навчальні заклади та навчальні центри, резервні з'єднання та частини, арсенали, бази й склади озброєння, військової техніки та інших матеріальних засобів.
Армія - це втілення національної гідності народу. Тільки міць збройних сил надає країні ваги на міжнародному рівні. Половина цієї могутності, а точніше 54 відсотки Збройних Сил України - це Сухопутні війська. Сьогодні, базуючись саме на Сухопутних військах, в державі створюється сучасна модель Збройних Сил України - оптимальних за чисельністю, мобільних, добре озброєних, всебічно забезпечених і навчених військ спроможних виконувати покладені на них завдання у будь-яких умовах. В той же час Збройні Сили України не повинні бути обтяжливими для держави.
Сухопутні війська є головним носієм бойової могутності Збройних Сил незалежної Української держави. За своїм призначенням та обсягом покладених на них завдань вони відіграють вирішальну роль у виконанні Збройними Силами України своїх функцій як у мирний так і у воєнний час.
Сухопутні війська призначені для:
відбиття ударів сухопутних угрупувань агресора;
утримання території, районів, рубежів, що займаються;
розгрому угруповань противника, що вторглися на територію держави;
участі у територіальній обороні держави.
До складу Сухопутних військ України належать:
механізовані війська;
танкові війська;
високомобільні десантні війська;
ракетні війська і артилерія;
армійська авіація;
війська протиповітряної оборони Сухопутних військ.
